Довго мовчав. Не зізнався про матір. Потім наче проковтнув грудку в горлі й сказав:
-Друзі не підвели.
Коли світ дізнався про справжню матір путіна, до неї почали приїздити журналісти. Після обрання путіна президентом Віра Миколаївна стала зіркою на світовому екрані. Їй подобалася увага журналістів. Її фотографували з портретом путіна в одній руці й зі своїм паспортом – в іншій. Віра Миколаївна хотіла аби син побачив її по телебаченню й приїхав до неї або хоча б зателефонував. Чекала на звістку від своєї дитини до останнього дня життя. Не дочекалася.
Подвір'я бабусі обнесли колючим дротом. Повсюди замки. Місцева поліція лякала бабусю й дідуся, що чеченці хочуть їх отруїти як матір та вітчима президента росії, щоб помститися путіну за чеченські війни. Журналісти могли говорити зі старенькою лише через ґрати.
Віра Миколаївна любила переглядати художній кінофільм "Георгій Саакадзе". За сюжетом ворог грузинського полководця надіслав голову його сина. Розповідала про цей епізод фільму й зітхала:
-Подібно до цього мій син, щоб не втратити посаду президента росії, був би радий отримати мою голову. Напевно, такою є ця штука – політика, в якій немає місця такому поняттю як мораль.
Гості запитували бабусю:
-Ну а кого чекаєте Ви? Президента чи сина?
-Сина! Сина!
Мати путіна часто плакала:
-40 років я шукаю його. 40 років я не знала, що він відмовився від мене. Все одно я рада, що не завадила йому стати президентом. Єдине, чого мені хотілося б, це – щоб мій син повернувся до мене. Я пробачу його. Він пробачить мені. Адже ми ж мати та син, зрештою.
путін вважає вчинок матері зрадою щодо себе. Не пробачає зради. Майже всі, хто його зрадив, швидко потрапляли на той світ або мали великі неприємності.
Тож мама мала дякувати сину, що померла своєю смертю?
У чому можна звинувачувати Віру Миколаївну? Що не зробила аборт? Заборону штучного переривання вагітності скасували лише через 5 років після народження Володимира, у 1955 році. За всю історію людства на планеті зроблено кілька мільярдів абортів. А один незроблений аборт нині розсьорбує весь світ.
Тож до матері путіна претензій немає. Зате до її сина претензій море. Відхрестився від біологічної матері. Мати так і померла на самоті. Не зустрівся з нею. Не наблизив. Не приїздив ні на похорон, ні на могилу. Якщо не пожалів рідну матір, то невже пожаліє когось з людей?
Журналісти брали інтерв'ю й у зведеної сестри путіна. Попросили показати її дитячі фото з Володею. Сестра дістала фотоальбом і була дуже налякана, що на кожній світлині акуратно вирізані зображення Вовки. Лише дірки на всіх фото.
Коли кремлівський диктатор розпочав проти Грузії війну й відбирав Північну Осетію, то грузинки кричали:
-путін, як ти можеш бомбити Грузію! Тут живе твоя мати!
Історію дитинства путіна в Грузії хотів опублікувати відомий російський журналіст Артем Боровик перед виборами путіна на перший президентський строк. Артема дуже зацікавило інтерв'ю з матір'ю путіна, опубліковане в грузинській газеті "Алія". По грузинському телебаченню показали фото путіна в часи дитинства в Мехеті з написом "На пам'ять Габріелю від Вови". Це був документ, за яким експерти змогли б ідентифікувати метехського Володю путіна з тодішнім виконувачем обов'язки президента росії. Фотографія належала сестрі путіна по матері. З нею провели роботу спецслужби й пізніше вона відмовилася віддавати фото на експертизу. Офіційна біографія путіна не має ніяких повідомлень про перші роки життя до початку навчання у школі в Ленінграді. Немає й ніяких фото Вовки за цей період. Таких дірок в біографії не має жоден з нинішніх керівників держав світу. Знайомі Боровика обіцяли організувати Артему зустрічі з матір'ю, сестрою, однокласниками путіна, свідками його дитячих років в Метехі.
Артем Боровик сказав:
-Це буде справжня бомба.
Та бомба вже чекала самого журналіста в літаку, у який Артем сів, щоб летіти до Києва. З столиці України мав летіти в Грузію. Планував провести розслідування про дитинство путіна для своєї газети "Цілком таємно". Зустрітися з матір'ю тодішнього кандидата в президенти росії. Переговорити зі свідками. Через 9 хвилин як літак піднявся в небо з московського аеропорту Шереметьєво сталася авіакатастрофа. Екіпаж і всі пасажири загинули. Під час розслідування причин катастрофи на спалахи у двигунах літака уваги не звернули. Вину переклади на загиблий екіпаж. Полаяли технічні служби, які не полили літак рідиною від обмерзання. Та всі літаки того дня в Шереметьєво літали нормально. Багато літаків не обробляли тою рідиною.
Артем Боровик загинув за 17 днів до виборів, на яких путіна вперше обрали президентом росії. За 3 дні до загибелі Артем сказав в інтерв'ю:
-Яка талановита цинічна й загорнута ця брехня. Дивовижна брехня. Більшовики так не вміли. Мало хто так вмів. Це насправді нове слово у мистецтві пропаганди. Це фантастика. Те що показала росія як можна за 6 місяців людину з нічого зробити президентом.
На що колега здивовано запитав Боровика:
-Слухайте, коли ви такий чесний, то чому до цього часу ще живі?
Загинув також й італійський журналіст, який зустрічався з матір'ю путіна. Італієць побував ще й у Чечні, де теж зібрав матеріали, які компрометують росію. Професіонал з італійського радіо хотів убити 2-х зайців та повідомити світ про 2 сенсації. Іноземцем зайнялись ще більші професіонали зі спецслужб. По іноземцю 2 рази проїхала вантажівка.
Переміг дикий страх путіна, що люди дізнаються зайве про нього. Розсекречена історія дитинства могла зашкодити путіну стати президентом. Заради посади путін відмовився від рідної матері. У кремлівського диктатора не життя, а суцільні спецоперації. Після того як обрали керівником росії засекречена історія дитинства стала для путіна не такою вже небезпечною, щоб за неї вбивати людей. Та таємницю продовжували охороняти. У журналістів Грузії, які розповідали про матір президента росії, виникали проблеми. Повідомлення про справжню матір путіна топили в горах інформаційного сміття. В морі вигадок. Ставили під сумнів. Серйозні видання й журналісти пам'ятали, що сталося з Артемом Боровиком та італійцем. Урок для медіа пішов на користь путіну. Після того як Державний Секретар США заявила, що в біографії путіна багато темних плям, які треба дослідити, до Грузії приїздив директор Центрального розвідувального управління США. Зустрічався з грузинським керівництвом. Візит шефа ЦРУ пов'язаний був і з періодом проживання путіна у селі Метехи, факт якого він приховав від російських громадян.
Про диктатора написано чимало книг. Офіційно найвдалішою вважається – "Від першої особи. Розмови з Володимиром путіним". Написання книги організував зять першого президента росії Бориса Єльцина Валентин Юмашев:
-Хочу випустити людяну книгу про наступника.
Пройдисвіт та авантюрист міг і сам написати офіційну біографію президента. Один раз уже робив такий фокус. Писав біографію Бориса Єльцина. Результат брехливих книжок "Сповідь на задану тему" та "Записки президента", яку можна об'єднати в одну й назвати "Алілуя хазяїну", виявися набагато більшим, ніж очікував діляга від журналістики. Валентин Юмашев, колишній двірник, який не зміг навіть закінчити навчання на факультеті журналістики, — як нагороду за брехливі книжки й участь в піар-компанії Єльцина був обласканий царем. Отримав посаду голови адміністрації президента росії, а потім і руку царівни. Через брехливі книжку та казки про президента — в небожителі! Хто ще з журналістів світу похизується подібною карколомною кар'єрою?
Тож Юмашев звернувся до відомої журналістки Наталії Геворкян з проханням написати книгу про путіна у формі інтерв'ю з президентом. Геворкян почала задавати незручні запитання президенту. Наталія любить гроші, навіть, кажуть, чи не найбільше в житті, але виявилося не настільки, щоб відмовитися від правди. У жінки є межі. Юмашев весь час повторював журналістці:
-Скажіть який путін класний!
Зять Єльцина бачив, як Наталії незручно від цих його слів, але дуже хотів отримати шедевр від знаменитої журналістки, а не звичайну книгу про путіна, написану черговим ідіотом. Та виявилося, що небезпека саме у високому професіоналізмі Геворкян. Обдурити багатьох професіоналів неможливо. Тільки занадто самовпевнений чи дурний брехатиме професіоналу. Провал неминучий. Можливо не в перші хвилини розмови, але коли потрібно набрехати на цілу книжку… Та одне невірне слово, тон, жест чи погляд викриють брехуна з головою. Професійні журналісти ще й вміють створити атмосферу, щоб співбесідник розслабився і ляпнув зайвого. Журналістка зрозуміла, що дитинство президента темне й неоднозначне, здебільшого вигадане. Перші роки життя путіна в офіційній біографії – то чи найтемніший період біографії диктатора. Народжений на Уралі путін, який потім жив ще й кілька років у Грузії, все життя корчить з себе корінного петербуржця. Уже скільки разів брехав про дитинство, що й сам ледве не повірив. Переконаний, що його ніхто не виведе на чисту воду.
Юмашев помилився з вибором автора книги. З цією роботою справиться лише зовсім без гальм якийсь лизоблюд від журналістики, схожий на нього. Та таких хоч греблю гати! Тільки свисни! Щоб не допустити книжкового проколу журналістка раптово захворіла, а книгу продовжив писати її дубоголовий колега Андрій Колесников.