Отримавши миску брюссельської капусти, вона дуже зраділа, бо зроду не куштувала такої. А коли дядько пішов ще й по моркву, на порозі квартири з'явилася його дружина Маргарита. Вона любила командувати дядьком Федором і всіма, хто потрапляв у її поле зору. Жінка побачила козу, яка їла з миски брюссельську капусту, стару діжку з Кущем і дітей, вбраних в зелені костюми і з лицями, помальованими зеленою фарбою. "Ге-е-еть!" – пролунало так голосно і пронизливо, що Каша в два стрибки опинилась на балконі. За нею поспішили прибульці, не забувши прихопити діжку з Кущем.
Тим часом дідусь Карпо сумував і Ляля теж не мала настрою. Щоб якось розвеселитися, коза вкрала солом'яний капелюх якоїсь пані і трохи його пожувала. Побачивши це, дідусь наказав Лялі віднести капелюх назад, але все закінчилося тим, що від розлюченої жінки довелося тікати їм обом. Пізніше дідусь загадав Лялі логічну загадку, яку вона зовсім не могла розв'язати.
Коли корабель з прибульцями, Кашею і Кущем уже підлітав до села, коза згадала, що з подорожі вони не привезли ніяких подарунків. Го вирішив, що треба летіти по подарунки Брюссель, столицю Бельгії, де має бути повно капусти, яка б посмакувала Лялі. Вони так і зробили. Дорогою у Брюссель друзі побачили справжній дельтаплан, а на ньому – якогось дядечка. Той летів і співав пісню якоюсь чудернацькою мовою. Каша теж хотіла так летіти, тож інопланетянам довелося постаратися, щоб прилаштувати козу до одного з крил дельтаплана. До іншого крила для рівноваги причепили Гоо. Хазяїн дельтаплана, уздрівши їх, на якийсь час утратив мову. Потім він спілкувався з інопланетянином німецькою мовою, а Каша нічогісінько не розуміла. Коли дядько завів пісню на честь цього польоту, Каша забекала на всю околицю.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Ввечері дідусь Карпо вирішив подивитися новини. Він побачив телепередачу про дельтапланеризм, про те, що в Німеччині живе такий собі повітроплавець-аматор, якого нарекли на честь засновника дельтапланеризму Отто Лілієнталя. Виявляється, сьогодні цей самий Отто літав спокійнісінько в синьому небі, аж раптом невідомо звідки до дельтаплана причепилися надзвичайної краси коза та зеленошкірий прибулець, які співали пісню. Дідусь та бабуся Катря заклякли, втупившись в екран, а Ляля навпаки, скакала, наче її обсіли бджоли. Дідусь лише не розумів, чому вони полетіли аж в Німеччину, ну а бабуся переживала, чи Кашу добре годують.
Човник наблизився до Брюсселя, столиці Бельгії, та раптом Каша згадала, що не має грошей, щоб щось купити, а просто сідати на якому полі, щоб вкрасти капусту, не хотілося. Друзі посадили корабель на терасу розкішного готелю. Коли вони зайшли через балкон в одну з кімнат, то побачили молодого вродливого чоловіка. То був власник готелів, якого звали Армандо. Незвані гості ледве встигли заховатися за портьєру. Сьорбнувши кави, чоловік голосно покалатав дзвіночком. Миттєво у дверях з'явилась гарненька дівчина у форменому фартушку. Чоловік наказав їй принести іншу, гарячу каву. Коли чоловік вийшов на балкон, то побачив козу. Вона всміхалася, тож він їй вклонився. Потім з-за портьєри вийшли три дивні істоти маленького зросту й зі шкірою зеленого кольору. Чоловік був впевнений, що це все було оригінальним рішенням директора готелю, щоб приваблювати клієнтів. Армандо віддав належне якості гриму й продуманості костюмів. Він знову закалатав у дзвіночок і викликав ту ж саму дівчину, яку звали Мартою. Вона отримала наказ покликати директора готелю. Той швидко прибіг і почав виправдовуватися, що ще нічого цікавого не придумав, та Армандо був у захваті від кози і прибульців. Він похвалив Мішеля, директора готелю, за оригінальну ідею.
Директор отямився і покликав за собою прибульців і козу. Він, як і всі інші говорив французькою, тож Каша не зовсім розуміла, що відбувається. Мішель розставив інопланетян біля входу, ліфта і ресторану. Каша стояла збоку і намагалася зрозуміти, чи домовлено вже про зарплатню. Адже коли будуть гроші, можна купити брюссельської капусти і рушати додому. Так і почався їхній робочий день: Го пішов чатувати на новоприбулих гостей, Гоо – в ресторан, а Гооо разом з Кашею вешталися коридорами, показуючи гостям усілякі фокуси. Інопланетяни і коза влаштували справжній фурор. Тим часом про Куща забули, та він не переймався, бо покоївка гарненько дбала про нього. Лише Марта розуміла, що це справжні прибульці, бо завжди вірила в них. Вона розповіла прибульцям, що мішок брюссельської капусти можна замовити у постачальників, які возять для ресторану городину.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Наступного дня друзі знову приступили до роботи, а про готель уже повідомили по телебаченню. Хазяїн готелю наказав прийняти на роботу ще більше людей, а також замовити кравця, багато тканини зеленого кольору і гримера. Вирішили також поміняти назву готелю, з того дня він називався "Зелений незнайомець". З'явилося багато бажаючих працювати в готелі. Хазяїн виступив перед ними і попередив, що всі, хто тут працюватиме, будуть не тільки вбрані, але й загримовані на прибульців. Марта була першою – їй зробили грим, і у дзеркалі вона побачила зеленошкіру красуню з дивовижним рудим волоссям. Карі очі дівчини стали ще глибшими, а довгі зелені ноги та елегантні артистичні руки зробили її схожою на фею. Хазяїн готелю оголосив, що одружиться з нею, а готель буде називатися "У рудої інопланетянки". Каша дуже раділа за Марту, а дівчина розуміла, що сьогодні найщасливіший день у її житті. Потім приїхало телебачення, а стару вивіску зняли і малювали нову. На старій була зображена корона, чийсь герб та букет тюльпанів. Коли вивіска з новою назвою готелю вже красувалася на своєму місці, Марта знайшла Го і сказала, що привезли капусту. Го дуже зрадів: зароблених чайових якраз вистачало на капусту. Тепер можна повертатись до Лялі та дідуся Карпа, а тоді вже й додому. Го забрав біля службового входу мішечок з капустою і всі пішли до човника. Каша вирішила забрати стару вивіску і подарувати її дідусеві. Важко було прилаштувати вивіску до човника, але вони впоралися. На прощання Марта подарувала Каші свій фартушок, а ще коза взяла дзвіночок з кімнати Армандо.
Зранку на подвір'я дідуся впала вивіска, а невдовзі з'явилися Го, Гоо та Гооо, а за ними – Каша. Радість усіх була безмежною. Дідусь познайомив бабусю з гостями. Каша сказала, що вивіску можна повісити над хлівом, а потім принесла подарунки. Угледівши капусту, Ляля зраділа неймовірно. Бабуся отримала фартушок, а дідусь – дзвіночка. Потім бабуся винесла з хати три светрики: білий, рябенький і смугастий. Вона подарувала їх прибульцям. Брати дякували бабусі, бо подарунок їм сподобався. Тут згадали про Куща, тож усе товариство сіло в човника і за якусь секунду було біля озера, де посадило його на старе місце. Та скільки Каша не говорила до нього, він мовчав. Дідусь знайшов на березі пластикову пляшку, обрізав її, насипав землі і посадив маргаритку. Він подарував квітку інопланетянам, щоб вона їм нагадувала про земні пригоди. Го, Гоо та Гооо пообіцяли повернутися колись, хоч переживали, як удома поставляться до їхньої витівки. Вони помахали всім на прощання руками і розтанули в повітрі.
На шляху додому Гооо прийшла до голови думка запитати у тлумачника-перетлумачника, чи були зафіксовані подібні випадки в історії Салатти. Виявилось, випадків таких сила-силенна. Тоді Гооо замовив список осіб, які порушували правила за останні 50 років. У списку були і тато, і дідусь, і бабуся, і мама. У братів з'явилась надія, що їх зрозуміють. Вони взялися читати щоденники подорожі дідуся, тата, мами. Брати вирішили, що їхній старенький човник ще політає, може й своїх синів колись відправлять на ньому подорожувати.
У цей час на краю села зупинилось таксі. З нього вискочив дядько Федір і тітонька Маргарита. Вчора вона мусила повернути туристичній агенції путівки до Єгипту, бо Федя вирішив, що цього літа відпустку вони проведуть у його рідному селі.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Після усіх цих пригод Ляля запитала Кашу, чи знає вона тепер, що означає: "У городі бузина, а в Києві дядько?" Каші здавалося, що це означає, що байдуже, де ти є: в Києві на останньому поверсі чи на березі озерця в селі, – час від часу не лінуйся поглядати в небо, а то проґавиш приліт прибульців. А ввечері дідусь побачив по телевізору фрагмент новин про весілля симпатичного мільйонера, власника мережі готелів у Європі. Показали й фотографію готелю, яким він був нещодавно. Дідусь очам своїм не йняв віри – там ще була вивіска, яка зараз прикрашала його хлів. Отак закінчилась наша історія, а кози були ще щасливішими, бо випадково побачили, що бабуся Катрі посадила на городі серед картоплі брюссельську капусту.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу