Нова влада не бачила жодних заслуг перед киянами у житті її батька.
Варвара Ханенко стала наче подругою нашої героїні. Дівчині подобалося, що Варвара дуже цінувала вироби народних майстрів і організувала у своєму маєтку ремісничу школу. Також у Варвари з Богданом було велике романтичне кохання. Наша Варвара уявляла, як гуляє зі своєю героїнею вулицями Києва, який понад сто років тому був дуже тихим містом.
Нарешті настало довгоочікуване четверте грудня. У день святої Варвари за західним календарем дівчина з батьками з самого ранку поїхали до дідуся. Похід до школи було скасовано. Дорогою Варвара думала про те, скільки мов знала Варвара Терещенко, який колір був її улюблений. У дівчини зараз був улюбленим синій та всі його відтінки. До дідуся везли безалкогольне шампанське, коробку цукерок із вишневим лікером (бо з черешневим немає), кілька упаковок кольорового мармеладу, який обожнював дідусь. І торт з вишнями. Варвара тримала в руках улюблену керамічну вазочку для вишневої гілочки.
Дідусь вийшов зустріти їх до воріт. Він був у костюмі й свіжо поголений. Усі здивувалися, коли дідусь сказав, що всі дерева в саду зацвіли. Бо ж перший сніг випав тиждень тому, полежав два дні й розтав. Виявилось, що дідусь прикрасив сад гірляндами з білих квітів. І це було дивовижно гарно.
Мама забрала тата і дідуся до хати готувати сніданок, а Варвара залишилася сама у грудневому квітучому саду. Тут було три черешні, і дівчина вибрала з них наймолодшу, яка лишень кілька років тому почала давати плоди. Це найпізніший сорт. Варвара розказала черешні про традицію Вarbarazweig і обережно відрізала гілочку під кутом сорок п'ять градусів як вчив дідусь. Раптом дівчина зрозуміла, що свята Варвара приносить щастя. Хоч її життя не було щасливе, вона хоче дарувати людям щастя. Хоче, щоб батьки з дітьми були друзями. А ще святій Варварі приємно, коли на світ народжуються дівчатка, яких називають її іменем. Дівчина чомусь згадала, що останні роки Варвара Ханенко-Терещенко доживала у флігелі біля свого музею разом зі служницею Євдокією. Бо з власного будинку нова більшовицька влада її виселила. Музей уже не носив імені Ханенків. Це було жахливо, і дівчина вирішила, що ця гілочка також і для Варвари Ханенко.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
На кухні був уже накритий стіл, де Варвара побачила справжні свіжі черешні. Дідусь десь їх роздобув. Вони були смачні, хоча, звісно, не такі, як щойно зірвані з дерева. Батьки сиділи, обійнявшись, і згадували. Саме тут вони взяли свою гілочку. Потім усі вирішили піти погуляти до лісу, який був зовсім близько. На прощання дідусь сказав, що він обов'язково приїде подивитися на розквітлу черешневу гілочку.
Вдома Варвара шукала в інтернеті інформацію про маму Варвари Ханенко, хоч це було важко. Дівчина дізналася, що Варварина мама була дочкою глухівського купця. І звали її Пелагея, що означає море. Потім дівчина цілком випадково натрапила на те, що матір Григорія Сковороди також звали Пелагія. Здивувало те, що прізвище у неї – Шан-Гирей, тобто людина належить до ханського роду, і не будь-якого, а до роду Чингісхана.
Варварі сподобалося, що Микола Терещенко й Пелагія прожили довге й щасливе життя разом. Смерть улюбленої дружини була великим ударом для Миколи Терещенка. Він уже не повернувся до колишнього активного життя і пережив свою Пелагію всього на п'ять років. У Варвари Ханенко також було двоє молодших братів.
Богдан Ханенко, чоловік Варвари, виявилося, був пов'язаний з Кирилом Розумовським: прапрадід Богдана був генеральним хорунжим при Розумовському! Дівчині хотілося розповісти однокласникові Кирилу, що у Глухові народилася її Варвара, у Глухові обрали гетьманом Розумовського; Кирилів прапрадідусь, який особисто знав Розумовського, теж, можливо, бував у Глухові, як і прапрадід Богдана Ханенка, який, ясна річ, знав Кирила Розумовського дуже добре.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Варвара просто відчувала себе Шерлоком Голмсом. Завдяки історії з Barbarazweig дівчина довідалася не лише багато нового про різних видатних людей. Вона довідалася багато нового про себе, а тато повторював, що це значно важливіше. Батькам навіть здавалося, що за цей місяць Варвара змінилася, стала дуже красива. Дівчина відчула у собі щось нове, як потік іскорок усередині.
Свою історію Варвара закінчує епілогом. З нею відбувається багато цікавого, дещо вона занотовує у щоденник. Усі контрольні Варвара написала успішно і взагалі дуже добре закінчила чверть та перше півріччя. Гілочка зацвіла двадцять шостого грудня: не на саме Різдво, а наступного дня. Її сім'я святкувала два Різдва – у грудні і в січні. Дідусь навчив їх колядки про святу Варвару. Дівчина закохалася і взаємно. На день святого Валентина вона отримала валентинку. І була певна на дев'яносто дев'ять відсотків, що її отримає. Поки що вони нікому не розповідають про стосунки, тому Маргарита навіть не підозрює Кирила і Варвару.
На другому творчому занятті, присвяченому іменам, яке відбулося наприкінці грудня, Варвара продовжила свій попередній виступ. За другу чверть Ольга Миколаївна поставила їй дванадцять балів з української мови й літератури. Варвару цього року чекають мандрівки до Глухова і Батурина, а квитки до Відня – на вересень. Вона летить з батьками. Перед Новим роком Варвара пішла до музею Ханенків з родиною. Дідусь з татом одягнули святкові костюми, мама – вечірню сукню, а дівчина – сукню-футляр.
До дня народження Варвари залишається трішки більше місяця. Надворі вже справжня весна. Дівчина планує посадити з дідусем черешню і закликає читачів розгадати таємницю свого імені.
P.S. Варвара з дідусем посадили аж дві черешні святої Варвари і вони прийнялися.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу