Приклад Кастанеди, де для входження у змінений стан свідомості використовувалися галюциногенні гриби, я відкинув. Мені з такими не по дорозі.
Тут на солені маслюки у тарілці з підозрою дивишся, а жерти невідомо що, та ще й привезене з Америки – це точно не моє.
Невідомо, чи правильно у рецепті дідуся Хуана вказане дозування, і чи не виявиться воно залежним від, скажімо, маси тіла так, що, замість подивитися кольорові картинки, я просто копита відкину. А мені туди ще рано. Там у мене ще не все готове.
Зупинився я на способі, що базувався на простих психологічних самонавіюваннях, після яких, коли засинаєш, лишається психологічний якір, що дає можливість прийти до тями уві сні. Не буду переписувати нудну теорію. В епоху Інтернету кожен зацікавлений може знайти собі методику за власними вподобаннями.
Запитаєте, що саме так зацікавило мене у свідомих сновидіннях?
Існує безліч спогадів, дописів та інструкцій досвідчених сноходців, що не пожаліли часу та попсували трохи віртуального паперу, щоб новачкам було простіше вжитися. Як і слід було чекати, більша частина цих інструкцій виявилися фантазіями наркоманів, які зовсім не допомагали, а лише несли дезу.
Для себе я сприйняв на віру інструкцію якогось невідомого автора про те, що уві сні дуже зручно моделювати світ навколо себе. На той час я був графічним дизайнером тож мав іще й професійну зацікавленість.
Десь тоді ж, діставшись до комп'ютера, я захопився і комп'ютерними іграми. Так-так, можна сказати, що підстаркуватий мужик намагається відібрати у дітлахів шматок віртуального хліба. Але мене настільки захопив фентезійний, вигаданий світ ігор MMO RPG, що щоб побігати казковими локаціями за скарбами та пригодами, щоб мати можливість наражатися на небезпеку, без страху померти, щоб знати, що у випадку загибелі біля кібеліска тебе чекає все втрачене майно, а заодно і нове тіло, я ладен був навіть відібрати у дитини цукерку.
І хоч що б вам хто казав, це не таке вже й легке завдання. Для вашої ж безпеки, не раджу вам відбирати цукерки у дітей.
Шмат IV
∞ Колись
Я поставився до опанування свідомих сновидінь, як до нової професії, з девізом "Навіщо думати? Трусити треба!" Вимушений зізнатися, що свідомі сновидіння виявилися найскладнішою професією з усіх, які мені доводилося опанувати.
Минуло аж півтора місяця щоденних тренувань перед сном до того моменту, коли я зміг уві сні лишень зафіксувати поглядом свої долоні та зрозуміти, що я сплю, і я прокинувся уві сні. Неймовірно зрадівши, не втримав контролю і через кілька миттєвостей повністю прокинувся.
Заряд ейфорії від того, що в мене щось вийшло, був таким великим, що решту ночі я не зміг заснути. І звісно, тієї ж ночі повторити цей подвиг у мене не вийшло. Не вийшло і наступної, і далі…
Спочатку ввійти в прикордонний стан, коли твоє тіло устигло заснути, а свідомість лишається пильнувати, в мене виходило приблизно лише один раз на місяць. Але вода камінь точить.
Я жив звичайним життям робочої людини, моє хобі забирало в мене небагато часу перед сном, тож не можна сказати, що воно мене чимось навантажувало.
Минав час. Через рік у мене вже виходило в середньому раз на тиждень прокидатися уві сні та витворяти там чортзна-що.
Коли людина бачить звичайний сон, у неї повністю відсутнє критичне мислення. Її нічого не дивує. Все, що там відбувається, здається звичайним і логічним. Підсвідомість закидає їй образи, вона ж лише реагує на них.
Коли ж ви прокидаєтеся уві сні, до вас повертається контроль і усвідомлення себе. Ви можете регулювати сюжет сну та свою реакцію на те, що відбувається. Ви можете контролювати та змінювати саму реальність сновидіння.
Ваше сприйняття світу стає чітким і його можна порівняти зі сприйняттям довкілля у реальності.
Відкрию вам маленьку таємницю: хоч би чим займалася людина, все життя вона віддає досягненню однієї глобальної цілі – зміні реальності довкола себе. Хоча думка не моя, але вона чудова, і я рекомендую вам записати її для пам'яті.
У свідомому сновидінні ви можете міняти реальність за допомогою лише свого волевиявлення. Тобто ви відразу досягаєте цілі всього життя. Ви можете змінювати реальність, як вам заманеться і скільки вам заманеться. Через це виникає постійне відчуття щастя. Коли ви прокидаєтеся, заряд енергії лишається з вами й ви почуваєтеся бадьорим і радісним. Життя набуває фарб.
У реальному житті я також отримав невеликий ґешефт. Згідно з тими ж практиками свідомих сновидінь сон є реальністю без прив'язки до часу.
Тобто, і поза сном можна впливати на реальність наяву. Однак від моменту волевиявлення до досягнення цілі минає проміжок часу настільки ж довгий, наскільки великою є ціль.
Наяву без чіткого контролю вплинути на реальність також не вийде. В мене виходило керувати реальністю, але, на жаль, лише у дрібницях, напевно, тому, що цим дрібницям я не надавав ніякого значення.
Сам я машини не мав. Коли мене підвозили до роботи, я підказував, куди проїхати, щоб знайти єдине вільне місце для паркування, чим викликав чималий подив у колег.
Я перестав попадати під дощ, тому що знав, коли він піде і коли скінчиться, тому приходив на роботу сухим і без парасольки, чим дуже дивував колег, які вишиковували у проході колону відкритих парасольок для просушування.
