А тим часом зовсім неподалік сталося лихо.
Була вже ніч. До головного відділення банку під'їхала броньована машина. Інкасатор доправив з далекого відділку мільйон гривень. Гроші мали б опинитися в банку ще вдень, але завадила ожеледиця на дорогах. Охоронець банку вирішив впустити інкасатора головним входом. Коли інкасатор з великим кейсом вийшов з машини і побіг до головного входу, з'явилися три тіні. Невиразно клацнув постріл пістолета з глушником – і офіцер охорони, впустивши зброю, осів на сніг. Інкасатор ніяк не хотів віддавати опломбований кейс, але його теж поранили. На щастя, черговий усе бачив крізь куленепробивні скляні двері і вчасно натис кнопку тривоги. За кілька хвилин до банку із сиренами підкотили патрульна машина й швидка допомога. Тим часом джип грабіжників тікав, а його доганяв старенький міліцейський уазик. У бандитському "Брабусі" їхали злочинний авторитет на прізвисько Гаплик, кілер на прізвисько Упир і їхній поплічник на прізвисько Банан, худий і жовтий з виду.
Лихоманка, яка в цю хвилину бавилася з гойдалками на дитячому майданчику, почула дике виття, яке злочинці ввімкнули у машині. Дракониха сприйняла машину за блискучого жука. Він був схожий на хруща, який минулої весни залетів у драконарій, тільки цей був набагато більший. Лихоманка подумала, що бідний жучок не може злетіти, тому вирішила допомогти. Вона акуратно підхопила автомобіль, злетіла вгору, ще й підкинула "Брабуса" якомога вище. Автомобіль каменем шугнув униз. Добре, хоч Лихоманка встигла підхопити його біля самої землі. Дракониха спробувала ще раз. Всередині джипа вирувала паніка. Коли Лихоманка помітила міліцейський уазик, то подумала, що це старенька матуся жучка. Вона поклала бандитського "Брабуса" просто перед носом патрульної машини. Бандити вибралися з джипа та рвонули до уазика. Гаплик відразу зізнався у пограбуванні. Лихоманка щиро засмутилася, побачивши людей, що висипали з "жучка". Вона зрозуміла, що їй влетить від Михася. А міліціонер, уважно роздивившись істоту, чемно подякував.
Після цього випадку Михась насварив драконку, а потім сказав усім, що треба оминати великі міста, щоб не потрапляти на очі людям, адже ті вважають драконів людожерами. Юні дракони важко перетравлювали новину, що в цьому світі їх мають за оскаженілих людожерів. Насправді ж саме людство знищило на землі увесь драконячий рід. Лихоманка говорила, що раніше взагалі не вірила, що бувають такі люди, як Михась. Люди, які траплялися їм раніше, були абсолютними мерзотниками, схибленими на наживі. Михась розумів, що дракони говорять правду.
Коли дракони відчули голод і втому, Михась знайшов на мапі піщанисту територію, де можна зупинитися. Це були Олешківські піски. Там дракони розвели велике вогнище і заспівали старовинну драконячу думу. Коли Михась відійшов від компанії, то побачив частину бомби. Виявилося, що в минулому тут був військовий полігон, призначений для бомбометання. Хлопець відчув небезпеку і наказав рушати. Та тим часом Котька уже знайшов собі залізну цяцьку. Золота Лихоманка, яка несла його, спершу й не помітила небезпечну річ. Та коли Михась глянув, то відчув, як серце провалилося йому в п'яти, – його братик тримав невеличку, але цілу бомбу. Михась взяв бомбу, але не міг кинути її, бо під ними були міста і села. Коли Хома зрозумів, що Михась тримає бомбу, вони разом вирішили віднести її кудись далеко. Михась віддав Лихоманці карту і наказав летіти прямо на південь. Хлопець мусив пересісти зі спини великого Греця на спину Хоми. Летіти було важко, бо Михась уперше мандрував верхи на Хомі, і драконові було важко. Вони довго летіли, поки не побачили довгу піщану косу. Саме тоді сили грушевого дракона раптово вичерпались. Брати Вербицькі крутою дугою брязнули вниз, але Михась чудом, в останню мить, таки встиг відкинути бомбу якнайдалі.
Їх знайшла Лихоманка і розповіла, що загубила мапу і всіх інших драконів. Ще гірше було з Хомою, бо він втратив третину хвоста. Друзі зринули високо над морем, Михась видобув з кишені чар і заграв. На мелодію примчали усі дракони. Починався світанок, і всі помітили, що Спайк засинає, адже він був мороком, який вбивало світло. Михась розумів, що з першим променем обірветься життя Спайка. У хлопця покотилися сльози, він вперше відчув своє безсилля. Нарешті він вирішив, що драконам слід дуже стрімко промчати над усією грядою Кримських гір. Хай-Тобі-Грець сказав, що зграя може за хвилин двадцять промайнути всі Кримські гори – від Севастополя до Керчі.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Дракони помчали чимшвидше. Михась сидів на спині Лихоманки. Разом з ними мчав Хома, який міцно вчепився у хвіст золотої дракониці, бо відсутність третини хвоста не давала змоги грушевому дракону самостійно розвинути належну швидкість. За ними гнала зграя на межі своїх можливостей. Друзі таки опинилися на Карабі-Яйла – кам'янистому плоскогір'ю високо в горах. Там їх зустріли інші дракони, а також Олекса і Мурат. Обриси тіла Спайка вже майже розчинилися, але Мурат наказав Михасеві грати, бо доки гратиме, доти триватиме життя Спайка. Незабаром з'явився дракон на ім'я Астеріон, який приніс на собі Майстра Драконів і дівчинку. У дівчинки було щось на зразок кобзи, а в старого – великий барабан, дуже схожий на той, який був у підступного галантерейника. Спочатку вони підхопили сумну колискову вуркоти, а тоді ритм прискорився і мелодія пожвавішала, повеселіла. Спайк ожив, а Михася похвалили за те, що впорався з цілою ватагою крилатих чудовиськ.
