Хлопці були дуже здивовані, бо кіт почав розмовляти. Марко пояснив другові, що вони не в Королівстві, а в Медовій печері, бо це найбезпечніше місце. На щастя, Серпень не помер від отрути, його врятував помічник королівського лікаря, Антось, а королівський лікар і чародій Фабіян зрадив усіх, хоч по-людськи Фабіяна можна зрозуміти: крутиголовці викрали його дочку.
12
Вночі на Кропив'яному цвинтарі зустрілися Повелитель і фон Стронціус. Вони перебували в нерішучості, сподіваючись один в одному знайти підтвердження здогадів, доки не прийдуть вказівки з Імперії, центру зла. Обидва розуміли, що останні події пов'язані з принцом, тож перед ними поставало завдання – не пустити Августа до Великого Льоху, зупинити його ще в місті.
13
Принц Серпень та Марко мусили повернутися до Королівства і врятувати його. Як це зробити, вони ще не знали. Свого батька Марко встиг завчасу вивезти в глухе село, щоб той міг зберегти собі життя. Хлопець не знав, кого варто спершу рятувати – людей чи книги. Роками з Імперії просочувалися чорні тіні, щоб урешті завоювати Королівство без бою. Тепер усе діялося відкрито і безцеремонно, а будь-який опір нещадно карався. Марко переживав, що принц ще надто слабкий, аби витримати звістку про те, що як не нині, то завтра відбудеться офіційне зречення короля Даниїла. Він скаже так у присутності крутиголовців та їхніх прихвоснів, бо зломлений і втратив рештки здорового глузду від невеличких порцій отрути, які доливають йому щоранку в страву.
Марко і Серпень не могли уявити, що їх чекає. Не знав цього і Сиволап. Колись Серпень врятував його ще кошеням від собак, відтоді вони ніколи не розлучались. Кіт був свідком та учасником дитячих пригод принца і Марка. Бачив навіть як у дванадцять років принц зняв каблучку з пальця прекрасної Мартисії. Ось як це сталося.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
14
Щороку у Королівстві на озері біля Чарівного лісу відбувалися змагання на честь легенди про фею Мартисію. Посеред озера стояв крихітний острів, а на острові стояла висока вежа, де колись дуже давно мешкала фея Мартисія, дружина короля Лавзанія. Якось вона посварилася з чоловіком через якусь дрібницю і зробила вежу неприступною, щоб той не міг її відвідати. Лавзанію так і не вдалось видряпатись нагору по слизькому камінні.
У Королівстві сміливці пробували здійснити те, що не вдалось королю Лавзанію, – перепливти озеро і видряпатись на вежу, на вершечку якої сиділа акторка, граючи роль феї. Із королем на змагання приїжджав і принц Серпень. Він щиро вірив, коли був малим, що у вежі сидить справжня фея, і зняти перстень з її руки – вчинок, гідний лицаря. До змагань допускались лише особи від вісімнадцяти років. Одного разу Марко застудився і лежав удома, а принц з батьком поїхали подивитися на змагання. Роль феї Мартисії грала стара і не дуже успішна акторка Гликера. Нікому не вдавалося вибратися на вежу, але Серпень, поруч якого не було Марка, який втримав би його від нерозумного вчинку, вирішив урятувати невдалі змагання. Він переплив озеро і став дряпатися на вежу. Марко вдома відчув, що друг у небезпеці, навіть чарівне яйце показувало, що принц в біді. Він справді послизнувся за кілька метрів до вершини, та Марко знався на чарах і допоміг другові. Серпень добрався до феї і був дуже розчарований, бо вона виявилася товста, стара і розмальована.
15
У Медовій печері друзі повечеряли, а опісля Сиволап розповів принцу про все: король Даниїл хворий і у розпачі, крутиголовці, по суті, правлять Королівством. Серпня отруїли, і він проспав до сьогодні. Король ось-ось підпише угоду, яка ще більше зблизить Королівство з Імперією. Друзі почали нараду, що ж їм робити. Згодом до них прийшов Фелікс – кіт, який жив з Люциною.
16
Розслідування Мортіуса виявилося невдалим, бо коли він майже наблизився до Медової печери, на нього напали темні сили. Двоє вовкулак поволокли, які виконували наказ Повелителя брати усіх, потягли репортера лісом. На щастя, Мортіус мав з собою перцевий балончик, який і врятував його. Поки вовкулаки дико вили, Мортіус тікав. Він не пам'ятав, коли ще так швидко бігав. Вдома репортера чекало ще одне потрясіння: його Колобок раптом заговорив людським голосом. Тигр сказав, що вони повинні йти в Королівство.
17
Принц і Марко знайшли у печері два короткі двосічні мечі з руків'ями, прикрашеними гербом Королівства. Мечі були зовсім однакові, тільки на одному вирізьблено корону. Мечі мали найбільшу силу тоді, коли були поруч.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
18
Коли почало світати, Мортіус і тигр вийшли з квартири. Колобок попросив Мортіуса показати місце, де його знайшли. Мортіус пам'ятав, що то була напівзасохла верба. Він писав тоді про духів старих дерев і знайшов у дуплі крихітне замучене тигреня. Тигр пам'ятав, що його несла темна і брудна вода, потім він вийшов з неї і плакав, доки не з'явився Мортіус. Колобок знав, що саме крутиголовці кинули його у воду. Друзі віднайшли ту вербу, але тигр виявив, що у невеликий отвір у дереві він не пройде, а саме так він хотів потрапити у Короліство. Мортіус здогадався, що тигр приплив колись в цей світ підземною рікою. Виходить, річка починається в Королівстві, а потім тече сюди. Репортер приклав вухо до стовбура верби й почув гул під землею. Він був спеціалістом з каналізації, тому знав, як потрапити до річки. Перед мандрівкою Мортіус подзвонив діду Пилипку і сказав, що щезає, можливо, назавжди. Мортіус мав універсальний ключ, тож вони легко потрапили у підземелля. Друзі дуже довго йшли. За одними з дверей вони знайшли багато потрібних речей: прогумовані плащі й чоботи, протигаз, мотузки.
19
Тим часом Повелитель обдзвонював своїх підлеглих. Він нагадував їм про обов'язок, а ті вигадували безліч причин, щоб його не виконати. Повелитель теж не рвався в бій, бо відчував страх. Йому таки вдалося зібрати усіх і замовити для них автобус на п'яту годину вечора в похоронному бюро і там же – ще один опівночі. На автобусах мали бути таблички з написом "Екскурсія".
20
Мортіусу і тигру стали в пригоді плащі і гумові чоботи. Вони вже подолали довгий шлях. За четвертими дверима підземелля їх чекав сюрприз: обвалилася стеля, але разом із камінням посипалися золоті й срібні монети. Мортіус назбирав монет, але довелося повернути їх привиду, який охороняв скарби. Привид сказав, що Королівство знаходиться за дев'ятими воротами.
Репортер і тигр довго мандрували підземеллям. Вони то підіймались, то опускались і, певно, обійшли уже під землею усе місто. Врешті, їм вдалося натрапити на двері, що вели в нижні галереї. Згодом тигр відчув запах Королівства. Та дверей не було, лише камінь. На стіні був знак – перо Фенікса, кружечок із вирізьбленим пером. Колобок знав, що двері в Королівстві відчиняють не ключем, а подихом. Він дмухнув, і камінна плита перекрутилась.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
21
Зранку Люцина пригадувала вчорашній день: їй здалося, що вона мала галюцинації. Дівчинці зателефонував якийсь старий чоловік і сказав, що її мама загубила вночі у парку книжечку. Люцина обурилась і поклала слухавку. Опівдні вона вийшла з дому. На неї вже чекав дід Пилипко. Старий поросив дівчинку підійти, показав книжку і сказав, що на ній є прізвище її дідуся (Пилипко колись знав діда й бабусю Люцини). Люцина справді побачила у книжці їхній екслібрис – пташине перо в овалі. Дідусь розповів, що знайшов книжку у парку, коли збирав пляшки. Люцина взяла книжку, в цей момент повз них пройшла Гортензія. Дід сказав, що ця жінка та її мати – відьми, правда, бабуся Люцини давала собі з ними раду.
Згодом Люцина відвідала крамницю, а коли вийшла звідти, побачила Гортензію. Та сказала, що підвернула ногу, і попросила завести її додому. Люцина не хотіла цього робити після розмови з дідом, але все ж провела.
Удома дівчинка почала малювати фарбами Клуб книголюбів. Згодом вона розгорнула книгу, яку повернув дід Пилипко, але там був тайнопис. Тим часом Фелікс стрибнув на стіл і вилив чорну та червону фарби на картину. Люцина хотіла насварити кота, але раптом побачила, що з книжки вийшов чоловічок з мітлою. Він змітав тайнопис, і під ним проступали літери тієї мови, якою Люцина розмовляла й читала усе життя. Фелікс налякався і сховався під канапою. Дівчинка прочитала назву книги: "Енциклопедія Королівства: Усе, що було, є і, можливо, буде". На сторінках книги з'явилися десятки книжкових гномів (про них колись розповідав дівчинці її дідусь, а вона думала, що це все вигадки). Тепер Люцина могла читати окремі статті з "Енциклопедії Королівства", наприклад: "Коти в Королівстві", "Славетні коти Королівства" (тут згадувався навіть тезка Фелікса – охоронець принца Серпня). Деякі рядки усе ще були зашифровані.
Люцина прочитала статтю про Серединний світ, тобто світ, у якому жила. У статті говорилося, що люди у Серединному світі розриваються між лихими і добрими вчинками, надто люблять золото і коштовне каміння. Була у книжці і стаття "Шлях до Королівства", але гноми, не довіряючи Люцині, залишили її нерозшифрованою. Читаючи книжку, Люцина відчула, що за нею стежать. Справді, стара сусідка-відьма з допомогою магічного люстерка бачила усе, що діялося в радіусі п'яти кілометрів.
22
Гортензія лежала в спальні з перев'язаною ногою й стогнала. Вона це вдавала, бо їй не хотілося виконувати наказ Повелителя і їхати в Замок разом з усією нечистю. Раптом до Гортензії прибігла матір і спитала, навіщо вона повернула книжку, яку вчора вкрала. Гортензія розповіла, що загубила цю книжку. Стара наказала негайно йти і виманити книжку в малої, бо то книжка про Королівство, де зібрані усі пророцтва. Відьми сторгувались на тому, що стара відмаже Гортензію від поїздки, якщо та виманить книжку про Королівство.
Люцина саме дочитувала статтю про Серединний світ, коли гноми знову покрили сторінки тайнописом. Дівчинка здогадалась, що усе робилось задля безпеки. Вона швиденько сховала книжку під канапу, на якій спав Фелікс. Тут саме прийшла Гортензія.