Коли мене просили, я міг передбачити погоду за день, два або тиждень. Прогнозів погоди й гороскопів я не читав і дуже часто мої прогнози не збігалися із заявами метеоцентру, але перемагали. Це призвело до того, що я іноді почав отримувати не питання про можливі варіанти, а замовлення прогнозу погоди наперед.
∞ Колись
Одного разу одна із красунь нашого відділку збиралася одружитися. Вона планувала вийти заміж за бухгалтера доволі заможної фірми. Бажаючи шиканути, запросила на весілля весь відділок. Запрошуючи мене, згадала мої вміння.
– Валерику, згідно з прогнозом – весь тиждень зливи. Потрібна гарна погода на суботу. Влаштуєш?
– Що ж, я можу подарувати тобі на весілля гарну погоду.
Відчувши, що я акцентував слово "подарувати", Аня посміхнулася:
– Економіст? Хочеш зекономити на подарунку?
– Кому зараз легко? Викручуюся, як можу. А ти все одно отримуєш багатого чоловіка, не треба бути такою жадібною. Також прошу зважити на те, що ти отримаєш не абищо, а сонячну погоду на власне весілля з гарантією! Арку для вінчання на вулиці ставити будете?
– Так, Жорик домовився, і працівника з відділку реєстрації шлюбів, і попа замовив до свого котеджу.
– То що, хочеш, щоб, коли батюшка казав слова великого таїнства шлюбу, ласкаві сонячні промені впліталися у твою зачіску та грали сонячними зайчиками на ваших обручках?
– Рома-антик, – протягла Аня. – Добре! Якщо в суботу буде гарна сонячна погода, то можеш приходити без подарунка. Тільки щоб ані хмаринки!
– Анєчко, не роби з мене жмота. Ну не можу ж я, справді, прийти зовсім без подарунка? Ну, може, зовсім трішки зекономлю. Але для погоди мені потрібна твоя допомога.
– Ну-у, починається. Що, потрібно трохи грошиків підкинути, щоб підкупити твого знайомого клерка з небесної канцелярії? Може, мені вигідніше під наметом повінчатися?
– Аню, від грошей я намагаюся ніколи не відмовлятися, але зараз мені потрібно від тебе більше, ніж гроші.
Помітивши, що до нашої розмови долучилися мало не всі жадібні погляди наших колег по відділку, Аня почала мені підігрувати, демонструючи всім свій розум, почуття гумору та отримуючи чималеньке задоволення від того, що привернула до себе загальну увагу.
– Валеро! Ти штовхаєш мене на злочин! Свою дівочу цноту я віддам лише свому чоловікові!
– Біда-а… Бачу, не вийде у мене розжитися твоєю цнотою. Тоді я попрошу у тебе хоча б довіритися мені, але довіритися на сто відсотків!
– Валеро, ти при тямі? Довіритися?! Тобі?!
– Секундочку!
Я підняв указівний палець догори.
– Шановна пані! Ви цитуєте мої висловлювання у відриві від контексту! Я прошу довіритися мені лише… Підкреслюю, лише у питаннях впливу на клімат у даній, конкретно взятій формі, лише у суботу і лише у даному, конкретно взятому місці! Тобто на дачі, чи де ви там будете святкувати своє весілля. Себто, разова угода на разову довіру в разовій кліматичній акції.
Я підвівся зі стільця і протягнув руку Ані.
– Готова укласти угоду?
До жадібних очей усього нашого відділку долучилася така ж кількість жадібних вух. Аня не поспішала відповідати на мою пропозицію.
– Кров'ю підписуватися потрібно?
– Ні, не варто. Можеш просто плюнути на свою долоню, я плюну на свою, і ми побратаємося.
– Умови?
– Ти офіційно погодишся з тим, що в суботу буде гарна сонячна погода. Як ти там казала? Щоб ні однієї хмаринки на небі. А також, на знак довіри до мене, ти скажеш організаторам весілля, щоб над аркою не будували намет.
– Тобто не перестраховуватися?
– Тобто, якщо ти віриш, то ти віриш. Якщо буде збудований намет над аркою, про сонце можеш забути.
Аня, немов кішка, з муркотінням потягнулася:
– Валеро, ти аферист! Ти підбиваєш молоду і незаміжню дівчину на всілякі збочення. Але сонечко на весіллі я хочу. Тому давай! – Аня урочисто потисла мені руку.
– Я погоджуюся, що в суботу весь день буде сонячно і на небі не буде жодної хмаринки. І я скажу за намет.
– Домовилися. З вами приємно мати справу, шановна пані.
– Навзаєм, пане.
Ми жартівливо розшаркалися одне перед одним та розійшлись: я – до паперів, а Аня продовжила шлях по відділку, розносячи запрошення на весілля.
∞ Колись
У плануванні майбутнього не можна допускати лише одного – надання будь-якого ступеня важливості взятому завданню.
Досить лише трохи занепокоїтися за результат, досить із тривогою зреагувати на будь-яке зауваження з приводу сумнівності чи реалістичності поставленого завдання, і результат виявиться діаметрально протилежним.
Але на той час я на своєму рахунку мав достатню кількість зіпсованих спроб, і мені вже давно було абсолютно начхати на думку оточення, котре намагалося хоч на волосину похитнути мою впевненість у кінцевому результаті. Я сприймав це як чергове тренування впливу на реальність.
Що цікаво, варто було Ані відійти від мого столу, як і я, і Аня, і публіка викинули з голови те, про що ми домовлялися.