Та канадські юристи написали, що хоча місцеве законодавство не зобов'язує мати такий документ для виїзду, але місцеві й іноземні прикордонники мають право вимагати підтвердження того, що дитина не вивозиться без відома іншого з батьків. Відсутність згоди може призвести до затримок або відмови у перетині кордону. Дозвіл не є обов'язковим, проте офіційно рекомендується. Завірений нотаріусом документ викликає менше питань в офіцерів прикордонної служби.
Тоді зять за порадою своєї мами виклав ще й новий козир.
Він попередив членів сім'ї: коли вони спробують втекти в Україну, то він звернеться до поліції з заявою, що у нього вкрали дитину, і нас усіх заарештують в аеропорту Кракова.
Зять відчував загрозу, як старий вовк чує запах пороху за милю, і крижаним тоном сказав дружині:
— Тільки спробуй вивезти сина. Тільки спробуй ступити в аеропорт. Я заявлю про викрадення. Поліція заарештує тебе в першому ж аеропорту Європи як викрадачку. Ти гнитимеш у в'язниці, а дитина залишиться зі мною.
Канадські юристи підтвердили, що вивезення дитини за кордон без згоди іншого з батьків, якщо у того не відібрані батьківські права, кваліфікується як міжнародне викрадення дитини (Parental Child Abduction). Це кримінальний злочин за Кримінальним кодексом Канади. Якщо батько негайно звернеться до поліції та отримає ордер на арешт, дані матері можуть бути внесені до бази Інтерполу ("Red Notice"). Польща, як і Канада, є учасницею Гаазької конвенції про цивільноправові аспекти міжнародного викрадення дітей.
Це означає, що поліція Польщі зобов'язана затримати дитину для повернення в Канаду, а матір — для з'ясування обставин. Процес оголошення в міжнародний розшук зазвичай займає більше часу, ніж триває переліт Торонто — Краків. Проте, якщо батько діятиме миттєво, ризик затримання на паспортному контролі в ЄС є дуже високим. Матері справді загрожуватиме депортація до Канади під вартою, тривалий судовий процес та реальна втрата права на опіку над дитиною в майбутньому. Міжнародне викрадення — це серйозно. Виїзд у такій ситуації без офіційного дозволу суду Канади справді могло зруйнувати життя матері.
Зять використав дитину як інструмент контролю. Погроза бути заламаною в терміналі та обіцянка в'язниці паралізували волю моєї дочки страхом.
3.Маніпуляції дитиною
Є зброя, проти якої у будь-якої матері
немає імунітету: батьківська увага
Надломлена горем через смерть сестри, наша старша донька опинилася в епіцентрі нового жаху. Вона стала бранкою не лише обставин, а й маніакального контролю. Її чоловік, підбурюваний своєю матір'ю, звів навколо неї стіну, яку неможливо пробити. Дочка в повній розгубленості. Її голос тремтить:
— Мені треба в Київ. Моя кар'єра, моє ім'я... Посольство чекає. Це мій шанс виплисти з цього горя.
Зять робить крок вперед. Його обличчя спотворюється гримасою:
— Твій шанс — це квиток в один кінець для мене. Ти не поїдеш. Я і вбити можу, якщо спробуєш мене кинути тут самого!
Дружина відступає до стіни:
— Ти погрожуєш мені? Матері своєї дитини?
Маска турботливого чоловіка тріснула, оголивши вискал загнаного звіра. Кожна його погроза до дружини і батьків просякнута холодною жорстокістю. Дочка не знає, що робити. Дочка дуже переживає за смерть єдиної сестри, а на додачу ще й шокована погрозами чоловіка вбити її батьків. Вона опинилася в пастці. З одного боку — свіжа могила сестри та батьки, яким чоловік погрожує вбивством під їхнім же дахом. З іншого боку — професійний обов'язок і життя в Україні, яке вона так старанно будувала. Страх за батьків, жах перед в'язницею та неможливість покинути сина в руках людини, що втратила розум, доводять її до межі відчаю.
Дочці дуже шкода розлучати сина з батьком. Син дуже любить батька й цінує кожну хвилину проведену з татом.
У зятя був свій Генеральний штаб — його мама і найкращий друг дитинства. Вони підказали йому що робити. Зять, який роками бачив сина лише кілька хвилин на день, та й то не завжди, раптом стає ідеальним татусем. Це блискуча вистава на кілька вечорів. Кілька годин ігор — і моя донька, засліплена надією, власноруч перекреслює своє майбутнє.
Чоловік після бесіди зі своєю матір'ю розпочав гру в щасливу родину як стратегічний маневр. Він щовечора не 5 хвилин на день, як у попередні роки, а цілими вечорами пару днів підряд почав довго бавитися з дитиною. І цей фокус спрацьовує! Маніпуляція дитячим сміхом впливає на матір малюка. Жертва завжди вірить у диво. Найстрашніші клітки будуються не із заліза, а з ілюзій, що кат може стати батьком. Зять віддав дитині кілька годин, щоб забрати у матері ціле життя.
Трирічний син кілька годин з батьком був найщасливішою дитиною на світі! Звісно, я розумію, що після того, як чоловік знищить кар'єру дружини, то відразу його демонстрація батьківства закінчиться. Він перестане приділяти увагу сину та запиратиметься у своїй кімнаті й усі вечори гратиме зі своїми дурними друзями в онлайн-гру "Танки" та вихвалятиметься перед знайомими ідіотами з України своїм розкішним і багатим життям у Канаді. Донька обдурює себе й продовжує слабо вірити:
"А може чоловік таки візьметься за розум і надалі приділятиме більше уваги своїй дитині".
Надія жевріє ще й досі.
4.Зять зруйнував кар'єру дружини
Вимкнути кар'єру матері
можна одним натисканням на
її материнський інстинкт
Коли останній день відпустки згорів у вогні сімейного пекла, моя донька зробила свій найважчий вибір. Вона стояла біля вікна й дивиться на чужі канадські сосни, які здаються ґратами. Пальці, що так вправно друкували дипломатичні звіти, тепер не слухаються.
Тремтячими руками, задихаючись від сліз, вона набирає номер. Дочка наважується на жертовний телефонний дзвінок. Кожен гудок, як удар дзвона по її майбутньому. Цей дзвінок стає похороном її кар'єри.
— Посольство США... Слухаю вас, — відповідає далекий, діловий голос з іншого світу.
Вона дякує за гарне відношення, за роки довіри, за кожну спробу дипломатів піти їй назустріч та просить звільнити її з роботи. В її голосі бриніла смерть її професійних мрій.
Моя дочка закриває очі й відчуває на потилиці важкий погляд чоловіка, що стоїть у дверях.
Вона шепоче:
— Я… Я не можу повернутися. Я мушу звільнитися.
Моя донька кладе слухавку. У хаті — мертва тиша. Добровільне самогубство успішного майбутнього здійснилося. Кар'єра дочки в Посольстві США розлітається, як кришталь під гусеницями віртуальних танків зятя. Повні валізи, заховані за шторою, здаються трунами нездійснених мрій.
Зять посміхається — це посмішка переможця, який щойно спалив чужий дім, щоб погрітися біля багаття.
Від такого її рішення чоловік на сьомому небі від щастя. Пообіцяв матусі не відпускати дружину з сином в Україну – і домігся свого:
— Я сказав! Щоб знали хто в домі хазяїн!
Нарешті він хоч у чомусь переміг! Він поставив усіх на місце! Хай навіть ця перемога і зруйнувала його плани останніх 3 років вигнати сім'ю в Україну і всі зароблені в Канаді гроші витрачати лише на себе.
Невдовзі ми вже чуємо звук повідомлення в месенджері — зять телефоном хвалиться друзям, що вламав жінку, і кидає знімок нової моделі танка у грі. Про дозвілля з малюком вже не може бути й мови. Зять аж підстрибує від щастя і думає:
"Я відчув це шкірою. Запах зібраних речей, надто тихі розмови на кухні. Вони думали, що я тупий? Я вижив там, де розумні вмирали, бо я відчуваю небезпеку за версту. Мені знадобилося всього 4 години поповзати по килиму з малим, щоб вона зламалася. Жінки такі передбачувані. Тепер вона — ніхто, просто додаток до мого успішного канадського життя, про яке я розкажу пацанам у Києві. Я вимкнув її кар'єру одним натисканням на її материнський інстинкт. Тепер можна знову в "Танки". Майстер-клас, пацани, майстер-клас".
А моя старша донька цілий тиждень ходить у сльозах та щоночі плаче в подушку за зруйнованою кар'єрою.
Я дуже хвилююся за доньку. Моя дитина замість успішної кар'єри в Україні й шансу почати нове життя під обстрілами в Києві може отримати злидні, голод і депресію в Канаді. Якщо я і дружина помремо, то вона залишиться одна з дитиною і з ненормальним чоловіком.
Дочка віддала свою свободу та кар'єру в обмін на хитку тишу в домі, де страх зятя став законом, а погрози вбивством — повсякденністю. Він намагається через знищення кар'єри моєї старшої доньки випити її майбутнє до останньої краплі, щоб вона повністю від нього залежала і не стала успішнішою за нього, а коли він кине сім ‘ю, то, щоб їй після такого сімейного жахіття було страшно вдруге виходити заміж і вона стала матір'ю одиначкою та не зустрічалася ні з ким з чоловіків, як це зробила мама зятя після розлучення з його божевільним батьком.
Моя донька лишається в Канаді. Перелякана, розчавлена, але поруч із сином, у пастці, з якої немає виходу, доки страх продовжує керувати їхніми життями.
Нам, старим батькам, страшно слухати від розгніваного здоровенного зятя погрози нас убити. Це катування. Ми опинилися в ситуації, де страх став буденністю. Ми можемо звернутися до поліції, але цей крок стане фінансовим самогубством для родини. Тож нам лишається тільки одне — мовчки ковтати приниження і терпіти людину, чий розум поглинула параноя.
5.Найсильніший той, хто вижив?
Найстрашніша в'язниця — та,
яку ви будуєте навколо себе зі страху
На кухні світло від холодильника розрізає темряву, як мої слова, які я холодно, з відчаєм кажу зятю:
— Ти дивишся в дзеркало і бачиш там чоловіка? Чи тільки мішень, яка тікає? Повертайся в Україну.