Пальці ґламурного мерзотника почали щораз швидше вистукувати дріб, і обидві ноги хлопця самі собою затупали у тому ж темпі. Усі дракони поводилися так само, хвацько витанцьовуючи під ритмічні удари барабана. Шалено тупотіли дракони в клітках навпроти, у дальньому кутку драконарію стрибала навіть ледь помітна тінь Спайка. Лихоманка граційно вимахувала лапами, а поряд з нею на підлозі кумедно танцював Котька, який мав вигляд драконеняти. Після цього танцю Амур Ґалант сказав Михасеві, що колір його луски – чистісінький ультрамарин. Михась ніяк не міг осягти того незаперечного факту, що він тепер дракон. Тепер замість рук і ніг у нього було шість лап. Він був синім фруктовим драконом, дуже схожим на Хому, тільки трохи більшим.
Поки в Амура Ґаланта був цей барабан, він міг робити з драконами все, що хоче. Хай-Тобі-Грець розповів Михасю, що дракони з'явилися на Землі раптово, кажуть, їх принесло ураганом. У них була люта вдача, а особливо їм до смаку припали люди. Тоді на землі ще жила найдавніша раса людства – дуже мудра, могутня і майже безсмертна. Ці чарівники вирішили приборкати хижаків. Одних драконів привчили до рослинної їжі, а тих, хто не зміг призвичаїтися, умовили не їсти людей. Дракони погодилися жити в особливих місцях, щоб не заважати людському прогресу. Люди непокоїлися, чи не прокинуться колись раптово драконячі кровожерні інстинкти, і про всяк випадок створили засоби, якими можна приборкати драконів. Це магічні музичні інструменти, що змушують драконів танцювати.
Потім Амур Ґалант наказав Трешу готувати обробний стіл і смертельну ін'єкцію. Ґалант знову почав вправно вибивати на чарівному барабані, і Михась вийшов з клітки. Його одразу прикували. Тоді Ґалант перестав грати, а карлик обережно простяг шприц, з гострої голки якого повільно стікала блідо-жовта краплина отрути. Раптом щось велике й чорне ураз вистрибнуло з кута за клітками і вчепилося всіма пазуристими лапами в барабан. За мить від інструменту залишилася купка уламків. Амур Ґалант здригнувся й випустив шприц на підлогу.
21. Чорний морок на ім'я Спайк
Це був Спайк. Він прогарчав: "Відмикати кайданки! Хутко відмикати!". Амур Ґалант тремтячими руками виконав наказ, і Михась хутко зістрибнув з обробного столу. І лише тоді Треш оговтався і вихопив пістолет. Він випалив у Спайка, але хижак встиг збити карлика з ніг. Пістолет вилетів з руки охоронця, Михась кинув зброю під решітку стоку.Спайк сам зірвав зв'язку ключів зубами у Амура Ґаланта. Він звільнив Хому і наказав йому відмикати інші клітки. Усі дракони опинилися на волі, а злочинців посадили за грати. Виявилося, що в майстерні Ґаланта було ув'язнено п'ятеро драконів: Хай-Тобі-Грець, Золота Лихоманка, дві лимонні Сестри-близнючки з родини фруктових драконів з кумедними іменами Скіпка і Скалка та невеличкий, дуже яскравий червоно-помаранчевий дракон, що звався Гарбузяний Пих. Вони всі колом оточили Спайка, який непорушно лежав на підлозі, бо був поранений. Спайк просив залишити його тут, бо він хоче померти, адже Олелько його покинув. Михась пояснив, що Олелько не покинув його, а просто хлопця змусили поїхати відпочивати.
Куля поцілила між двома шийними пластинами, з рани постійно тонесенькою цівкою точилася пурпурова кров. Спайк виявився чорним мороком. Хай-Тобі-Грець сказав, що чорні мороки – рідкісна порода драконів. Вони єдині з драконів навчилися вдавати непомітну тінь. Це небезпечні хижаки, відчайдухи і чудові мисливці, от тільки розмовляти в них не надто добре виходить. Довелося зв'язати поміж собою кілька рушників, щоб вийшла пов'язка потрібного розміру. Шию Спайка туго замотали. Потрібен був лікар, і Михась згадав номер телефону аспірантів з Дослідного Інституту Фольклорної Флори та Фауни. З допомогою телефона Амура Ґаланта Михась додзвонився до аспіранта Олекси. Домовилися до світанку доправити Спайка у заповідник драконів у Криму на Караб-Яйлі.
Дракони готові були летіти. Навіть Михась несподівано відчув, що і в нього позаду щось ворухнулося. Він озирнувся й побачив, що розкрилися його власні крила – фантастично гарні, лазурові, вкриті золотими плямками, наче у велетенського тропічного метелика.
22. Подих Гарбузяного Пиха
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.Авторські права на переказ належать Укрлібу
Лихоманка разом з лимонними сестрами зв'язали рушники з шафи Амура, і вийшло щось на зразок гігантського наплічника. Амур Ґалант з-за грат сказав, що нікуди ніхто не полетить, бо ніхто не знає коду замка на вхідних дверях. Хай-Тобі-Грець вирішив, що всі летітимуть через купол. Червоний дракон на ім'я Гарбузяний Пих підняв морду вгору, і з його ніздрів заструменіли фонтани іскор, які пробили купол. Хома тим часом викликав поліцію і пожежників, щоб схопили Ґаланта. Після того, як скляний купол у центрі міста раптом вибухнув полум'яним феєрверком, з нього вихопилася ціла зграя різнобарвних драконів. Останній, ясно-червоний дракон, раптом знизився, пірнув униз і дмухнув полум'ям на вітрини дорогої галантерейної крамниці. Спалахнула пожежа.
23. Дракони у хмарах
Опинившись у густому тумані, крилаті ящури одразу ж загубили одне одного. Усі ці дракони зростали в неволі і їм ще ніколи не доводилося літати в широкому світі. Хай-Тобі-Грець зі Спайком на спині потужно зринув угору. Він летів, поки не пронизав усі снігові хмари. Виринувши з них, гігант опинився над нескінченним волокнистим хмарним морем. Хай-Тобі-Грець не знав, у якому напрямку треба рухатись, а потрібно було на південь. Лихоманці теж було непереливки. Їй довелося нести сплячого Котьку, тому золота драконка не могла летіти швидко. Зненацька вони натрапили на сяючу верхівку головної ялинки, що височіла на Майдані Незалежності. Котька плакав, бо хотів до мами. Лихоманка, трохи не плачучи від розпачу, кружляла навкруг ялинки, не знаючи, що робити далі, адже вона ще не була дорослою і досвідченою драконкою.Сестрам-лимонкам було трохи легше, бо вони трималися разом. Близнючки були надзвичайно дружні, майже нерозлучні, і летіли, міцно вхопивши одна одну за лапу. А отже, зрозумівши, що загубилися, вони одразу почали одна одну заспокоювати. Невдовзі драконки опинилися над верхівками високих дерев. Це був Ботанічний сад. Скіпка і Скалка влаштувалися на гілці великого дерева і приготувалися чекати ранку.
Гарбузяний Пих не квапився покинути місце свого ув'язнення, бо захопився спогляданням пожежі крамниці "ELITE". Він, як і всі його родичі – червоні флами, найбільше в світі любив яскраве полум'я.
Хомі, на відміну від інших, уже не раз доводилося літати вночі над Києвом. Він ніс у лапах одяг Михася і його братика. Трохи пометушившись у хмарах і покричавши у всі боки, Хома вирішив: "Якщо Михась мене шукатиме, то, мабуть, здогадається, що я чекаю на нього вдома". Фруктовий дракон досить швидко відшукав рідний дах. Втомлений Хома кинув на засніжену покрівлю Михасеву куртку, сів на неї й незчувся, як задрімав.
На відміну від Хоми Михась так само, як і інші дракони, уперше опинився в небі. Йому знадобився певний час, щоб опанувати власні крила. Він розумів, що Хома чекатиме його вдома. На даху Михась знайшов Хому. Друзі не знали, де шукати інших. Раптом з димаря виліз Домінус Верба.
24. Чудернацька штукенція
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.Авторські права на переказ належать Укрлібу
Домовик розповів, що батьки вже обдзвонили всіх друзів, родичів і знайомих, а тепер дзвонять вже в лікарні та морги. Він порадив розігнати хмари, щоб знайти інших драконів. Виявилося, що це може зробити особливий інструмент – вуркота. Спантеличений Михась взяв у Хоми куртку і намацав у кишені вуркоту. Хлопець оглянув інструмент: чи це сопілка чи маленька кобза. А зроблена сяк-так – сіра подряпана деревина, замотана неохайною волохатою мотузкою… І раптом він збагнув – і деревина, і мотузка, і робота – усе точнісінько таке, як у знищеного чарівного барабана. За порадою домовика Михась подув у чар-вуркоту. Незабаром ніч стала ясна і безхмарна. Михась знову став людиною і відчув, що змерз. Поки Домінус Верба сховався в димарі, Хома сказав, що той, хто має чар, набуває особливої влади над драконами і має особливі обов'язки перед ними. І зветься він Навігатором драконів.
У димарі знову зашаруділо і звідти вигулькнув домовик, обтяжений купою згортків. З одного спокусливо виглядали банани. Домінус Верба приніс одяг для хлопця. Михась поспіхом вдягнувся і з допомогою вуркоти покликав драконів до себе. Вона наче співала кумедним дитячим голоском: "До мене! До мене! До мене!". Дракони сіли на дерева, щоб не завалити дах, однак Хай-Тобі-Грець так і залишився стояти на землі, бо навряд чи знайшлося б дерево, здатне його витримати.
25. Навігатор драконів
Хай-Тобі-Грець не розумів, чи Михась – Навігатор. Лихоманка висловилася, що Навігатором уявляла людину дорослу і досвідчену. Гарбузяний Пих вважав, що все це взагалі не серйозно, що Михась не годиться на Навігатора. Михась і сам розумів, що не підходить для такої відповідальної ролі, але все одно вислуховувати таке було образливо. Хлопцеві стало прикро, а ще було шкода Спайка. Тоді виступив Домінус Верба і сказав, що дракони взагалі не знають, куди летіти, не вміють читати мапу, тому мусять або з таким Навігатором, або блукати зовсім наосліп. Хома сказав, що Михась дуже розумний, бо саме він допоміг усім звільнитися. Домовик дав хлопцеві мапу, ліхтарик. Михась вирішив, що треба рухатися уздовж Дніпра. Усі погодилися, лише Пих був обуреним і сказав, що не слухатиметься хлопця.Згодом Лихоманка піднесла Котька до самого димаря, аби Домінус Верба міг переконатися, що з малим усе гаразд. Драконеня безтурботно спало. Домовик дав йому на дорогу клунок з бананами і наказав усім мерщій летіти у заповідник, бо морок довго не протягне. Михась сів на Хай-Тобі-Греця, бо так було легше спостерігати за станом Спайка, і вони рушили. Михась на повні груди гукнув: "Дракони, вперед!". Цього разу вуркота лунала так, ніби грав цілий оркестр.
Частина 2. Сягнути місяця.