Розповідь ведеться від першої особи – 13-річної Варвари Сабадаш, яка живе у Києві
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Варвара ніколи не думала, що з нею відбудуться такі події, після яких життя цілковито змінюється. Все сталося двадцять першого листопада 20… року. Тієї ночі Варвара почала вести щоденник: вирішила записувати нові думки, відчуття, емоції й здогади, щоб їх не забути.
Варвара ходила у школу, відвідувала басейн двічі на тиждень, займалася спортивними танцями. Її найкращу подругу звали Маргарита. З нею Варвара з першого класу сиділа за однією партою і любила гуляти вулицями Києва. Крім цього, Варвара любила читати все, що написав сер Конан Дойл про Шерлока Голмса.
Класну керівничку Варвари звали Ольга Миколаївна. Вчителька була трохи строга, але дозволяла те, про що в паралельних класах могли лише мріяти. Ольга Миколаївна викладала українську мову і літературу та була фанаткою диктантів. Вчителька хотіла, щоб діти розвивали творче мислення і пізнавали нове, тому раз на місяць давала творчі завдання. У жовтні була тема "Темперамент". Варвара зробила висновок, що вона сангвохолеричка: жвава, допитлива, енергійна, але якщо роздратувати її, то стає драконом, хоч швидко заспокоююся. У листопаді була тема імен. Треба було дізнатися значення свого імені й придумати, як цікаво про нього розповісти. Варвара зовсім забула про це завдання, адже весь тиждень була дуже зайнята вдень, а ночами читала Конана Дойла.
Про завдання вона дізналася за п'ять хвилин до дзвоника. Дівчина вирішила знайти щось у ґуґлі. Вона прочитала, що Варвара – ім'я грецького походження і означає чи то чужоземка, чи то щось пов'язане із варварами. Із видатних жінок, яких звали так само, як дівчину, першою на очі потрапила свята Варвара. Історія цієї жінки була доволі дивна і не надто сподобалася дівчині. Свята Варвара жила у третьому столітті, її батько був справжній деспот і садист. Християнські погляди Варвари чомусь страшенно розлютили її батька. Він захотів, щоб дочка від них відмовилась. Батько бив дочку, знущався з неї. Варвару кинули у в'язницю, катували, і, здається, батько сам її вбив.
Вчителька викликала першою саме Варвару. У той момент дівчина відчула, що раптом їй майже перестало подобатися власне ім'я. У голові дівчини був хаос. Вона почала з того, що її ім'я дуже таємниче й загадкове. І що у житті святої Варвари є багато незрозумілого для неї. Дівчина розповідала те, що знала, і не сказала, що не підготувалася до уроку. Однокласники почули про життя святої, дуже сумне й трагічне. Після відповіді Варвари її однокласник Кирило, математичний геній, сказав, що варвари – страшні люди, і що ім'я батьки дали Варварі суворе. Та дівчина була переконана, що якщо батьки назвали її Варварою, то це має глибокий сенс.
Наступним відповідав Кирило. Його назвали на честь дідуся Кирила Опанасовича, який викладав історію в педінституті, захоплювався козаччиною. Кирила Опанасовича назвали на честь його дідуся Кирила Кириловича. А дідусь Кирила Кириловича, якого звали Іван Петрович, назвав свого сина Кирилом на честь останнього гетьмана України Кирила Розумовського, якого знав особисто. Від розповіді хлопця усі були в захопленні. Він вразив навіть красуню Маргариту. Ще цікавіше стало, коли Кирило розповів, що дідусь залишив йому перед смертю листа, якого треба відкрити, коли хлопцеві виповниться шістнадцять. Ольгу Миколаївну вразило те, що хлопець знав історію своїх предків аж до вісімнадцятого століття.
Потім вчителька викликала Федора. Його ім'я також грецького походження, означає "Божий дарунок". Хлопець любив малювати, тому намалював на дошці своє ім'я: великий слоїк з накривкою і написом "МЕД". Виявилося, що його мамі, коли вона була вагітна, часто хотілося меду, хоч вона його ніколи не любила й не їла раніше.
На наступному уроці діти продовжили розповіді про свої імена. Три Наталки підготували спільну розповідь. Ще встигли розповісти про свої імена Аліна, Іван, Остап та Маргарита. Варварина подруга, як завжди, була героїнею дня серед хлопців. Варвара вважала, що Маргарита вийшла розповідати до дошки, бо так краще демонструвати довгі стрункі ноги, бездоганну фігуру, розкішне біляве волосся. Коли вона повідомила, що її ім'я означає грецькою "перлина", всі хлопці зітхнули. Дівчина розповіла, що у грецькій міфології Маргарита – один із епітетів Афродіти, богині краси, що народилася з морської піни.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Варвара зовсім не заздрила подрузі і знала про неї багато чого іншого, про що решта дівчат не здогадувалася. Наприклад, Маргарита любила годувати голубів, вона фанатка герані: у її кімнаті все підвіконня заставлене горщиками. А ще у неї досі є лялька, якій Маргарита шиє одяг. Дівчина збирається працювати у сфері дитячої моди, бо вважає, що справжня жінка має бути стильно вбрана, навіть якщо їй всього сім років або й менше.
