Вона попросила Люцину дати їй почитати якусь книжку, поки вона лежатиме з хворою ногою. Люцина дозволила вибрати. Гортензія нишпорила по полицях, потім вхопила невеличку коричневу книжечку і пішла додому. Люцина кинулась за нею, та сусідські двері зачинились перед її носом. Дівчинка почула, як стара відьма кричить про те, що Гортензія взяла телефонний довідник, а потрібна книга лежить під канапою. Налякана Люцина зачинила вхідні двері на замок, засув, а тоді ще й на ланцюжок. У двері почали дзвонити. Кіт чатував під дверима, нявчав і вив. Згодом у нього з'явився план і він пішов.
23
Коли Серпень і Марко билися мечами, пролунав грім, і частина стіни Медової печери раптом зникла. На присутніх війнуло смородом стічних вод. Потім хлопці побачили тигра, взутого у гумові чоботи, та Мортіуса. Чоловік запитав, чи не тут Королівство, і попросив пробачення за гамір і пилюку. Марко сказав, що вони не туди потрапили, однак тигр відчував запах Королівства. Після знайомства з тигром і Мортіусом, Марко запропонував принцові скористатися підземною рікою як шляхом до Королівства. Марко зрозумів, що Мортіус і тигр нерозлучні й ладні віддати один за одного життя. Таке у Серединному світі трапляється дуже рідко.
24
Люцина не знала, що їй робити. Згодом вона зібрала деякі речі, книжку, відімкнула двері й виглянула. Перед сусідськими дверима сидів добрий десяток котів, які шипіли, демонструючи гострі зуби. З-за прочинених дверей виглядала Гортензія з мітлою й благала котів йти геть. Люцина показала їй язика і побігла вниз. Однак за дівчинкою покотився непомітний сірий клубок.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
25
Коли Люцина добігла до трамвайної зупинки, то одразу ж кинулась до діда Пилипка, що дрімав над торбою з соняшниковим насінням. Вона сказала, що від неї хочуть відібрати книжку. Дід непомітно підчепив палицею сірий клубок, підгріб до себе, і придавив торбою з насінням.
26
Мортіус радів, що найшов супутників. Міську каналізацію він знав, як своїх п'ять пальців, та принца і Сиволапа мучили сумніви. Серпень зовсім не володів ситуацією, не орієнтувався ні в просторі, ні в часі. Коли всі дійшли до підземної ріки, куди стікалися усілякі відходи, Мортіус попросив вдягти маски і пояснив правила безпеки. Коли усі повдягали протигази, Мортіус відчинив двері універсальним ключем. На щастя вздовж зацементованих берегів горіли електролампи.
Дорога була важкою, тож Мортіус вирішив, що їм слід зайти відпочити в лігво опиря Стронціуса. Репортер не здогадувався, що поруч із ним йде той самий принц Серпень, полювання на якого розпочалося минулої ночі. На щастя, вдень опир міцно спав, а Мортіус раніше не раз приходив до нього пограти в різні забавки на комп'ютері.
27
Повелитель сидів на телефоні, збираючи докупи свою недисципліновану команду. Він хвилювався, бо принц Август наче крізь землю провалився. Усі ці роки вони займались, за вказівками крутиголовців, спаленням книг, замість того, щоб бодай трохи навчитись військових хитрощів. А без них не допоможе жодна магія. Боявся Повелитель, що за поразку його вкинуть до Піщаної Ями, найстрашнішої в'язниці Імперії.
28
Фон Стронціус мирно спав собі на перині в домовині, а тим часом у його лігві порядкували непрохані гості. Принц Серпень сів за комп'ютер і розпочав гру. У цій грі, подолавши різні перешкоди, він побачив Замок, до якого треба було потрапити. У Замку не було жодної живої душі. Він спустився в підземелля, де було нагромаджено повно скринь із золотом та сріблом, яке перетворилося на сухе листя. Перед Серпнем з'явились двері. Він зробив те, чого навчився в Медовій печері: подмухав на них. Почувся тріск і шипіння. Раптом увесь монітор вкрився глибокими тріщинами і екран погас. Після гри Серпень сказав, що за дверми було щось вороже, холодне, наче смерть. Королівство зараз – це Великий Льох, у якому тихо й страшно. Навіщо взагалі туди йти? Марко відповів, що навіть якщо не вдасться врятувати Королівство, вони повинні врятувати короля.
29
Люцина бігла містом, і не було нікого, хто допоміг би їй сховатись чи дати розумну пораду. Намагалася подзвонити у мамине видавництво, але ніхто не відповідав. Вона не могла викинути книжку, бо їй було шкода гномів. На автобусній зупинці Люцина розпачливо замахала руками, невеликий жовтий автобус зупинився і підібрав її.
30
Мортіус, Марко, Серпень і Колобок вдягли протигази і рушили далі. Вони знову пішли берегом мертвої ріки, але невдовзі змушені були піднятися на верхню галерею, бо ніде не горіло світло. Ще трохи – і вони скинули протигази. Вони вийшли назовні, та Мортіус зовсім не знав, куди усіх привів.
31
Дуже швидко Люцина зрозуміла, що потрапила у незвичайний автобус. На квитку було написано: "Сеанс чорної магії. Шоу клептоманів. У приміщенні клубу книголюбів" Далі була дата: "1 листопада". Без вказаного року. Щось ззаду смикнуло її за волосся й запитало, чи вона відьма. То був домовик Спрячик. Люцина зірвалась на ноги і обернулась. Вона побачила волохаті страховиська упереміж із жінками, одягненими в якесь мальовниче дрантя. Вони побачили Люцину й збуджено загомоніли, що вона чужа.
Саме у цьому автобусі їхала у Замок нечисть. Гортензія теж мала їхати цим рейсом, але в неї виникло стільки проблем через Люцину, що вона не встигла зібратися. Ніхто не знав, що зараз діється в Замку, який стояв посеред Граничного світу: чи він взагалі існує, і чи є в ньому господар. Пасажири шептались між собою, ніби ніхто ще не вертався із Замку додому.
Люцину врятували слова: "Мене нема!" Цих слів навчила її бабуся. І одразу ж вона стала невидимою, лише Спрячик міг бачити її. Він порядив натиснути червону кнопку біля дверей. Дівчинка так і зробила, двері відчинились, і вона зникла уже насправді.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
32
Мортіус, Марко, Серпень і Колобок потрапили у дуже дивну місцевість. Довкола був туман, а в ньому чувся якийсь розпачливий писк, вовтузіння, плямкання. Марко першим зрозумів, що вони знаходяться у Граничному світі, звідки рукою подати до Королівства. Дивні звуки видавали з'їдлики – невеличкі прозорі істоти, які з'їдають туман. Вони панічно бояться крутиголовців, ще більше, як злидників. Щодо злидників, то це нова порода з'їдликів, яку колись граф Шкробель вивів у своєму замку. Злидники з'їдали усе. Шкробель жив у замку, де зараз ніхто не живе, бо злидники розорили і свого творця. У цьому замку знаходився вхід до Королівства. Замок знаходився десь на заході. Усі рушили в дорогу, і невдовзі побачили хати якогось села.
33
Сиволап пішов розвідати ситуацію в селі, а коли повернувся, то розповів, що село дуже бідне, але крутиголовців тут немає. Після Сиволапа у село пішли Серпень і Мортіус, які вдавали батька і сина. У якоїсь жінки вони попросили води і дещо дізналися: тут усі чоловіки п'ють, автобус буває лише коли є бензин, люди тут неписьменні, школа давно завалилась. Та був у селі один грамотний дід на ім'я Люстій, нетутешній.
34
Надвечір вони пішли до діда Люстія. Він був маленький, сухенький, з короткою борідкою і волоссям, зав'язаним у хвіст, як у Марка та Серпня. Дід зрозумів, що вони прямують до Королівства. Вчора двоє стражників побили Люстія і питали, чи не бачив хлопця з лисом. Дід запропонував мандрівникам заночувати у нього, а на світанку він виведе їх на дорогу до Замку. На цій дорозі пильнували стражники на мотоциклах. Люстій не вірив, що граф порозводив злидників. Він вважав, що людські лінь і страх їх плодять. У діда Люстія жодного не було, хоч у селі злидники були в кожній хаті.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
35
Люцина кинулась бігти від страшного автобуса, але мусила зупинитися через густий туман. Він був наче живий: щось булькало, вовтузилось, можливо, навіть говорило. Поволі туман став рідшати й незабаром Люцина побачила обриси дерев і будинків. Вона й гадки не мала, що опинилась в Граничному світі. Незабаром з'їдлики остаточно впорались із туманом, й дівчинка побачила себе на площі якогось містечка. З допомогою книжки вона дізналася, що опинилася на землях, які розділяють Серединний світ і Королівство. В книжці говорилося, що тут населення дуже мало, і воно давно перебуває під контролем крутиголовців, а єдиною примітною архітектурною спорудою в граничному світі є Замок, який служить для переходу в Серединний світ та Королівство.
36
Дід Люстій пояснив мандрівникам, куди їм треба йти. На прощання він розповів, що коли жив у Серединному світі, то написав книжку, але спалив її, бо думав, що вона нікому не буде потрібна. Через цей вчинок він не може потрапити до Королівства, його наче щось зв'язує. Старий відчував, що недостойний ступити на цю землю.
37
Люцина дійшла до підніжжя Замкової гори. Там протікав струмочок, біля якого росла стара верба. Дерево оточило дівчинку усіма гілками, і в дуплі вона знайшла яйце, яке потім поклала у свою торбинку.
Замок мав дуже занедбаний вигляд, від саду залишилось кілька напівусохлих старезних дерев. Люцина вже доходила до сходів, коли над її головою почали пролітати книжки. Їх викидали з будинку відьми. Одна з книжок впала Люцині просто під ноги, дівчинка поклала її у свою торбинку. Люцина зайшла, сказала: "Мене нема!", і добре зробила, бо швидко з'явилися дві відьми, які хотіли спалити книжки в каміні. Третя відьма наказала їм зайнялися потрібнішими справами, наприклад зробили закляття проти невидимого, адже проґавили в автобусі дівчисько. Зі слів відьми Люцина зізналася, що тут збирається уся нечисть, бо має з'явитися хлопець із лисом, а також приїде Повелитель.
38
Дівчинка блукала Замком і за одними з численних дверей знайшла шлях до підземелля. Довелося зайти туди, бо наближалися відьми. Книжкові гноми освітили Люцині шлях. Вона довго йшла і опинилася у кімнаті, яка виходила вікном у сад. Дивно, бо вона не помітила, щоб вони піднімались нагору. Дверей надвір не було. Під стіною стояла знищена міллю канапа, під вікном – стіл та стілець. Поки Люцина роззиралась, гноми сховались у книжці.