Глибоко внизу чорним атласом вилискував Дніпро. Цього року ще не було великих морозів і ріка ще не замерзла. Михася не лякала висота, він почувався добре. В обличчя дув крижаний вітер, зате спина велетенського дракона була тепла, майже гаряча. З велетенської пащеки Хай-Тобі-Греця раз у раз вихоплювалися клуби пари, поряд пихкотіли інші крилаті ящури, але найкрасивіше виходило в Гарбузяного Пиха, бо він разом з парою видихав ще й цілі хмари сяючих іскор. Та він тримався осторонь.
Коли вони проминули останній київський міст, річка почала нагадувати чорне мереживо. Лихоманка говорила, що дуже щаслива, що не перетворилася на кілька сумок та чобітків і може усе це бачити. Пих, побачивши Місяць, полетів у його бік, бо йому здавалося, що це дуже близько. Його не встигли зупинити, тому Хома із сестрами Лимонками чимдуж кинулися навздогін. Переконати Гарбузяного Пиха виявилося зовсім не просто. Михась намагався пояснити, що Місяць здається дуже близьким через оптичну ілюзію. Хлопець дізнався від драконів, що Місяць – це батьківщина драконів. Зелений велетень Хай-Тобі-Грець пам'ятав уроки Лихоманчиної бабусі, а та розповідала, що зворотному боці Місяця є дивовижна країна, де мешкають усі чарівні істоти з планети Земля. Колись вони мусили туди перебратися, щоб не заважати розвитку людства. Золота Лихоманка говорила, що на Місяці ще є крилаті леви і єдинороги, кентаври та гарпії, русалки, мавки і безліч інших чудернацьких істот. Там усе безперестанку змінюється. Навіть будинки там мають здатність перепурхувати з місця на місце, навіть дерева блукають, тому постійних краєвидів немає. Раптом сестри Лимонки побачили у Дніпрі відображення Місяця і показали іншим. Гарбузяний Пих знову подумав, що це ліхтар і кинувся вниз. Він мало не втопився, тому Хома, Скіпка і Скалка кинулися на порятунок. Михась знову спробував пояснити Пиху про оптичні ілюзії. І нарешті цей дракон визнав хлопця Навігатором.
27. Нещасливе кохання лимонних близнючок
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.Авторські права на переказ належать Укрлібу
Було вже далеко за північ, коли хлопець угрівся на теплій спині велетня й незчувся, як міцно заснув. Ну а Котька давно вже спав, згорнувшись клубочком у лапах Лихоманки. У Хоми теж злипалися очі, але грушевий намагався струсити з себе дрімоту, бо трохи соромився інших драконів, яких зовсім не хилило до сну. Та нарешті грушевий дракон знайшов вихід – зачепився однією лапою за довжелезний смарагдовий хвіст Хай-Тобі-Греця, заплющив очі і дрімав на льоту.
Невдовзі зчинився неабиякий шарварок неподалік від Навігатора. У небі летів літак, що виконував рейс 785/17 Київ–Стамбул. На борту було 148 пасажирів. Двоє пілотів і бортінженер з нудьги травили неймовірні байки і раптом побачили зграю різнобарвних драконів. Дракони теж з цікавістю роздивлялися літак. Скіпка подумала, що це дракон. Мигнув проблисковий маяк. Скіпка подумала, що він їй підморгнув. Та Скалка обурилася, бо вважала, що підморгнули їй. Сестри почали смикати літак кожна у свій бік. У салоні літака зчинився жахливий лемент. Досвідчений пілот облітав майже увесь світ, але вперше втрапив у таку жахливу ситуацію.
Лихоманка передала сплячого Котьку Хай-Тобі-Грецю, а сама полетіла заспокоювати близнючок. Пих теж кинувся на допомогу. Несамовиті волання зрештою збудили Хому. Він миттю збагнув, що відбувається, й собі кинувся рятувати літак. Коли Скалка випадково зазирнула в ілюмінатор, то вирішила, що вони покохали поганого хлопця, бо він наковтався людей, отже, це – дракон-людожер. Тут в ілюмінатор зазирнула Скіпка, і сестри разом кинулися до носової частини фюзеляжу. Вони викрикували: "Виплюнь!". Зрештою жахливе ревище збудило й Михася. Хлопець поспіхом видобув з кишені чарівну вуркоту і покликав усіх до себе. Командир і недосвідчений лейтенант домовилися, що нічого на землі про драконів не будуть розповідати, щоб не опинитися у божевільні. Борт пішов на аварійну посадку на дніпропетровському летовищі.
28. Посадка борту 785/17
А на летовищі теж виникла нештатна ситуація, бо на екрані радара зненацька з'явилося шість великих невпізнаних літаючих об'єктів. Михась зі своєю крилатою командою з невеликої відстані споглядав посадку літака 785/17, щоб пересвідчитися, що дракони не пошкодили літак і з ним не станеться лиха. На жаль, вирівняти літак не було жодної можливості, бо він був пошкоджений. До того ще й ліва турбіна була оповита димом. Другий пілот крізь лобове скло побачив, як швидко наближається льотне поле, і зрозумів: "Падаємо. Це кінець". Командир констатував, що у них немає шансів, якщо тільки не станеться дива. Михась наказав драконам летіти на допомогу. Дракони миттю ринули до аеробуса. Начальник охорони летовища побачив, як літак з усіх боків дбайливо підтримують велетенські крилаті чудовиська. Щойно шасі торкнулося асфальту, дракони злинули вгору і розчинилися між зірок. Потім Михась переконався, що з людьми все гаразд, і дракони полетіли далі.
29.Місто за порогами
Коли Михась знову розгорнув карту, несподівано з'ясувалося, що Кременчуцьке, і Дніпродзержинське водосховища та ще кілька чималеньких міст лишилися позаду. Хай-Тобі-Грець продовжував нести Котьку, а Лихоманка почала розглядати Дніпро. Внизу на берегах де-не-де миготіли крихітні вогники сіл та містечок. Аж ось попереду спалахнула заграва. Загін драконів знову наближався до великого міста. Усі побачили освітлення великої греблі Дніпрогесу. Проте дракони, звісно ж, нічого не знали про цю велику гідроелектростанцію. Лихоманка поцікавилася, чому у міста Запоріжжя така назва. Михась почав розповідати про пороги і те, що місто збудували за порогами – все просто. Потім він докладно розповів про свої пригоди на дослідній ділянці № 77. Лихоманці хотілося дослідити все, тому вона непомітно злинула вниз. Вона трохи покружляла над Хортицею, а тоді ковзнула уздовж Преображенського мосту у напрямку міста. Вона роздивлялася згори парк "Алюмінієва балка". Нарешті вона натрапила на дитячий майданчик і, спустившись униз, почала розгойдувати гойдалки і крутити каруселі. А тим часом зовсім неподалік сталося лихо.
30. Золота Лихоманка та безкрилі комашки
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.Авторські права на переказ належать Укрлібу
Була вже ніч. До головного відділення банку під'їхала броньована машина. Інкасатор доправив з далекого відділку мільйон гривень. Гроші мали б опинитися в банку ще вдень, але завадила жахлива ожеледиця на дорогах. Охоронець банку вирішив впустити інкасатора головним входом. Коли інкасатор з великим кейсом вийшов з машини і побіг до головного входу, з'явилися три тіні. Невиразно клацнув постріл пістолета з глушником – і офіцер охорони, впустивши зброю, осів на сніг. Інкасатор ніяк не хотів віддавати опломбований кейс, але його теж поранили. На щастя, черговий усе бачив крізь куленепробивні скляні двері і вчасно натис кнопку тривоги. За кілька хвилин до банку із сиренами підкотили патрульна машина й швидка допомога. Тим часом джип грабіжників звернув на вулицю Перемоги. За ним поїхав старенький міліцейський уазик. Бандитський "Брабус" уже наближався до Алюмінієвої балки. Всередині їхали злочинний авторитет на прізвисько Гаплик, кілер на прізвисько Упир і їхній поплічник на прізвисько Банан, худий і жовтий з виду.
Лихоманка, яка в цю хвилину бавилася з гойдалками на дитячому майданчику, почула дике виття і визирнула з-за дерев. Дорогою мчав блискучий чорний жук, а це був "Брабус", і відчайдушно волав. Він був схожий на хруща, який минулої весни залетів у драконарій, тільки цей був набагато більший. Лихоманка подумала, що бідний жучок не може злетіти, тому вирішила допомогти. Вона акуратно підхопила автомобіль, злетіла вгору, ще й підкинула "Брабуса" якомога вище. Автомобіль каменем шугнув униз. Добре, хоч Лихоманка встигла підхопити його біля самої землі. Дракониха спробувала ще раз. Всередині джипа вирувала паніка. Гаплик присягався, що поверне гроші, лиш би вижити. Упир белькотів "Отче наш", двома руками стискаючи здоровезний золотий хрест на грудях. Найбільше пощастило Бананові, бо він зі страху одразу знепритомнів.
Крізь лобове скло отетерілі міліціонери спостерігали, як золоте крилате чудовисько грається надпотужним джипом грабіжників. Аж раптом Лихоманка помітила міліцейський уазик. Вона подумала, що це старенька матуся цього жучка. Тож поклала бандитського "Брабуса" перед носом патрульної машини. У джипі відчинилися дверцята і бандити вибралися та рвонули до уазика. Гаплик відразу зізнався у пограбуванні. Його поплічники теж благально простягали руки – інспекторові лишалося тільки дістати кайданки. Лихоманка щиро засмутилася, побачивши людей, що висипали з "жучка". Вона зрозуміла, що їй влетить від Михася. А міліціонер, уважно роздивившись істоту, зрозумів, що вона прекрасна. Він зняв шапку й чемно подякував. Раптом Лихоманка почула музику, яка кликала її. Вона полетіла, а інспектор ще стояв і думав, чи вона хоч зрозуміла, що затримала небезпечних злочинців.
31. Про лютих драконів та беззахисне людство
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Михась насварив драконку, а потім сказав усім, що треба оминати великі міста, щоб не потрапляти на очі людям, адже ті вважають драконів людожерами. Юні дракони важко перетравлювали новину, що в цьому світі їх мають за оскаженілих людожерів. Тривалий час вони мовчки линули над Каховським морем. Потім дракони почали говорити про несправедливість, адже це людство знищило на землі увесь драконячий рід. Лихоманка говорила, що раніше взагалі не вірила, що бувають такі люди, як Михась. Люди, які траплялися їм раніше, були абсолютними мерзотниками, схибленими на наживі. Михась розумів, що дракони говорять правду. Хлопець намагався довести, що у світі є багато гідних, добрих, розумних людей, які й мухи не образять, але йому не вірили.
Згодом дракони відчули голод і втому. Хлопець і сам був не проти перепочити, однак він був Навігатор і не мав виказувати слабкості.