Він сказав його так, ніби міг цим щось виправити. Андрій стояв.
Йому раптом дуже захотілося вийти звідти. Не бігти, не ховатися. Просто вийти на кілька метрів, де не буде цих людей, їхніх поглядів, казанка, собаки. Він зробив крок. Потім зупинився.
— А кружка?
Семен подивився на нього.
— Що?
— Кружка Миколи.
Андрій сам не зрозумів, чому саме це спитав.
— Він із неї пив.
Батя мовчав.
Семен подивився на кружки біля вогню.
— Оця?
Андрій кивнув.
Семен узяв її, подивився всередину й поставив назад.
— Я її не мив.
Андрій хотів заплакати. Але не зміг. Він дивився на ту кружку й намагався пригадати, як Микола сьогодні сидів навпроти. Чи справді він торкався її губами? Чи тільки тримав у руках? Чи Андрій сам зараз щось домальовує? І ще чомусь згадав, як Микола сказав: "Завтра прийду, перевірю". Семен теж, здається, про це подумав. Він опустив голову.
— Казав же, що прийде, — пробурмотів він.
Ніхто йому не відповів.
Пізніше, коли всі розійшлися по своїх місцях, Андрій знову розгорнув карту. На ній олівцем був прокреслений маршрут через старий сад. Лінія йшла від школи, спускалася до канави й далі виводила просто до крайньої хати.
Андрій провів по ній пальцем. Він добре пам'ятав, як Микола сидів навпроти й показував їм цей шлях. Пам'ятав, як Семен сперечався про болото, і як Микола, виходячи, поправив рукав на тому самому місці, яке вони колись зашивали під Бахмутом.
А от коли саме з'явився олівець на карті, Андрій пригадати не міг.
Він довго дивився на прокреслену лінію. Потім узяв кружку, з якої пив Микола, і поставив її поруч із картою. Його ніздрі раптом вловили той самий ледь помітний солодкуватий запах, що стояв у бліндажі, коли Микола прийшов. Андрій різко вдихнув.
Ладан.
На вулиці гавкнув рудий пес. Андрій підняв голову. На мить йому здалося, що за дверима хтось стоїть. Він навіть почув знайоме: — Ну що, Андрюха, пройшли?
Андрій різко обернувся. Нікого. Тільки туман сунувся між розбитими хатами.
Він ще довго не відводив погляду від дверей. Потім знову подивився на карту. На сад. На тонку олівцеву лінію, що вивела їх із пекла.
Узяв кружку в руки, відчув під пальцями звичне тепло і на мить завмер.
І тихо сказав: — Дякую.
01.08.2026