Марія Ромашка — сучасна молода авторка з Харкова. Пише поезію та прозу. У своїй творчості звертається до особистих переживань, настроїв міста й тем, близьких молодому поколінню. Любить рідний Харків, який називає своїм "залізобетонним містом". Серед літературних орієнтирів авторки — Тарас Шевченко, Зірка Мензатюк і Ліна Костенко. У вільний час читає та слухає українську музику, зокрема SadSvit.
Я не троянда, і не пафосний бутон.
Я як залізобетон, і тут такий закон —
Рости де сіро, тягнутись до гори
І ловити вайб вечірніх ліхтарів.
Мої пелюстки — мистецтва мінімалізм,
А в серці жовтім — справжній урбанізм.
Я Ромашка — я стійка, мов стіни цього міста...
Важливо! Не звинувачую нікого, описане необов'язково стосується мене.
Чи не всі люди звеличують батька,
За життя вдячні всім матерям.
Не така вже і я безталанна
Тож подякую щиро я вам.
За самотність, бо зросла я без друзів...
Знов все замовкло. У самоті
Поширює тиша цю пустку в мені.
Побудь зі мною, прошу, не йди.
Стань для мене кимсь більшим, ніж просто на "ти".
Знов все замовкло...