Це були 3 мільйони гривень загального виторгу за продаж чужих комп'ютерів і майже всі гроші у нього забрали постачальники, бо зять охоче погодився отримувати лише 1 відсоток від суми продаж і насолоджувався тільки тим, що по 100 разів перераховував чужі гроші. Це була найграндіозніша оборудка в житті "крутого бізнесмена", про яку відомо всім, з ким спілкувався, але ті не знають сміятися їм чи дивуватися, бо, коли більше його взнають, то не вірять у почуті від нього історії, розуміють, що зять не знає азів економіки чи не хоче зрозуміти очевидного: у бізнесі важливий лише чистий прибуток. Можна заробити багато грошей, але всі гроші віддати за взятий в борг товар, за банківські кредити для бізнесу, на зарплати найманих працівників, на оплату оренди, на хабарі, а то ще й на сплату податків, коли це не кримінал чи тіньова економіка. Часто комерсант, коли розрахується за все, то лишається ще й винен та весь у боргах. Зять перетворив свій бізнес на суцільні хвастощі, якусь благодійність, фінансову допомогу тим, хто шукає роботу й здає офісні приміщення в оренду, тож усі зароблені гроші відразу витрачав на утримання своєї комерції. Я якось спробував йому це все пояснити, але зять розумів, що я натякаю на те, що у Києві він знаходився на утриманні моєї доньки та своєї мами, яка теж якось не витримала та запитала:
-А де ж ці мільйони?
Та зять так на неї глянув та заскрипів зубами, що мама перевела мову на іншу тему. Щоб справити ще більше враження на співрозмовників, зять обов'язково мимохідь згадає і про своє знайомство з бізнесменом, який після того, як украв 150 мільйонів доларів, приходив в Києві у майстерню зятя ремонтувати свій мобільний телефон і зятя було запрошено на його похорон. Чим зять не новий барон Мюнхгаузен! Пізніше з'ясувалося, що зять просто чув про такого шахрая від знайомого брехуна — англійця.
Бідолашний тужить за Києвом, де був підприємцем, зображав з себе "великого бізнесмена" та для солідності винаймав три кімнати під офіси, але коштом грошей дружини їв, одягався, оплачував комунальні послуги й поїздки на відпочинок, а всі гроші, зароблені у своєму бізнесі з ремонту мобільних телефонів, витрачав на сплату податків, оренди та зарплати найманим співробітникам. Бізнес заради хвастощів і престижу! Одного разу в Канаді зять запросив додому гостей, кілька годин вихвалявся нескінченними перемогами в минулих битвах на кулаках та здобутками в бізнесі, а потім заморився від своєї слави й пішов на другий поверх спати, залишивши гостей на дружину. Всі не знали, що робити, але не наважувалися йому щось сказати, та зять відійшов від своєї величі, спустився до присутніх і продовжив. У Києві спав до обіду, приїздив в офіс і читав проповіді хитрим підлеглим, які розбиралися в ремонтах краще за нього, терпіли недалекого боса та усіляко йому підігравали, щоб приховувати від нього частину заробітків. Один з улюблених фокусів зятя, щоб зіпсувати домашнім настрій – не вітатися зранку та не відповідати на ранкові привітання. Коли він застосовував такий фокус і в офісі в Києві, то я розумію, що відчували його підлеглі. Не розуміли в чому справа. Чи, бува, великий бос не здогадався про їх ліві заробітки на роботі? У зятя була велика плинність кадрів, бо співробітники при першій же нагоді намагалися накивати п'ятами. Зять настільки простий і довірливий і йому так хочеться, щоб усі люди довкола були ідеальними, що навіть не розумів, коли комерсанти та співробітники в Україні його дурили та використовували, а він був неймовірно щасливий від того, що є власником бізнесу. Та в Україні будь – хто може стати власником бізнесу; можна відкрити свій бізнес, навіть, в онлайн — режимі. Тут пишатися і хвастатися потрібно Україною, в якій так легко відкрити свою справу, а не тим, що ти для престижу та хвастощів відкрив бізнес і не знаєш що з ним робити або займаєшся підприємництвом собі на збиток.
Зять надзвичайно полюбляє круті фрази та вчинки, як у кінобойовиках. Якось у "фудбанку" нам надавали якихось екзотичних чи то фруктів, чи то овочів, а ми посоромилися розпитати, як їх готувати та їсти. Дружина по своїй простоті і наївності без ніяких задніх думок звернулася до зятя з проханням порадити, що з ними робити.
-Зараз покажу, — спокійно сказав зять, відкрив двері і швиргонув їх у сніг.
