На нього тоді було заведено кримінальну справу. Мав сидіти, але став президентом. Справу закрили. Кримінальна справа 144128 припинена заднім числом у зв'язку з посадкою путіна на трон. Слідчим, які вели цю справу, оголосили, що стосовно президента кримінальну справу вести не можна. Всім, хто займався цією путінською справою, заткнули роти. Правоохоронці просто зникли з поля зору. Від слова "зовсім". Якби тоді путіна посадили або хоч вигнали з роботи, то війни росії проти України могло б і не бути. Та й багато чого поганого не було.
У листопаді 1997 р., ще коли Путін працював в адміністрації Єльцина, у нього виник маленький форс-мажор. Прокурор Скуратов підібрався до Анатолія Собчака й збирався посадити колишнього мера Санкт-Петербургу. Кримінальну справу про корупцію проти Собчака прокурор Скуратов порушив у вересні 1998 році, коли путін був уже директором ФСБ. І тоді путін особисто організував втечу колишнього шефа від правосуддя. Анатолія Собчака вивезли на приватному санітарному літаку через Фінляндію у Францію. На посаді директора ФСБ путін доклав усіх зусиль, щоб зам'яти справу Собчака. І через рік йому це вдалося. У липні 1999 року Собчак повернувся в Росію. Путін як чиновник найвищого рангу відкрито перешкоджав правосуддю з використанням службового становища. Що саме по собі є кримінальним злочином. А перешкоджав він правосуддю, тому що сам крав разом з Собчаком. Зрозуміло, що путін рятував себе, а не Собчака. Колишнього мера почали тягати на допити. Боягуз і ганчірка міг розколотися будь-якої хвилини. Довелось імітувати серцеву хворобу Собчака. Терміново сховати Собчака у лікарні. Щоб припинити виклики на допити. путін фігурував у кожній кримінальній справі, яку відкрили проти колишнього мера. Підпис путіна, як заступника Собчака, стояв на сотнях документах з кримінальним душком. Так, як і Собчак, путін отримував квартири. Брав хабарі для Собчака з бандитів і бізнесменів. Тож Собчак міг легко потягти за собою путіна. Обоє могли сісти.
Тоді ще путін не міг вбити політика такого масштабу як Анатолій Собчак. Тож довелося рятувати й вивозити з країни до шанувальників Собчака у Францію.
Історія зі справами про корупцію в мерії Петербургу, які путін зам'яв по дорозі до влади, вельми показова. путін як міг замітав сліди. Одночасно після втечі в 1996 році Володимира путіна до своїх московських покровителів, в Управління справами Президента російської федерації, з архівів Смольного було вилучено всі документи за його підписом та зі згадуванням його імені.
Казнокрад Анатолій Собчак мріяв стати президентом росії. Його любили на Заході. Це був би найхаризматичніший керівник росії за всю її історію. Але після того, як народ не переобрав його мером Санкт-Петербургу, то ця мрія швидко розвіялася. Політичне майбутнє Собчака поховали його розкішне життя, корупція, незаконне збагачення, яке лізло з усіх щілин й дратувало виборців. Токсичний Собчак став загрозою і для путіна. Міг зашкодити. Разом скоювали злочини – розкрадали місто. Собчак міг і шантажувати колишнього підлеглого. Собчак дуже багато знав про путіна. Такі дрібні, закомплексовані люди з великими амбіціями, як путін, завжди ще й ненавидять тих, хто бачив їх у поганому світлі й був свідком їх приниження. Тож Собчак недовго прожив після повернення в росію. Помер раптово у 62 роки через 1,5 місяця як путін став президентом росії. За словами дружини Собчака Людмили Нарусової її чоловіка в останній розмові з путіним просив його:
-Володя, тільки не бронзовій.
За 25 років президентства путін в усьому світі став асоціюватися з росією, як балалайка чи матрьошка. Володимир Володимирович став ледь не національною пам'яткою. Може тому його і не саджають до в'язниці. Це як у радянській кінокомедії "Джентльмени удачі":
-Хто ж його посадить? Він же пам'ятник!
Багато людей впевнені, що Собчака вбили. Начебто, отруту, що викликає інфаркт, нанесли на електричну лампу в світильнику біля ліжка Собчака.
Та й сама Нарусова тоді сказала:
-Це був не інфаркт. Рубці на серці були старі, від того інфаркту, який він переніс у 97-му році. А чому зупинилося серце, це вже питання.
Спочатку прокуратура навіть порушила кримінальну справу за фактом вбивства (отруєння). Та зверху дали команду закрити справу. Двох свідків, які були присутні під час смерті Собчака, через кілька років просто розстріляли невідомі. Ніхто навіть не захотів морочитися з тим, що зробити їх смерть нещасним випадком чи пояснити поганим станом здоров'я.
Людмила Нарусова лише й змогла сказати щодо обох вбитих свідків:
-Будь-який журналіст, який спробує за це взятися, піде вслід за Шабтаєм і Бурлаковим.
