Дівчинка лягла на канапу і вирішила відпочити.
39
Коли Люцина прокинулась, було майже темно. На стільці сиділа невеличка тітонька з розкуйовдженим волоссям. Звали її Соня. Її дідусь і тато служили бібліотекарями в Замку, а тепер вона охороняла книжки. Люцина віддала їй книгу, яку підібрала. Виявилося, що то сонети Петрарки. Соня вважала, що Люцина повинна допомогти їй врятувати книжки від відьом. На питання Люцини, а хто ж врятує їх, Соня відповіла, що лицарі з Королівства.
Люцина дізналася від бібліотекарки, що вся нечисть приїхала сюди пильнувати двох лицарів, що прямують до Королівства через Великий Льох. Один із них принц, що був зачарований, а другий – його товариш. Крім Соні, у замку жили привиди Ясько і Мацько, колишні лакеї господаря. Якось вони підлили вином його улюблені орхідеї і їх повісили. Щоб потрапити на подвір'я, Люцина із Сонею вилізли через вікно. Перед тим дівчинка навчила бібліотекарку Замку слів, що робили істоту невидимою для темних сил. Книжки, що лежали в темряві, вони переносили під вікно потаємної кімнати, щоб потім переправити нагору.
Була вже ніч. Люцина і Соня сіли відпочити. Бібліотекарка розповіла, що тут часто бувають крутиголовці. Вони мають очі не лише спереду, але й на потилиці, і завжди озброєні. Королівство не може знищити їх, бо вже двісті років не має війська. Король – не воїн, але є надія на принца Августа. Раптом Соня і Люцина побачили в саду Повелителя. З ним була Гортензія з матір'ю.
40
Вся нечисть уже зібралася, бракувало лише фон Стронціуса. До них мали приєднатися крутиголовці-байкери із Граничного світу, які шукали принца. Одна з відьом готувала Повелителеві каву, але обпеклася до спиртівки і сказала: "Щоб ти сказилась!". Вона мала на увазі спиртівку, однак кава виявилась більш вразливою. Закляття спрацювало, коли її вже тримав Повелитель. Гарячий напій вихлюпнувся йому просто в обличчя. Від несподіванки Повелитель закричав. Коли Стронціус зайшов бібліотеку, де була вся нечисть, його ніхто не помітив. У повітрі літала кава, яка то падала на розпатлану голову відьми, то кулею цілилась комусь у груди, то розсипалася зграєю бридких чорних павуків. Зупинила цю метушню матір Гортензії, сховавши каву своїм наказом торбинку.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
41
Тим часом Лукаш спіймав необережну Соню, яка рятувала книжки. Повелитель вирішив, що вона знає вхід до Королівства. Ясько з Мацьком намагались якось їй допомогти, але Соня почала вдавати, що потрапила під гіпноз Стронціуса. Вона повела нечисть коридорами, а насправді мала у кишені протигіпнотичний талісман, що перейшов до неї від батька. Соня хотіла завести усю неписьменну нечисть у найдальше підземелля, а потім відкараскатись від неї і втекти. Бібліотекарка завела усіх під якісь двері і сказала, що за ними Королівство. Усі почали метушитись, Соня мала нагоду втекти, але Повелитель втримав її за руку. За дверима була невеличка кімнатка без вікон. Соня, ледве стримуючись від сміху, заявила, що там Королівство.
42
Поки вся нечисть прямувала за Сонею, матір Гортензії сіла на своє помело і полетіла в бік містечка. Там вона кинула на крутиголовських байкерів, які наближались до Замку, скажену каву. Їй байдуже було, кому шкодити, аби тільки шкодити. Майже кожної ночі вона вилітала з вікна квартири № 13 і щось таке робила.
43
Соня опинилась у темниці, яку власноручно зачинив Повелитель, разом із закляттям приліпивши печатку "Клуб книголюбів", бо іншої не мав при собі. Цю печатку він ставив на книжки, що не годились для урочистого спалення. Невдовзі мав початися світанок, але більшість нечисті лягла спати. Повелитель теж хотів спати, хоча безсоння мордувало його уже багато років через осколок меча Лицаря Королівських Окулярів. Він пішов до зали, де сиділа стара відьма. Вона сказала, що мотоциклісти не приїдуть, та все ж недобитки мотоциклетної банди добралися до замку. Вони так і не взнали, що то таке чорне літало поміж них, дряпалося й кусало. Але навіть поранені, крутиголовці могли нагнати страх на будь-кого.
44
Поки Стронціус заснув разом із іншими опирями, Повелитель хвилювався. Рівно о дванадцятій годині мали відчинитись двері до Королівства. І тоді ж могли відчинитися інші двері – до Великого Льоху, двері зради, підступу й страху. Мандрівники до Королівства мали зустрітися з Люциною, втікачкою із Серединного світу, і з нечистю, що зайняла оборонні позиції в Замку. Марко, Серпень, Мортіус, Сиволап і тигр зайшли з тилу Замку, як радив їм Люстій. Коли вони підійшли ближче, Мортіус побачив, що з вікна хтось махає хусточкою.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
45
Люцина не знала, що Соню замкнули в темній кімнаті та забули. Дівчинка заснула, а прокинулася від того, що книжкові гномики лоскотали їй п'яти. Уже сходило сонце. Люцина підійшла до прочиненого вікна й побачила двох хлопців, які мали при собі мечі. За ними йшов не старий і не молодий чоловік у сірій куртці, а слідом – величезний тигр. Люцина побачила, що книжкові гноми "Енциклопедії Королівства" стрибають від радощів. Вона зрозуміла, що наближається принц. Дівчинка витягла з кишені білу хустинку й швидко замахала. Прибульці привіталися з Люциною, і Серпень запитав, чи потрібна допомога. Інший хлопець із рудим волоссям, зв'язаним у хвіст, вбраний у куці штанці й зелену камізельку згадав, що уже бачив Люцину у трамваї. Він сказав, що тоді зразу відчув, що дівчинка не пасує до Серединного світу. Усі познайомилися, Мортіус виявився теж зі Львова. Люцина попередила усіх, що тут, у Замку, засідка.
Врешті прибульці залізли через вікно. У цій потаємній кімнаті, яка не дала відьмам знайти Люцину, не було дверей, та дівчинка намалювала їх, і всі вийшли.
46
Наприкінці коридору вони побачили двері з наклеєним папірцем, на якому писало "Клуб книголюбів". З-за дверей долинав смутний голос Соні. Її врятували, але потрібно було йти, бо крутиголовці шукали їх. Сиволап вирішив покликати на допомогу свою королівську гвардію. Для цього Марко мусив висмикнути у нього шерстинку і потерти її між пальцями.
47
Оскільки принц не з'являвся, нечисть збиралася по обіді вертатись додому. Повелитель стояв коло каміна й навіщось тримав у руці меча, котрим бився колись із Лицарем Королівських Окулярів. У ньому поволі наростав гнів проти бездарної кампанії, що не принесла ні слави, ні ганьби. Він ненавидів і Королівство, і Імперію. Раптом до залу влетів Мортіус і оголосив, зо Замок заміновано. Повелитель заспокоїв усіх і сказав, що це Мортіус, репортер "Потойбічних новин". Раптом Повелитель побачив Серпня і Марка, він запитав останнього, чи вміє він перекидатися на когось, крім лиса. Марко відповів, що він лицар, а не перевертень, а його прадід носив звання Лицаря Королівських Окулярів. Почувши про давнього ворога – Лицаря Королівських Окулярів, Повелитель вигукнув, що битиметься з Марком.
48
Марко мав гідного супротивника. Повелитель так би не старався, б'ючись із принцом, бо той його не цікавив. Марко не міг перемогти Повелителя, бо його і Серпнів мечі були запрограмовані виключно на порядність. Через це, схоже, й загинув Лицар Королівських Окулярів. Та тут довгомуду Лукашеві здалося, що його господар втомлюється. Він висунув на середину кімнати ногу. Марко перечепився і впав. Повелитель приставив меча до горла юному лицареві. Люцина вирвалася наперед і закричала, що так нечесно, бо Маркові підставили ногу. Серпень вхопив дівчинку за плечі й підштовхнув до Мортіуса й Соні, а сам затулив її. Тим часом Марко вдарив щосили ногою Повелителя в живіт. Той упав і випустив меча з рук. Раптом меч Повелителя кинувся на Марка. Другий меч вирішив теж битися без господаря і вирвався йому з рук. Подібної битви нікому ще не доводилось спостерігати. Люцина з Сонею кудись щезли, а нечисть тікала. У безладі, що почався, люстерко старої відьми було розбито. Гортензія, щоб приховати радість, бо відтепер матуся не зможе пильнувати за кожним її кроком, почала поправляти пов'язку крутиголовському байкерові на правій руці. Той дав їй справжній пістолет і наказав стріляти у Марка. Куля пролетіла над головою принца і щезла у вікні. Обидва мечі з брязкотом впали на підлогу. Ніхто з них не переміг. Стара відьма підійшла до крутиголовця і почала сварити за те, що дав Гортензії пістолет: вона могла когось вбити. Той раптом позеленів і чхнув просто в лице старій відьмі, бо мав алергію на котів.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
49
Під Замком зібралися коти різних мастей, серед них був і Фелікс. Могутній котячий хор потряс мури Замку, аж посипались дрібні камінці. Хвиля котів увірвалась всередину. Тим часом Соня з Люциною проганяли пліснявців та слинявців від книжок. Люцина вийняла з торбинки "Енциклопедію" й попросила гномів допомогти з книжками.
Серпень оголосив: у кого алергія на котів, нехай покине Замок. Повелитель з нечистю не йшов, він чекав дзвінка з Імперії. І тут у кишені Лукаша задзвонив телефон. Повелитель говорив у слухавку, що тут є принц зі своїми помічниками. Серпень підбіг до нього і попросив телефон. Він сказав, що є принцом Августом і буде вчасно. Принц подякував Повелителю за телефон і сказав, що той може йти, поки у його підопічних не почались ускладнення. Нечисть забиралася геть. Перед тим як полетіти, стара відьма дещо пошепки сказала Люцині, від чого дівчинка поблідла. Біла ворона, що влетіла через вікно, сіла на плече принцові. Її звали Аона, і принц думав, що вона загинула. Люцина почала полетіла в сіру прірву з Феліксом на руках. "Ні! Ні!" – почула вона крик принца. І перед тим, як впасти в забуття, її пронизала думка, що, мабуть, із Королівством, не все гаразд.
Повернення до Королівства
Частина друга
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
1
Великий смуток зійшов на Королівство: у в'язниці помер король Даниїл. Крутиголовці планували ганебне зречення корони, але довелось оголосити про смерть короля. Було приспущено зелені прапори зі срібною пір'їною.