Але коли тільки зятя не викликають на роботу і він день, два, три, чотири сидить вдома, спить та нічого не робить, то атмосфера напружується, бо ми, домашні, розуміємо, що доведеться їсти одні макарони та хліб і доводиться економити на всьому, а зять розповідає, що, ось – ось, почне заробляти багато грошей, а сам спить чи пропадає на тренуваннях або їздить за 100 кілометрів за водою з джерела та вигадує собі різні непотрібні заняття, бо не хоче шукати роботи коли не з вищою зарплатою, то хоч з повною зайнятістю та ще й хоче зображати з себе якогось "вельможного пана", то мене це напружує. Нині я щодня прокидаюся і дивлюся у вікно чи стоїть біля будинку авто зятя, чи ні. Коли зять не поїхав на роботу – то це ще один удар по бюджету сім'ї. Коли зятю ніхто не суперечить, у сім'ї є гроші й може спати та відпочивати й робити, що хоче, то зять – прекрасний сім'янин. З радістю повезе сім'ю на відпочинок за кілька сотень кілометрів, щоб влаштувати для нас незабутні вихідні й було про що розповідати знайомим. На початку нашого перебування в Канаді, коли ще не було такої напруги в сім'ї через недостатню кількість грошей, то вдома організовував для знайомих шикарні застілля з шашликами, хоч ніхто з них не відповів йому подібним запрошення до себе додому. Знайомі або просто жадібні, або змушені економити гроші й не можуть собі дозволити нескінченних пишних застіль. Зять майже повністю утримує мене з дружиною. Весь одяг, який ми носимо, нам купив зять; користуємося телефонами, які він нам подарував. Зять дуже щедрий і відкритий, віддасть вам останню копійку, бо весь час своїми вчинками хоче справити враження на людей довкола. Я і сім'я надзвичайно вдячні зятю за те, що зумів організувати нам комфортні умови проживання в Канаді, а ми, пенсіонери, ще й маємо щастя тішитися внуком, головною радістю на старості. У перший рік перебування в Канаді, коли зять ще добре заробляв і не поринув у конфлікти зі своїми роботодавцями та мною й ще не накручував себе і не отруював собі життя ненавистю і заздрощами, то ми, певне, через стрес від війни й перебування в чужій країні забагато їли, купували у супермаркеті по три величезних візки продуктів, а канадці з невеличкими пакетами дивилися на нас, як на дикунів з голодного краю. Слова казкового персонажа Вінні – Пуха, що "хтось із нас надто багато їсть", то про наші перші місяці перебування у Канаді. Хоч у деяких українців є певні претензії до якості тутешніх продуктів. Після богослужіння в церкві я розбалакався з жартівником — співробітником компанії, яка виробляє ковбаси і сосиски. Попри надприбутки м'ясна компанія виробляє свою продукцію з не дуже якісної сировини та всього поганого та ще й намагається нагріти своїх співробітників, які працюють на мінімальних зарплатах:
-Навіть коли з голоду помиратимете, то не купуйте нашу продукцію, бо тоді вже точно можете дати дуба.
Доки зять не давав собі потонути в нескінченних з'ясуваннях відносин з усіма підряд, то організовував нам поїздки на величний один з найкрасивіших у світі Ніагарський водоспад, виїзди на чудову природу, на затишну набережну міста Берлінгтона, які ми згадуємо й досі, як найкращі моменти нашого перебування в Канаді. Тоді ми, дійсно, іноді навіть вважали наше тимчасове перебування у Канаді великою честю і щастям та дякували зятю, що облаштував нам таке комфортне життя.
Зять – високий, широкоплечий з накачаними м'язами і мужніми рисами обличчя, підсиленими густою шевелюрою і бородою з вусами та спортивною фігурою. А який у нього чудовий голос і літературна мова! Та так не говорять навіть деякі проповідники чи політики й це йому великий плюс. Та з викладачів кращого українського університету, де я навчався, мало хто так вміє говорити: експромтом, на майже будь — яку тему. Його російська літературна мова справляє враження на багатьох людей, які не вміють так пишномовно чи по — науковому говорити. Як вогонь красивий, але й такий же непередбачуваний. Вічний підліток чи дорослий, який впав у дитинство? Зять іноді дійсно схожий на вченого – такий же розсіяний та незібраний, годинами щось шукає по хаті, але в Канаді це, швидше, від нервування. Якось причепився до мене, що я, начебто, вкрав ключі від його авто, які пізніше знайшов у салоні свого "японця". Колись після отримання диплома зять хотів стати вченим і займатися альтернативною енергетикою та навіть їздив до якоїсь зірки науки в Азію та потім зрозумів, що нафтові й газові монополії, на яких тримаються не лише найбільші гроші світу, а й цілі держави, не дадуть повною мірою розвиватися ніякій альтернативній енергетиці та й будь — якому противнику швидко голову відірвуть. Зять — яскрава особистість серед сірої одноманітної людської маси. Не перестає дивувати, має вроджене почуття смаку і стильно одягається. В Україні знайомі нерідко просили зятя піти з ними на ринок чи до крамниці, щоб допоміг підібрати одяг. Міг бути прекрасним модельєром, дизайнером, архітектором. Любитель красиво пожити. Зять вміє під час знайомства справляти перше прекрасне враження і це гарне маскування його важкої вдачі спершу багатьох вводить в оману і викликає симпатію. Особливо оцінили його зовнішні дані агенти, які в Канаді набирають людей для знімання в масовках в телепередачах і кінофільмах. В агентів загорілися очі та пересохло в горлі, коли побачили красеня. Та він стане популярним і вони добряче на ньому зароблять! Глядачі повірять, що перед ними дійсно симпатичний і розумний герой, крутий чоловік, воїн. Зять вів з агентами перемовини щодо роботи, але заробітки виявилися дуже низькими, багато мороки, частину заробленого потрібно постійно віддавати агентам. Зять поклоняється перед богемою, дуже пишається своїм знайомством з українцем, якого вигнали з канадського цирку Дю Солей за страх брати участь в нових атракціонах атлетів. Приятель зятя хоче бути альфонсом і жити на утриманні канадки, просить її народити дитину, щоб няньчити й не працювати, але та категорично проти, бо одна не потягне стількох. Коли у канадки почалися фінансові труднощі, то акробату довелося зніматися у масовці, а потім вона влаштувала його на роботу тренером у дитячий клуб. Якось я по обіді зустрів цього худющого бідолаху, розбалакалися і чоловік із сумом повідомив мені, що сьогодні з'їв лише яблуко. Одна з головних проблем зятя – його велике дитяче бажання, щоб усі довкола вважали його крутим. Це прямо трагедія для багатьох чоловіків. Насправді вони в душі діти чи, навіть, дівчатка, але надивилися кінобойовиків та зображають з себе казна – що. Через напускну крутість зять ніколи в житті не шукав собі роботу і нині, коли опускається все нижче по соціальних сходинках Канади нізащо не ходитиме по підприємцях та не запитуватиме чи не візьмуть його на роботу. Завжди повинен бути хтось, хто запропонує або знайде йому роботу, а він ще має подумати чи приймати пропозицію.
Зять говорив, що коли повністю провалиться в Канаді, то побіжить в іншу країну чи й на інший континент. Тоді будемо чекати нових його пригод та згадуватимемо нинішні. Тяга зятя до постійних змін перетворюється на якийсь калейдоскоп нових пригод. Зять уже готовий стрибати з країни в країну, та хоч і їхати на інший континент, от, хоч і в Австралію. Австралія – та сама Канада, тільки тепліша, а проблеми там ті ж самі. Шило на мило? А де у світі життя блаженне, щасливе та легке? Та в усіх розвинених країнах важко і проблеми однакові: високі ціни, безліч іммігрантів, нестабільна економіка, високі податки. У Канаді важко, як і в байдуже якій іншій країні світу, якщо ви поїдете туди без грошей. А за які гроші зять буде їхати на край світу? Звісно, аби зять мав гроші, то влаштував би марафон по країнах! Дехто й не знає куди їхати з Канади, бо всі країни трясе: коли так не просто в Північній Америці, то що на вас чекає в країнах третього світу? Якщо шукаєте куди переїхати з Канади, то краще вже підбирайте якусь іншу планету, а не країну, бо нині у світі скрізь важко?
У Канаді переїзд з одного будинку в інший такої специфічної сім'ї, як наша, та облаштування на новому місці обходиться в кілька тисяч. Нам уже важко згадати всі роботи зятя. Чоловік моєї доньки, наче метелик, перелітає з квітки на квітку. Зять часто втрачає роботу через свою впертість і безкомпромісність. Наживає ворогів там, де можна мати союзників на все життя. Переконати його майже неможливо. Як і вдома, відстоює свою неправоту у дрібницях. Довкола зятя на роботі киплять пристрасті, виникають конфліктні ситуації і його виганяють через токсичність і заради спокою в колективі. Правдою і прямолінійністю руйнує відносини з роботодавцями вщент. На роботах та і вдома зятю доводиться обмежувати себе рамками, які не втримує і розриває конфліктами. Зятю потрібно постійно з кимось конфліктувати. Коли не наважується з роботодавцем, щоб не втратити роботу, то конфліктує зі мною. Знайшов час для конфліктів.У Канаді конфліктувати шкідливо. Нині я стараюся якомога менше з ним розмовляти, бо я не звик слідкувати за своєю мовою і кажу те, що думаю, а він аналізує кожне почуте слово та жест на предмет того чи не несе це загрози для його авторитету, чи не може якось зруйнувати той казковий образ "справжнього мужика", який зять навколо себе вибудовує. Через сказану зятю фразу я можу мати зайвий головний біль та зашкодити родині.