Тож Собчак помилився в путіні. Звісно, путін допоміг Собчаку стати доларовим мільйонером. Але діяльність путіна в мерії призвела Собчака і його команду до політичного та економічного банкрутства. А робота путіна на чолі Виборчого Штабу з повторного обрання Собчака мером Петербургу призвела до програшу на виборах. Як результат дружби й отримання від путіна великих грошей – швидка смерть Собчака. Жадібність і дурість згубили ще одного великого демократа росії.
Покровителі, зокрема дуже впливовий політик того часу Анатолій Чубайс, перетягли путіна в Москву й засунули в адміністрацію тодішнього президента Бориса Єльцина. Там путін так припав до двору, що швидко пішов вгору. Спочатку нічого не робив на посаді начальника смішного контрольно-ревізійного управління в адміністрації президента. Потім голова адміністрації президента Валентин Юмашев призначив його своїм заступником. Щоб до путіна краще придивився Борис Єльцин, путін супроводжував Єльцина в поїздках по країні.
путіна ніхто не знав, і ніхто до ладу не розумів, за які заслуги підполковник КДБ у 1998 році був просунутий на настільки високий генеральський пост директора Федеральної Служби Безпеки:
-Для мене повернення в органи безпеки — це поверненням у свій рідний дім.
Потрібен був чоловік готовий виконати будь-яку, найбруднішу роботу, щоб убезпечити тодішнього президента росії Бориса Єльцина і його найближче оточення, яке називали "Сім'єю". Такого чоловіка шукали. І знайшли. Вже по перших кроках було видно, що новий призначенець "Сім'ї" далеко піде. Загалом, у ФСБ і взагалі органів держбезпеки росії ще не було директора – вихідця з організованої злочинності. путін, ставши директором ФСБ, з успіхом влився в мафіозну клоаку і замкнув на себе всі кримінальні грошові потоки, які захищали його співробітники. Відразу було видно, що новий директор ФСБ, випускник юрфаку, з поняттями "закон" і "правопорядок" не знайомий. У путіна свої закони і правила. путін остаточно перетворив державну безпеку на "вирішувача" справ бізнесу. У кожного олігарха є свій персональний співробітник з керівництва ФСБ.
Звичайно, в нормальній державі така людина, як путін, схильна до клановості, нехтування законом, пов'язана з мафією, з багатим досвідом корупції — не могла б обійняти посаду керівника спецслужби. Але хто сказав, що "Сім'я" Бориса Єльцина будувала нормальну державу?
путін перетворив ФСБ на "Ленінградський вокзал". Так жартували тоді на Луб'янці. Почався масовий наплив чекістів з Пітера, яких путін поспішно розставляв на всі ключові місця й пояснював:
-Приплив нової крові завжди корисний процес. А коли ця кров ще й здорова, то цей процес корисніший вдвічі.
За багатьма силовиками з Петербургу тягнувся довгий кримінальний шлейф. Наприклад, головою Управління власної безпеки, тобто головним борцем з корупцією у ФСБ, був призначений Віктор Іванов – близький путінський товариш по Петербургу. Через багато років, на суді у справі Литвиненка у 2015 році з'ясувалося, що чекіст Віктор Іванов в бандитському Петербурзі захищав постачання кокаїну через морський порт спільно з тамбовським організованим злочинним угрупуванням. За корупцію у ФСБ можна було не турбуватися.
У 1996 році тяжко хворого опухлого Бориса Єльцина, який остаточно спився, його команді дивом вдалося обрати на другий президентський строк, щоб продовжувати грабувати росію й позбавитися від покарань. Колись герой-революціонер тоді вже став живим трупом і міг лише створювати видимість керування росією.
Замість Єльцина управляли країною дочка Єльцина і її чоловік разом з наближеними олігархами. В кінці другого президентського строку так звана Сім'я підібрала наступника Єльцина. Щасливчиком, якому віддали росію, став Володимир путін. Сірий та непомітний злодій – чиновник. Вимазаний з ніг до голови компроматом. З відкритою кримінальною справою за розкрадання Санкт-Петербургу. Злочинець з портфелем обдирав державу згідно з правилами мафії. Під час скоєння злочинів свято дотримував свого слова. Погодився замінити Єльцина і не чіпати його банду, не відбирати у них награбовані багатства росії.
У 1999 році росіяни були здивовані, коли в останній день минулого століття попередній президент росії живий ще труп Борис Єльцин, який мав серйозні проблеми зі здоров'ям і допився до чортиків, оголосив про те, що достроково йде у відставку:
— Я йду.
Чи колись нарешті росіяни почують такі приємні й довгоочікувані слова від путіна? Це були б найкращі й найправильніші слова диктатора за весь час його правління росією. Не дочекаються! Не стрибатимуть від щастя? Майже завжди п'яний президент Єльцин виявився в багато разів кращим за постійно тверезого путіна. Який висновок?
У тій прощальній промові Єльцин, перший і останній керівник росії, який сам добровільно пішов з посади, сказав:
-Головну справу свого життя я зробив. росія вже ніколи не повернеться в минуле. Росія завжди тепер рухатиметься лише вперед.
Аби ж то так і було! Найгірше, що зробив Єльцин, — привів до влади путіна.