Це все дуже виглядало як епізод з кінофільму про крутих перців. Непідготовлений експромт – то як раз одна з тих рис зятя, завдяки якій його запам'ятовують і виділяють з людської маси. Коли самовпевнений зять, хай і безпідставно, запідозрить вас, що ви натякаєте на його некомпетентність, то вмить стає агресивним і жорстоким, схильним до крайнощів. Того вечора їли одну картоплю, але не наважилися піти розгрібати сніг та збирати розкидану їжу, щоб не бісити зятя. Його спонтанні рішення, імпульсивність, відсутність планування та розрахунку призводить до втрати грошей і чергової роботи. Не порахував переїзд і не підготувався до нього та в останній день купив у 3 рази дорожче меблі, матраци та багато чого в зовсім порожнє житло, хоча усе це можна було придбати заздалегідь, ще коли підписав контракт з власником будинку. Замість того, щоб вдаватися в роботу та чомусь навчитися і в чомусь розібратися кидається допомагати власнику бізнесу керувати, що завдає збитків хазяїну. Зять впевнений, що це ініціативність та, навіть, безстрашність, а насправді лише елементарна безвідповідальність та бездумність. Захотів – зробив! Навіщо думати? Дії зятя іноді мені нагадують поведінку п'яної компанії моїх знайомих земляків: щоп'ятниці після закінчення робочого тижня добряче квасили в барі, а потім ще й ходили поплавати в приміщення з басейном, від якого в одного з них був ключ. У них уже стало традицією заходити в роздягалку, не включати світло, швидко скидати весь одяг, голяка стрімко бігти в зал і з розгону стрибати у басейн. Так зробили й того разу, але в басейні не виявилося води.
Зять любить приймати блискавичні фінансові рішення, часто невдалі, й витрачати останні гроші на своїй банківській картці. Часто бере з собою дружину й підбиває її на покупки, які обом не по кишені, але вона боїться суперечити чоловіку. В Канаді накупив уже купу різного непотребу, який тягаємо за собою з будинку в будинок. Гроші в зятя не затримуються: тільки отримує зарплату відразу до крамниці чи сплачує рахунки. Тільки зять приїхав до Канади, то відразу за 2 тисячі доларів купив собі крутий ноутбук, щоб грати в "Танки". Щось подібне відбувалося і в Києві: якісь пройдисвіти зуміли задешево продати йому замість кухонної плитку тротуарну плитку з майже суцільними глибокими візерунками, які неможливо відмивати. Кілька років пів тонни плитки лежали біля дверей маминої квартири, бо домашні не наважувалися пояснити зятю, що коли покладуть плитку на кухні, то це буде катастрофа. Планування – то не його. Живе сьогоднішнім днем, не розуміє, що його нинішня поведінка впливає на те, що буде з ним завтра. Дитинство остаточно зникне у зятя, коли почне щось робити для свого майбутнього.
Зять мріяв приїхати саме до Канади найбільше для того, щоб хизуватися перед знайомими, які живуть у Європі, тим, що проживає у Північній Америці та заробляє багато грошей, щоб всі його знайомі від заздрощів згоріли. Роками у вихідні дні по кілька годин надсилає повідомлення та телефонує всім, з ким хоч трохи знайомий і розповідає яке прекрасне і легке життя в Канаді, а, головне, що він, начебто, досяг тут неймовірних висот і заробив багато грошей. А на вихідні дні то, взагалі, нескінченна презентація прекрасного життя в Канаді задарма. Зятю подобається, що його оточує величезна хмара з заздрощів земляків, які в Україні, навіть, під час війни росії проти України живуть набагато краще і простіше за нього, але цього не знають та недооцінюють те, що мають. Зять постійно вливає у вуха знайомим, що тут, начебто, легко заробляти великі гроші. Годинами, наче дитина чи жінка, щодня сидить на телефоні й все вихваляється, як йому чудово живеться в Канаді та про те, що вже заробив тут свій перший мільйон. Як і завжди, щоб справити більше враження на співбесідників, які нині перебувають в Україні, не уточнює, що має на увазі мільйони гривень, а не доларів. І, дійсно, за оренду житла, сплату комунальних послуг та оплату їжі за 3 роки зять заплатив суму, яку коли перевести у гривні, то вийде мільйон, а то й більше. Та й усі українці, які приїхали разом з нами в Канаду за цей час витратили не менше, а то й ще більше. Як би не економили сім'ї українців, які приїхали по CUAET, але коли вони платили за оренду житла, то вже за 3 роки витратили в Канаді суму в доларах еквівалентну мільйону гривень. А хто 3 роки в Канаді жив сам в орендованій кімнаті, то вже наближається за витратами хоч до половини цієї суми. Все, що заробляє зять, летить навіть не в нуль, а, нерідко, в мінус. Не має твердого ґрунту під ногами. На початку свого перебування в Канаді, коли в нашій сім'ї ще водилися якісь зайві гроші й ми не жили в нуль із грошима, заробленими зятем в Канаді, то це якось можна було витерпіти, але нині, коли сім'я живе в напрузі від нестачі грошей, кожен цент під контролем, то вигадки зятя про його перші зароблені мільйони в Канаді трохи дратують.