Чоловічок змітав тайнопис, і під ним проступали літери тієї мови, якою Люцина розмовляла й читала усе життя. Книга називалася "Енциклопедія Королівства: Усе, що було, є і, можливо, буде". Тепер Люцина могла читати книгу. Вона знайшла статтю про свій світ. У статті говорилося, що люди у Серединному світі розриваються між лихими і добрими вчинками, надто люблять золото і коштовне каміння.
У цей час стара сусідка-відьма з допомогою магічного люстерка бачила усе, що діялося в квартирі Люцини. Відьма наказала Гортензії йти і відібрати у Люцини книжку. Гортензія прийшла до дівчинки і попросила дати їй почитати якусь книжку. Люцина дозволила вибрати. Гортензія понишпорила по полицях, потім вхопила якусь книжечку і пішла додому. Там стара відьма почала кричати на дочку, бо Гортензія взяла телефонний довідник. Налякана Люцина почула крик відьми і зачинила вхідні двері на замок і засув. Дівчинка зібрала деякі речі, книжку і вирішила тікати. У цьому їй допомогли коти, яких скликав Фелікс: коти обсіли двері відьом, а Люцина змогла проскочити і втекти.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Мортіус і тигр опинилися у Медовій печері і побачили Марка і принца. Після знайомства Марко запропонував принцові скористатися підземною рікою як шляхом до Королівства. Мортіус радів, що знайшов супутників. Міську каналізацію він знав, як своїх п'ять пальців. Дорога була такою важкою, що згодом Мортіус вирішив зайти відпочити в лігво опиря Стронціуса. Репортер не здогадувався, що поруч із ним йде той самий принц Серпень, полювання на якого розпочалося минулої ночі. На щастя, вдень опир міцно спав. Раніше Мортіус не раз приходив до нього пограти в різні забавки на комп'ютері. Під час відвідин помешкання опиря принц сів за комп'ютер і ввімкнув якусь гру. Закінчилось усе тим, що комп'ютер поламався. Мандрівники рушили далі і невдовзі вийшли назовні, та Мортіус зовсім не знав, куди усіх привів.
Люцина бігла містом, і не було нікого, хто допоміг би їй сховатись чи дати розумну пораду. На автобусній зупинці дівчинка розпачливо замахала руками, невеликий жовтий автобус зупинився і підібрав її. Люцина навіть не здогадувалася, що в цьому автобусі їхала уся нечисть міста до Замку в Граничному світі, де мала битися з принцом. Коли відьми побачили Люцину і почали наближатися, її врятували слова: "Мене нема!" Цих слів навчила її бабуся. І одразу ж вона стала невидимою. Дівчинка вискочила з автобуса і опинилася у якомусь дивному місці.
Мортіус, Марко, Серпень і Колобок теж потрапили у дуже дивну місцевість. Марко першим здогадався, що вони у Граничному світі, звідки рукою подати до Королівства. Замок знаходився десь на заході. Усі рушили в дорогу, і невдовзі побачили якесь бідне село. У цьому селі вони познайомилися добрим дідом на ім'я Люстій. Він був нетутешній. Дід надав мандрівникам пристановище, а зранку вивів їх на дорогу до Замку.
Люцина, як виявилося, теж опинилася у Граничному світі – землях, які розділяють Серединний світ і Королівство. В книжці говорилося, що тут населення дуже мало, і воно давно перебуває під контролем крутиголовців, а єдиною примітною архітектурною спорудою в граничному світі є Замок, який служить для переходу в Серединний світ та Королівство. Біля підніжжя Замкової гори дівчинка побачила вербу, у дуплі якої знайшла яйце. Його вона поклала у свою торбинку.
Коли дівчинка опинилася у Замку, там уже були відьми та інша нечисть. Люцина зробилася невидимою і почала мандрувати численними кімнатами Замку. В одній з них познайомилася з бібліотекаркою Замку – Сонею. Жінка попросила допомогти їй врятувати книжки від відьом, які хотіли спалити їх і викидали через вікна. Люцина дізналася від бібліотекарки, що вся нечисть приїхала сюди пильнувати двох лицарів, що прямують до Королівства через Великий Льох. Один із них принц, що був зачарований, а другий – його товариш. Бібліотекарка розповіла, що тут часто бувають крутиголовці. Вони мають очі не лише спереду, але й на потилиці, і завжди озброєні. Королівство не може знищити їх, бо вже двісті років не має війська.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
В очікуванні принца більшість нечисті лягла спати. Повелитель теж хотів спати, хоча безсоння мордувало його уже багато років через осколок меча Лицаря Королівських Окулярів. Марко, Серпень, Мортіус, Сиволап і тигр зайшли з тилу Замку, як радив їм Люстій. Першою вони побачили Люцину. Усі познайомилися, і Люцина попередила, що у Замку засідка. До них приєдналася Соня, а Сиволап вирішив покликати на допомогу свою королівську гвардію. Для цього Марко мусив висмикнути у нього шерстинку і потерти її між пальцями.
Оскільки принц не з'являвся, нечисть збиралася по обіді вертатись додому. Повелитель саме тримав у руці меча, котрим бився колись із Лицарем Королівських Окулярів, коли з'явилися наші мандрівники. Він запитав Марка, чи вміє той перекидатися на когось, крім лиса. Марко відповів, що він лицар, а не перевертень, а його прадід носив звання Лицаря Королівських Окулярів. Почувши про давнього ворога – Лицаря Королівських Окулярів, Повелитель вигукнув, що битиметься з Марком.
Бій був важким. Повелителю навіть вдалося приставити меча до горла юному лицареві. Та Марко вдарив Повелителя щосили ногою в живіт. Той упав і випустив меча з рук. Меч Повелителя кинувся на Марка. Другий меч вирішив теж битися без господаря і вирвався йому з рук. Подібної битви нікому ще не доводилось спостерігати. У цей час під Замком зібралися коти різних мастей, серед них був і Фелікс, кіт Люцини. Могутній котячий хор потряс мури Замку. Хвиля котів увірвалась всередину. Серпень оголосив: у кого алергія на котів, нехай покине Замок. Та Повелитель з нечистю не йшов, він чекав дзвінка з Імперії. У цей момент задзвонив телефон. Повелитель говорив у слухавку, що тут є принц зі своїми помічниками. Серпень підбіг до нього і попросив телефон. Він сказав, що є принцом Августом і буде вчасно. Принц подякував Повелителю за телефон і сказав, що той може йти, поки у його підопічних не почались ускладнення. Нечисть забиралася геть. Перед тим як полетіти, стара відьма дещо пошепки сказала Люцині, від чого дівчинка поблідла. Біла ворона, що влетіла через вікно, сіла на плече принцові. Її звали Аона, і принц думав, що вона загинула. Люцина почала падати в забуття.
Повернення до Королівства
Частина друга
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Король Даниїл помер, хоч крутиголовці планували ганебне зречення корони. Після смерті короля відчинився Великий Льох, в якому опинились Королівство і Граничний світ. Великий Льох – це не певне місце, а зникнення мудрості, любові, доброти. Принц Серпень дуже сумував, і для Марка це було нестерпним.
Опинившись у Королівстві, Серпень і Марко зупинилися у передмісті в хатині давнього приятеля короля – Онися. Колись він працював помічником студентів та викладачів, а коли виріс, то став опікуном-господарем цілої Академії. До Онися Серпень із Марком привели Мортіуса, Соню, Тигрисика і обох котів, Сиволапа й Фелікса. Люцина весь час перебувала у непритомному стані.
Марко відправився до себе додому. Там крутиголовці усе перевернули й порозкидали. Добре, що в Марка було потаємне місце, про яке не знав навіть тато. Звідти хлопець забрав свої чарівницькі приладдя. Коли він повертався, його скляна куля ніби наповнилась сірим попелом. Марко подумав, що Серпень у небезпеці. Куля випорснула з рук і розбилась на друзки. З неї висипався попіл, а дивна тінь забрала його.
Тим часом Мортіус виконав бажання Тигрисика: висмикнув з його спини волосину і розтер долонями. Після цього з'явилася мати Колобка – тигриця Іляна. Її колись відвезли до Імперії і тримали там у клітці, але зараз чари звільнили її.
Архіваріус Теренцій, батько Марка, прибув у столицю Королівства, бо тримав від Онися листа. Він йшов вулицею, коли його спинили крутиголовці. Чоловік не підкорився наказу сісти їхню машину, почав тікати, і його застрелили. Саме в ту мить магічна куля випала в Марка з рук і розбилася.
У Серединному світі Олімпія поверталася додому і зустріла діда Пилипка. Той розповів, що позавчора якась нечиста сила потрощила вікна у трамваї, і порадив стерегтися сусідок. Олімпія не виявила дочки вдома, лише на малюнку Люцини проступали слова: "Королівство у небезпеці!" Згодом Олімпія побачила своїх сусідок. Стара відьма сказала, що Олімпії пора вирушати до Королівства. Олімпія одразу ж побігла до будинку з чотирма коминами, що здалеку нагадували вежі. Повелитель, який там жив, у цей час думав про своє життя… У 1748 чи 1749 році у ворота його маєтку постукала жінка з дівчинкою, яка мала десь зо два роки. Повелитель здогадався, що вони з Королівства. Жінка розповіла, що ніч застала їх у дорозі до міста. Повелитель охоче надав притулок жінці з дитиною. У його голові тим часом роїлись підступні задуми. Жінка з Королівства не була йому підвладна, а от дівчинка… Цілу ніч він придумував різні способи, як розлучити матір із дитиною. На світанку жінка збиралася йти. Повелитель попросив показати йому дівчинку, яка саме спала, і її обличчя було закрите. Жінка відгорнула хустку. Повелитель обома пальцями стиснув дитині зап'ястя. Жінка відсахнулась і вибігла за ворота. Почувся плач дитини. Повелитель гукнув жінці услід, що дитина ніколи не повернеться до Королівства, до четвертого покоління…
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Олімпія прийшла до Повелителя і запитала, де її дочка. Повелитель відповів, що Люцина зі своєю компанією залишилася в Замку, а зараз, либонь, у Королівстві. Олімпія показала йому дві бліді плями на зап'ясті і сказала, що вони помалу зникають з кожним поколінням. Вона – остання. У Люцини вже немає слідів від його пальців. Жінка запитала, навіщо він тоді зробив це. Виявилося, що Повелитель просто хотів померти, але не міг. Олімпія не мала в серці ненависті. Вона сказала, що він нарешті засне. Повелитель заплющив очі, і чорна свічка біля нього погасла.