Уважніше приглянувшись до Майстра Драконів, Михась згадав, що це бабусин сусід, той самий дід Шпак-музика, що змайстрував вуркоту! Щоправда, тепер старий був зодягнений у широчезну оксамитову синю мантію, якою вільно мандрували сузір'я. Дідусь сказав, що тоді в Карпатах одразу збагнув, що з Михася буде добрий Навігатор драконів, тому й подарував вуркоту. Також дідусь розповів, що колись дуже помилився, подарувавши барабан Амуру Ґаланту, бо виявилося, що він захоплювався не самими драконами, а тільки красою їхньої шкури. На совісті цього мерзотника життя вісімнадцяти вогнедихів, та ніхто не міг його побороти, бо він знайшов охоронця, карлика Треша, який оточив драконарій якимись чарами недосяжності.
Михась познайомився з онукою дідуся, яка дуже захоплювалася героїчними вчинками хлопця. Звали її Альфою. Вона змінювала свій зовнішній вигляд щомиті. Альфа Бетельгейзе мала чар-торбан. Дівчинка розповіла, що народилася під мінливою зіркою Бетельгейзе, тож могла сама обирати, якою їй бути. Та їй ще було важко визначитися, якою бути.
Альфа з Михасем перетворили Котьку на людину. Дівчинка з клаптика свого мінливого вбрання зшила малому комбінезон, який блискотів і мінився різними кольорами, як і його рятівниця. Онука Майстра Драконів влаштувала Михасеві і його драконам екскурсію заповідником. Майже на кожному кроці Карабі-Яйли траплялися печери. На великій кам'яній брилі вони побачили КОДЕКС ДРАКОНІВ, який був написаний і людською і драконячою мовами. Ось які там були заповіді:
1. Не їж людину.
2. Не чини людині ніякого зла.
3. Рятуй людину від усілякого лиха.
4. Слухайся Навігатора.
5. Живи на Місяці, а Землю залиши людям.
6. Драконе — літай!
Альфа Бетельгейзе розповіла, що живе Місяці з батьками й дідусем в Драконовій долині. І Астеріон, дідусів дракон, теж там живе. До них наблизився той велетенський пурпуровий дракон, на якому вони з Майстром Драконів прибули до заповідника. Побачивши Михасеву зграю, велетень схилив голову і привітно усміхнувся. Альфа сказала Михасевим драконам, що Астеріон Мудрий – завуч драконячої школи, де їм доведеться вчитися. Тут, на Карабі-Яйлі, є тільки дитсадок, бо малі драконенята ще надто слабкі, щоб подолати шлях до Місяця. А Михасеві дракони будуть навчатися в Драконовій долині.
Дракони мусили летіти на Місяць, а Михась і Котька – повернутися додому. Хома похнюпився, але друзі дізналися, що в ніч повного Місяця Михась і Хома можуть зустрічатися, достатньо лише, щоб Михась заграв на вуркоті. Адже дракони доволі швидко вчаться долати відстань Місяць–Земля. Майстер Шпак поки що лишався на Землі, бо мав повідомлення про нових драконів, яких треба віднайти, знайти їм Навігатора, щоб доправив до заповідника, а потім і на Місяць.
Михась по черзі обійняв кожного зі своїх драконів. Альфа Бетельгейзе з Астеріоном та усіма іншими драконами рушила в дорогу, вигукнувши: "Дракони, вперед!". Хлопець зіграв на вуркоті урочистий драконячий марш "Вперед, крилаті!". А за пів години Навігатор драконів уже міцно спав на задньому сидінні службового автомобіля, який віз братів Вербицьких до аеропорту на ранковий рейс Сімферополь–Київ.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЕПІЛОГ
Десь тижнів зо три потому Михась увечері вийшов викинути сміття. На небі саме був повний Місяць. Раптом з'явився Олелько Пихач. Він запитав, як загинув Спайк. Михась відповів, що Спайк живий, але хлопець не хотів розповідати про Країну Драконів на Місяці. Хлопці домовилися зустрітися о пів на одинадцяту ночі біля сходів на горище. Коли вони зустрілися там, Олелько розповів, як Спайк потрапив до нього. Колись Олелько пішов з батьком на виставку собак. Там було безліч симпатичних собачат, а біля входу якийсь здоровезний дядько тримав велике щеня. Воно було страшенно перелякане, намагалося сховатися за господаря й гарчало. Всі інші цуценята гралися, весело попискували, а цей був такий самотній, що нагадав Олелькові самого себе. Коли щеня вкусило його за пальця, він зрозумів, що це якесь зовсім інше створіння. Пізніше хлопець зрозумів, що це дракон.
Михась відчинив віконце на горищі. Потім дав Олельку клацку і показав, як натискати. Навігатор набрав повні груди повітря й підніс до вуст чар-вуркоту. До хлопців прилетіли два дракони – грушевий і чорний морок. Олелько Пихач помчав назустріч своєму хижакові, а Хома розповів останні новини: Хай-Тобі-Грець влаштувався вихователем у дитсадку, Золота Лихоманка вчиться долати міжзоряні відстані з надсвітовими швидкостями, Пих вирішив відвідати свою рідню, яка мешкає на Сонці, а сестри Лимонки щоранку закохуються в якогось нового дракона, ну а сам Хома посадив драконяче дерево.