Столиця України зачаровує і дивує. Мандрівники та туристи — звичне явище для киян, тут раді всім. Одні йдуть за відлунням улюблених поетів та письменників, що в різні часи та епохи були хоча б на один день киянами.
Інші шукають відповіді насамоті, напівлежачи на зручній лавці десь в центрі Міста. Із глибини парку разом із дніпровським бризом луна питання "звідки в тебе ті чари...".
І дійсно, звідки? Що краще: чар-зілля чи квітка надії, а далі що було? Що рухає нами у пошуках нездійсненного?..
Читати повністю →
Сьогодні сталась втрата для Шосткинської громади, її містечок, селищ і хуторів.
Усе життя, ще вдосвіта, люди стікалися з усіх кутів північної Сумщини на Шосткинський вокзал. Тут на ранковому пероні були працівники столичних підприємств, енергетики, водії важкої техніки, і жіночки, щойно зібравши врожай з городу, і господині з банками, пляшками та бідонами теплого ситного молока — такого, що поки веломашиною доїдеш до станції, у ньому вже плюхається щедрий шматок масла...
Читати повністю →
Пам'яті Максима Гоя
Максим пам'ятав вокзал найпершим відчуттям в житті. Самий ранній спалах: набіг приємний бриз, який колихнув вершини кленів, і крізь густе листя гарячий промінь лизнув його щоку, око, лоб і швидко зник в мереживі. Однак з тої самої миті розпочався його власний чудесний фільм про життя.
Кленова роща завжди була альтернативою залі очікування, а ще чудовим парком розваг...
Читати повністю →
Зранку поштареві фельд'єгерської служби, декому солдату Кізюку доручили просту справу: відвезти пакет із документами до Генерального штабу і повернутися без пригод. Командир особливо наголосив, що в пакеті — нічого термінового, але й нічого такого, що можна загубити.
Солдат Кізюк уважно вислухав, і зробив рівно те, що від нього вимагалося.
Дорогою він випив кави — густої, по-польськи, меленої просто в склянці...
Читати повністю →
З одного боку, вкінці поля видніється сірий забор гаражів, з іншого — труби ТЕЦ. У призначений час зелені побиті машини та таксі прибули до Троєщинського кладовища. Біля входу майже в повному складі бійці першої роти 204-го батальйону територіальної оборони Києва — переважно чоловіки зрілого віку із сивиною в густих бородах, по формі, зазвичай бадьорі, із притаманним їм військовим гумором, — тепер мовчки курять та по черзі обіймають двох жіночок у чорному. Над головою до обрію — сталеве небо...
Читати повністю →