Марія Ромашка — сучасна молода авторка з Харкова. Пише поезію та прозу. У своїй творчості звертається до особистих переживань, настроїв міста й тем, близьких молодому поколінню. Любить рідний Харків, який називає своїм "залізобетонним містом". Серед літературних орієнтирів авторки — Тарас Шевченко, Зірка Мензатюк і Ліна Костенко. У вільний час читає та слухає українську музику, зокрема SadSvit.
Я не троянда, і не пафосний бутон.
Я як залізобетон, і тут такий закон —
Рости де сіро, тягнутись до гори
І ловити вайб вечірніх ліхтарів.
Мої пелюстки — мистецтва мінімалізм,
А в серці жовтім — справжній урбанізм.
Я Ромашка — я стійка, мов стіни цього міста...
Важливо! Не звинувачую нікого, описане необов'язково стосується мене.
Чи не всі люди звеличують батька,
За життя вдячні всім матерям.
Не така вже і я безталанна
Тож подякую щиро я вам.
За самотність, бо зросла я без друзів...
Знов все замовкло. У самоті
Поширює тиша цю пустку в мені.
Побудь зі мною, прошу, не йди.
Стань для мене кимсь більшим, ніж просто на "ти".
Знов все замовкло...
Моєму другу
Мені прийшла ідея не писати щоденник на папері, як до цього, а в телефоні і випускати його потроху. Ось так брати і записувати все. Без прикрас, як є. Отже, читайте!
Понеділок, 4 травня
Написала вірш про ромашку, давно вже слід було, я ж Ромашка. Там усе, як є : і моя простота, бо я не красуня, і моє місто, і як сіро навкруги. Я досі хворію, не виспалася, голова болить…
Я не вивчила текст на англійську, хотіла підглядати, а вона змусила закрити очі. Сором! Відмінниця не вивчила!..