Після завершення уроку вчителька нагадала Варварі спитати батьків, чому її назвали саме так. На перерві Варвара зіштовхнулася у дверях з Кирилом і він знову щось пробурчав про відірваний ніс і варварів. Дівчина гордо проігнорувала його, але тема варварів їй не подобалася.
Батьків Варвари звали Олексій та Катерина. Вдома дівчина спитала маму, чому її назвали Варварою. Мама відповіла, що з цим питанням до тата. Той сказав, що це історична подія, бо він чекав, коли дочка спитає. Тато порадив не трактувати слово "варвар" як невіглас, а як "чужоземець".
Від тата Варвара дізналася про чудову німецьку традицію Barbarazweig і те, що він завжди хотів мати доньку. У Варвари вже були старші брати-близнюки, які зараз мали по 22 роки. Вони саме поїхали на чергові баскетбольні змагання до Хорватії. Також брати часто їздили у географічні експедиції, бо вони географи. А ще обидва вчилися в аспірантурі і писали дисертації.
Тато говорив, що ще перед народженням доньки знав, що вона буде Варварою. Перед її народженням батьки поїхали у відпустку до Відня, куди їх запросили татові друзі, які туди перебралися на постійно. Прибули вони в останні дні передріздвяного часу. Вже двадцять першого грудня, у найкоротший день року, батьки гуляли в центрі столиці Австрії. Вони смакували каву в самому серці міста, гуляли серед різдвяного ярмарку, змокли і грілися в кав'ярні, де лунала музика Моцарта. Відвідали святкову месу у Соборі святого Стефана, дивилися на картину "Поцілунок" Клімта. А різдвяного ранку гостинна господиня Ілона поставила посеред столу склянку з розквітлою гілочкою черешні й сказала, що розцвіла Barbarazweig і що це віщує їм щасливий наступний рік. Адже якщо у день святої Варвари (четвертого грудня) оставити у воду гілочку черешні (можна яблуневу, вишневу, абрикосову) і вона розцвіте на Різдво, то це дуже добра прикмета. Тато тоді подумав, що його омріяна донечка-принцеса обов'язково зватиметься Варварою.
За рік, четвертого грудня батьки поставили у склянку з водою черешневу гілочку. І знали, що до зустрічі з Варварою ще чотири місяці. Двадцять п'ятого грудня Barbarazweig зацвіла. У Києві п'ятого квітня, у день народження Варвари, вже цвіли абрикоси – того року була рання весна. Тато, вітаючи маму з народженням Варвари, подарував їй букет розквітлих черешневих гілочок.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Послухавши цю історію, Варвара й собі вирішила поставити у воду вишневу гілочку. За два тижні саме мало бути четверте грудня. По гілочку вирішили їхати до дідуся. Колись навесні вона бувала на дідусевій дачі. Вночі Варвара записала собі всю історію, яку розповів тато. Ось так розпочався її щоденник. Тепер вона знала, що її ім'я найкраще у світі.
Для Варвари два тижні минало дуже повільно. Вона досліджувала, систематизувала й записувала у щоденнику. Прочитала про святу Варвару все, що можна було про неї прочитати в інтернеті. Дівчина навіть склала собі список завдань. Пункт номер один – посадити на свій день народження черешню у дідуся на дачі. Дівчина вирішила назвати свою черешню Черешня святої Варвари. Пункт номер два – активно вивчати все про святу Варвару. Дівчина дізналася, що в Україні також був звичай ставити у воду вишневу гілочку у Варварин день. Це робили тільки дівчата. І чия гілочка на Різдво розквітне – та дівчина вийде заміж наступного року. Пункт номер три – поїхати до Відня і відвідати музей історії мистецтва, де зберігаються картини Лукаса Кранаха, бо дівчині сподобалася його картина зі святою Варварою.
А згодом дівчина знайшла свою Варвару. Нею стала Варвара Ханенко. У їхньому з чоловіком Богданом музеї, який комуністичний режим нахабно націоналізував, можна було побачити роботу "Адам і Єва" Кранаха. Варвара Ханенко була дочкою відомого всім киянам власника цукрових заводів, мецената й колекціонера Миколи Терещенка. І народилася у Глухові – бо там її батько мав маєток. Прочитавши про Глухів, Варвара вирішила, що обов'язково мусить відвідати це місто.
Про ці свої знахідки дівчина розповіла батькам і пояснила, що їй дуже хотілося знайти якусь відому Варвару, яка зробила щось гарне і важливе. І несподівано знайшлася Варвара Терещенко. Згодом дівчина дізналася, що Варвара Терещенко бувала у Відні на художніх виставках, взагалі дуже багато мандрувала Європою. У Лондоні Варвара також бувала – і навіть відкрила там свою крамницю, де продавалися вироби народних умільців. Дівчина вирішила прочитати про Миколу Терещенка, Варвариного батька. Робила це між уроками на перервах і записувала важливі факти. Тим часом Маргарита думала, що подруга закохалася і страждає.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Щодо Миколи Терещенка, батька Варвари, то він в юності був чумаком – возив із Глухова на південь України зерно, а звідти віз додому сіль та рибу. Микола Терещенко постійно займався меценатством і благодійництвом. На честь Миколи Терещенка назвали вулицю у Києві. Це одна з найкоротших і найзатишніших вулиць. В останні роки життя Варвари Ханенко вулиця вже не звалася Терещенківська.