Половчанин Овлур допоміг йому... "Загула земля [під копитами], зашуміла трава, вежі половецькі сколихнулися. А Ігор князь поскочив горностаєм в комишні і білим гоголем на воду. Упав на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком. І помчав до лугу Дінця, і полетів соколом під млою, забиваючи гусей і лебедів на сніданок, на обід і на вечерю".
Повернення Ігоря; величання
В погоню за Ігорем кинулись Гзак і Кончак. Якщо Ігорю допомагали навіть птахи під час втечі, то половцям ставало все на заваді.
Гзак запропонував Кончаку вбити Володимира, сина Ігоря, який залишився у полоні. На це Кончак відповів незгодою: "Коли сокіл [Ігор]до гнізда летить — то ми сокільця [Володимира] опутаємо красною дівицею". Так і зробив Кончак через деякий час. Він оженив молодого полоненого зі своєю дочкою. Половецького хана тішило, що він має такого цінного заручника.
Невздовзі Володимиру все-таки вдалося повернутися додому.
Ігоря з великою радістю зустріли на Рідній землі. "Сонце світиться на небесах — Ігор князь в Руській землі". Дівчата співають на Дунаї, в'ються голоси [їх] через море до Києва. Землі раді, городи веселі. "Слава Ігорю Святославичу, буй-туру Всеволоду, Володимиру Ігоревичу! Здоров'я князям і дружині, що борються за християн проти поганих полків".