Каша засмутилась, бо потрібні були гроші, щоб щось купити, а просто сідати на якому полі, щоб красти капусту, не хотілося. Вони знайшли на межі старого та нового міста великий будинок, що мав три поверхи і на кожному – величезний балкон чи терасу. Вибравши балкон, Гооо посадив човника. Після того, як Каша з прибульцями оглянули балкон, Го наважився зазирнути у відчинені двері, що вели в кімнату. Там було розкішно. Біля вікна стояв стіл, на якому був мідний дзвіночок на дерев'яній підставці. Коли вони переступили поріг, одні з дверей, що вели до кімнати, відчинились, і на порозі постав досить молодий вродливий чоловік. То був власник готелів, якого звали Армандо. Незвані гості ледве встигли заховатися за портьєру. Сьорбнувши кави, чоловік голосно покалатав дзвіночком. Миттєво у дверях з'явилась гарненька дівчина у форменому фартушку. Чоловік наказав їй принести гарячу каву. Коли він виходив на балкон, то побачив козу. Вона всміхалася, тож він їй вклонився. Потім з-за портьєри вийшли три дивні істоти маленького зросту й зі шкірою зеленого кольору. Чоловік віддав належне якості гриму й продуманості костюмів.
Армандо знову закалатав у дзвіночок і викликав ту ж саму дівчину, яку звали Марта. Вона отримала наказ покликати директора готелю. Той швидко прибіг і почав виправдовуватися, що ще нічого цікавого не придумав. Та Армандо вже був у захваті. Він похвалив директора Мішеля за оригінальну ідею з козою та інопланетянами.
Розділ XXI. Про те, як прибульці та Каша опанували нові професії, щоб заробити грошей на капусту
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Директор отямився і покликав за собою прибульців і козу. Він, як і всі інші говорив французькою, тож Каша не зовсім розуміла, що відбувається. Мішель розставив інопланетян біля входу, ліфта і ресторану. Каша стояла збоку і намагалася зрозуміти, чи домовлено вже про зарплатню. Адже коли будуть гроші, можна купити брюссельської капусти і рушати додому. Так почався їхній робочий день: Го пішов чатувати на новоприбулих гостей, Гоо – в ресторан, а Гооо разом з Кашею вешталися коридорами, показуючи гостям усілякі фокуси. Інопланетяни і коза влаштували справжній фурор. Тим часом про Куща забули, та він не переймався, бо покоївка гарненько дбала про нього. Лише Марта розуміла, що це справжні прибульці, бо завжди вірила в них. Вона розповіла прибульцям, що мішок брюссельської капусти можна замовити у постачальників, які возять для ресторану городину.
По закінченні робочого дня друзі зайшли у номер хазяїна готелю. Коли той відчинив, вони чемно попросили вибачення і пройшли повз нього на балкон і там розчинились у повітрі, тобто зайшли у човник. Потім один чоловічок повернувся і попросив зелень та фрукти для Каші, а також дзвіночок на згадку.
Наступного дня друзі знову приступили до роботи, а про готель уже повідомили по телебаченню. Хазяїн готелю наказав директору запросити на співбесіду тих, хто хоче працювати тут, а також замовити кравця, багато тканини зеленого кольору і гримера. Вирішили також поміняти назву готелю, з того дня він називався "Зелений незнайомець".
Розділ XXII. Прощавай, Брюсселе!
Було багато бажаючих працювати в готелі. Хазяїн виступив перед ними і попередив, що всі, хто тут працюватиме, будуть не тільки вбрані, але й загримовані на прибульців. Марта була першою – їй зробили грим, і у дзеркалі вона побачила зеленошкіру красуню з дивовижним рудим волоссям. Карі очі дівчини стали ще глибшими, а довгі зелені ноги та елегантні артистичні руки зробили її схожою на фею. Хазяїн готелю оголосив, що одружиться з нею, а готель буде називатися "У рудої інопланетянки". Каша дуже раділа за Марту, а дівчина розуміла, що сьогодні найщасливіший день у її житті. Потім приїхало телебачення. Каша трохи попозувала, але це їй набридло, і вона піддала одного кореспондента рогами ззаду трохи нижче пояса. На новій вивісці готелю вирішили намалювати Марту. Поки сохла фарба на новій вивісці, заходилися знімати стару вивіску. На ній була зображена корона, чийсь герб та букет тюльпанів. Коли вивіска з новою назвою готелю вже красувалася на своєму місці, Марта знайшла Го і сказала, що привезли капусту. Го дуже зрадів: зароблених чайових якраз вистачало на капусту. Тепер можна повертатись до Лялі та дідуся Карпа, а тоді вже й додому. Го забрав біля службового входу мішечок з капустою і всі пішли до човника. Каша вирішила забрати стару вивіску і подарувати її дідусеві. Важко було прилаштувати вивіску до човника, але вони впоралися. На прощання Марта подарувала Каші свій фартушок. Коза вже знала, що він буде бабусі Катрі до лиця.
