Брати Деменки
Іван та Павло Деменки – загадкові майстри казок, які виросли в невеличкому селі десь між Карпатами й Поділлям. Кажуть, що ще в дитинстві вони знайшли старовинний зошит у бабусиній скрині, а в ньому – записи забутих українських казок, які ніколи не друкувалися. З того часу брати почали вигадувати власні історії, доповнюючи їх чарами, пригодами й мудрістю стародавніх легенд.
Сьогодні Іван і Павло не тільки пишуть казки, а й озвучують їх на своєму YouTube-каналі "Бабусині казочки українською", де оживають народні перекази та їхні унікальні історії. Ніхто точно не знає, де вони живуть, але ходять чутки, що десь у горах є хатинка, наповнена книжками, старими аудіозаписами та чарівними речами з їхніх оповідей.
Брати Деменки переконані: справжня магія ховається в словах, і кожна казка – це місточок між минулим і майбутнім.
Колись давно в одному селі жив старий дід Омелян. Він був не тільки мудрим, а й дуже щедрим. Завжди допомагав сусідам, пригощав дітей солодощами, а подорожніх – теплим хлібом. Проте, не всі люди у селі були такими ж чуйними, як він. Чимало з них думали тільки про себе, прагнули мати більше та не ділитися з іншими.
Одного разу дід Омелян вирішив перевірити, хто з односельців має по-справжньому добре серце. Він випік духмяну хлібину, загорнув у чисту тканину і вийшов на дорогу, що вела до ринку...
Читати повністю →
У селі всі знали пса Сірка як вірного сторожа та доброго друга. Він завжди допомагав стежити за порядком і пильно охороняв двір. Але одного ранку господар занепокоївся — глечик із молоком, який він залишав у коморі на ніч, кожен раз виявлявся порожнім.
— Що за дивина! — сказав він. — Я точно пам'ятаю, що ввечері наповнив глечик! Сірко, треба розібратися, куди зникає молоко!
Пес кивнув і вирішив з'ясувати усю правду.
Тієї ночі Сірко сховався біля комори й почав чекати...
Читати повністю →
Жив у селі пес на ім'я Сірко. Він був молодим, спритним і вірним своєму господарю. Всі в селі знали його як надійного сторожа та вірного друга. Він любив бігати по селу, гратися з дітьми, але ніколи не забував про свій головний обов'язок – доглядати за господарством.
Одного дня в селі стався неприємний випадок. Маленьке телятко, яке належало господарю Сірка, вибігло з хліву та пропало. Ніхто не міг сказати, куди воно поділося. Господар довго шукав теля, кликав, але марно...
Читати повністю →
Казка
У маленькому селі, затишно розташованому на самому краю густого лісу, жила дівчинка на ім'я Марійка. Вона дуже цікавилася усім навколо та відчайдушно прагнула пізнати таємниці світу, любила слухати розповіді свого дідуся, який знав безліч легенд про чарівний ліс, але завжди казав, що заходити туди небезпечно.
Одного дня дідусь тяжко захворів. Марійка чула, як бабуся говорила, що єдиними ліками для нього може стати відвар з рідкісного цвіту, що росте в глибинах зачарованого лісу...
Читати повністю →
У старому саду за містом, де яблуками пахло майже цілий рік, жило маленьке мишеня на ім'я Тимко. Він мешкав у дуплі старої яблуні разом із бабусею-мишкою, яка в'язала шкарпетки з м'якої пряжі й розповідала історії про зорі.
Щоночі Тимко дивився у небо і мріяв:
— От би хоч раз торкнутися Місяця! Він такий круглий… ніби головка сиру! Напевно, він м'який і теплий, як ковдра.
— Місяць — то не сир, мій любчику, — лагідно усміхалась бабуся...
Читати повністю →
У маленькому місті, де будинки були з яскравими муралами, а дерева світилися гірляндами навіть влітку, жив-був песик на ім'я Ґудзик. Він був веселий, хвостатий і дуже допитливий. Але мав одну мрію, яка здавалася всім смішною — він хотів літати.
— Ти ж пес, а не птах! — сміялася ворона Ліна, яка мешкала на електричному стовпі.
— Навіть коти не літають, — додавав лінивий кіт Пончик, що жив на балконі третього поверху.
Та Ґудзик не ображався...
Читати повністю →
Казка
У мальовничому селі на краю лісу жив молодий кухар Олекса. Він готував так смачно, що навіть вітер, пролітаючи повз його хатину, зупинявся, щоб насолодитися ароматами. Кожна його страва мала чарівний ефект: борщ додавав сили, хліб зміцнював дух, а солодощі змушували серце співати від радості. Люди з усіх околиць приходили, щоб скуштувати його дивовижні страви, але Олекса прагнув більшого. Він мріяв створити таку страву, яка не тільки приносила б щастя, а й здійснювала усі бажання...
Читати повністю →