Розділ XXIII. Про те, як завершились земні пригоди прибульців
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Зранку, коли дідусь випустив Лялю з хліва, вона побачила у небі якусь дошку, яка спускалася все нижче й нижче. Уже й дідусь помітив цю дивовижу. Він схопив Лялю за роги і потягнув до хлівчика. Тільки-но він це зробив, як дошка впала на подвір'я. Потім з'явилися Го, Гоо та Гооо, а за ними – Каша. Радість усіх була безмежною. Дідусь познайомив бабусю з гостями. Каша сказала, що вивіску можна повісити над хлівом, а потім принесла подарунки.
Угледівши капусту, Ляля зраділа неймовірно. Бабуся розглядала фартушок, а дідусь – дзвіночка. Потім бабуся винесла з хати три светрики: білий, рябенький і смугастий. Вона подарувала їх прибульцям. Брати дякували бабусі і перезиралися, схоже, подарунок їм сподобався. Тут згадали про Куща, тож усе товариство сіло в човника і за якусь секунду було біля озера. Куща посадили на старе місце та гарно полили. І скільки Каша не говорила до нього, він мовчав. Дідусь знайшов на березі пластикову пляшку, обрізав її, насипав землі і посадив маргаритку. Він подарував квітку інопланетянам, щоб вона їм нагадувала про земні пригоди. Го, Гоо та Гооо пообіцяли повернутися колись, хоч переживали, як удома поставляться до їхньої витівки. Вони помахали всім на прощання руками і розтанули в повітрі.
Розділ XXIV. Про те, як усе закінчилося
На шляху додому Гооо прийшла до голови думка запитати у тлумачника-перетлумачника, чи були зафіксовані подібні випадки в історії Салатти. Виявилось, випадків таких сила-силенна. Тоді Гооо замовив список осіб, які порушували правила за останні 50 років. У списку були і тато, і дідусь, і бабуся, і мама. У братів з'явилась надія, що їх зрозуміють. Вони взялися читати щоденник подорожі дідуся і шкодували, що лише зараз надумали це зробити. Також були щоденники тата, мами, навіть директора школи, де вони вчились. Дідусь у дуже молоді роки здійснив аварійну посадку, потоваришував з родиною динозаврів. Бабуся під час канікул потрапила на маленьку затишну планету, на якій усі живі істоти пересувались у бульбашках. Брати читали й читали чужі подорожні нотатки. Але ж треба було перечитати й свої. Бо ж колись і їхні діти, повертаючись із далеких світів, знайдуть ті записи. Брати вирішили, що їхній старенький човник ще політає, може й своїх синів колись відправлять на ньому подорожувати.
У цей час на краю села зупинилось таксі. З нього вискочив дядько Федір і тітонька Маргарита. Вчора вона мусила повернути туристичній агенції путівки до Єгипту, бо Федя вирішив, що цього літа відпустку вони проведуть у його рідному селі.
Ляля запитала Кашу, чи знає вона тепер, що означає: "У городі бузина, а в Києві дядько?" Каші здавалося, що це означає, що байдуже, де ти є: в Києві на останньому поверсі чи на березі озерця в селі, – час від часу не лінуйся поглядати в небо, а то проґавиш приліт прибульців.
Ввечері дідусь сів за стіл вечеряти, а Ляля з Кашею стояли біля воріт і дивилися вгору. Може, їх розглядали в цю мить міжпланетні мандрівники. Про всяк випадок Ляля помахала їм хвостиком, а Каша стала на задні ноги. По телевізору саме показували фрагмент весілля симпатичного мільйонера, власника мережі готелів у Європі. Показали й фотографію готелю, яким він був нещодавно. Дідусь очам своїм не йняв віри – саме ця вивіска прикрашала зараз його хлів.
Кози пішли прогулятися між деревами, бо спати їм не хотілося. Ляля подякувала подрузі за капусту, а Каша повела її в город і показала, що бабуся серед картоплі посадила таку ж капусту.
Отак закінчилась наша історія. А задача, яку загадав Лялі дідусь має таку відгадку: Спочатку дідусь забрав козу і залишив її на іншому березі. Потім повернувся по капусту, перевіз її на берег, де вже була коза. Тоді знову забрав козу до човна і перевіз назад, де чекав вовк. Вовка взяв у човен та переправив на берег із капустою. Після цього спокійнісінько плив по козу, не переймаючись, що вовк з'їсть капусту. Таким чином усі залишилися живими і неушкодженими. Для цього довелося зробити сім рейсів. Або ж так: Спочатку чоловік перевозить козу, потім можна перевезти капусту, а козу повернути на перший берег, замість неї посадивши в човен вовка, а потім вже вертатися за козою. І в першому і в другому випадку потрібно зробити сім рейсів.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу