Один був високий, стрункий красень-блондин з довгим кучерявим волоссям. У його вусі блискотіла золота сережка, а вдягнений він був у довге пальто з фіолетової крокодилячої шкіри. Другий, навпаки, був невеличкий на зріст, майже карлик. В цього було непорушне жовте східне обличчя і непропорційно широкі плечі. На коротуні був непоказний сірий плащ з каптуром. З-під складок плаща помітно випирала кобура.
Білявий молодик попросив Михася продати йому пса. Хлопець відмовився, навіть коли побачив товсту пачку доларів. Друзі рушили додому, але чоловіки пішли слідом за ними. Михась з братом і Хомою заблукали і опинилися у підземному переході, зникло світло. Коли воно з'явилося, Михась побачив, що Котьки і Хоми немає. Михась кинувся у поліцію, та там йому нічим не допомогли. Він викинув зароблені гроші і пішов додому, а біля під'їзду згадав про Спайка. Уламком цеглини хлопець збив іржавий замок, відчинив двері підвалу і розповів дракону про жахливі події. Хижак уважно слухав, а потім сказав: "Нюхати! Шукати! Рятувати!" Михась оговтався і зрозумів, що нарешті знайшовся хтось, хто готовий допомогти.
Дракон привів Михася під двері елітної крамниці під назвою "Elite". У ній продавалися шкіряні вироби, і хлопець зрозумів, що зроблене усе зі шкіри драконів. Спайк здогадався, що Котьку хочуть згодувати драконам. Від жаху Михась нічого не міг придумати. У крамницю не можна було заходити з тваринами, тож хлопець зайшов сам. Там молодик-красень Амур Ґалант і його карлик на ім'я Треш зловили хлопця і потягли через складські приміщення. Михась зробив спробу втекти, та нічого не вийшло. За ними йшов непомітний Спайк, який вчасно скористався своїм умінням перетворюватись на тінь. Спайк чекав, поки карлик відчинить кодовий замок, бо як же інакше вони зможуть потрапити в драконарій, щоб порятувати Котьку й Хому? Треш навіть нічого не зрозумів, коли Спайк зайшов разом з ними всередину.
У величезному приміщенні сиділи дракони у клітках. Був тут і Хома. З'явився Амур Ґалант, який тримав у руках пошарпаний барабан. Котьку несли на обід дракониці на ім'я Лихоманка. Михася мав з'їсти дракон на ім'я Хай-Тобі-Грець. Лихоманка була величезною, у чотири рази більша за Хому. Луска на спині в Лихоманки виблискувала щирим золотом, довга шия граційно вигиналася, очі мінилися синіми вогнями. Михась не міг дивитися, як вона їстиме братика. Однак тепер Михась угледів власну долю в образі справжнього дракона-велетня, чия смарагдово-зелена шия здіймалася аж під стелю, а хвіст звивався гігантськими кільцями. Його страховидну морду прикрашало кілька різних за розмірами рогів, і кожен з них був більший за хлопця. На щастя, Михась і Котька давно вже були драконами, то ж їх ніхто не збирався їсти.
Амур Ґалант зрозумів, що у хлопчиків є краплинка драконячої крові, але він знав, як змусити їх підкоритися. Щойно молодик стукнув у барабан, як усі дракони, Михась і Котька почали танцювати. Після цього танцю Михась виявив, що перетворився на справжнісінького дракона.
Хай-Тобі-Грець розповів Михасю, що дракони з'явилися на Землі раптово, кажуть, їх принесло ураганом. У них була люта вдача, а особливо їм до смаку припали люди. Та розумні чарівники приборкали драконів: одних привчили до рослинної їжі, а тих, хто не зміг призвичаїтися, умовили не їсти людей. Дракони погодилися жити в особливих місцях, щоб не заважати людському прогресу. Люди непокоїлися, чи не прокинуться колись раптово драконячі кровожерні інстинкти, і про всяк випадок створили засоби, якими можна приборкати драконів. Це магічні музичні інструменти, що змушують драконів танцювати.
Коли Амур Ґалант наказав Трешу готувати обробний стіл і смертельну ін'єкцію для Михася-дракона, раптом щось велике й чорне ураз вистрибнуло з кута за клітками і знищило барабан. Це був Спайк. Він прогарчав: "Відмикати кайданки! Хутко відмикати!". Амур Ґалант тремтячими руками виконав наказ, і Михась хутко зістрибнув з обробного столу. Та Треш вихопив пістолет і встиг поранити Спайка.
Усі дракони опинилися на волі, а злочинців посадили за грати. Виявилося, що в майстерні Ґаланта було ув'язнено п'ятеро драконів: Хай-Тобі-Грець, Золота Лихоманка, дві лимонні Сестри-близнючки з родини фруктових драконів з кумедними іменами Скіпка і Скалка та невеличкий, дуже яскравий червоно-помаранчевий дракон, що звався Гарбузяний Пих. Вони всі колом оточили Спайка, який непорушно лежав на підлозі, бо був поранений. Спайк просив залишити його тут, бо він хоче померти, адже Олелько його покинув. Михась пояснив, що Олелько не покинув його, а просто хлопця змусили поїхати відпочивати.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Спайк виявився чорним мороком. Хай-Тобі-Грець сказав, що чорні мороки – рідкісна порода драконів. Вони єдині з драконів навчилися вдавати непомітну тінь. Це небезпечні хижаки, відчайдухи і чудові мисливці, от тільки розмовляти в них не надто добре виходить. Довелося зв'язати поміж собою кілька рушників, щоб вийшла пов'язка потрібного розміру. Шию Спайка туго замотали. Потрібен був лікар, і Михась згадав номер телефону аспірантів з Дослідного Інституту Фольклорної Флори та Фауни. З допомогою телефона Амура Ґаланта Михась додзвонився до аспіранта Олекси. Домовилися до світанку доправити Спайка у заповідник драконів у Криму на Караб-Яйлі.
Дракони готові були летіти. Навіть Михась несподівано відчув, що і в нього є крила. Лихоманка разом з лимонними сестрами зв'язали рушники з шафи Амура, і вийшло щось на зразок гігантського наплічника. Дракони вилетіли на волю через купол, який пробив червоний дракон на ім'я Гарбузяний Пих.
Опинившись на волі, крилаті ящури одразу ж загубили одне одного. Усі ці дракони зростали в неволі і їм ще ніколи не доводилося літати в широкому світі. Хай-Тобі-Грець ніс Спайка на спині. Лихоманка несла Котьку, який заснув. Сестрам-лимонкам було трохи легше, бо вони трималися разом. Гарбузяний Пих не квапився покинути місце свого ув'язнення, бо захопився спогляданням пожежі крамниці "ELITE". Хомі, на відміну від інших, уже не раз доводилося літати вночі над Києвом. На відміну від Хоми Михась так само, як і інші дракони, уперше опинився в небі. Йому знадобився певний час, щоб опанувати власні крила.
Михась прилетів на дах свого дому. Там його уже чекав Хома. Потім з'явився Домінус Верба і нагадав про вуркоту. З допомогою цього інструменту хлопець зібрав разом усіх драконів. Так михась став Навігатором драконів, хоч вони й вагалися, чи Михась годиться для такої відповідальної ролі. Та потрібно було летіти у заповідник, бо Спайк-морок довго не протягне. Михась сів на Хай-Тобі-Греця, бо так було легше спостерігати за станом Спайка, і вони рушили. Михась на повні груди гукнув: "Дракони, вперед!". Цього разу вуркота лунала так, ніби грав цілий оркестр.
Частина 2. Сягнути місяця.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Угорі було холодніше, ніж у місті. Глибоко внизу чорним атласом вилискував Дніпро. Цього року ще не було великих морозів і ріка ще не замерзла. Михася не лякала висота, він почувався добре. В обличчя дув крижаний вітер, зате спина велетенського дракона була тепла, майже гаряча. З велетенської пащеки Хай-Тобі-Греця раз у раз вихоплювалися клуби пари, поряд пихкотіли інші крилаті ящури, але найкрасивіше виходило в Гарбузяного Пиха, який тримався осторонь.
Коли вони проминули останній київський міст, річка почала нагадувати чорне мереживо. Лихоманка говорила, що дуже щаслива, що не перетворилася на кілька сумок та чобітків і може усе це бачити. Пих, побачивши Місяць, полетів у його бік, бо йому здавалося, що це дуже близько. Його не встигли зупинити, тому Хома із сестрами Лимонками чимдуж кинулися навздогін. Зелений велетень Хай-Тобі-Грець пам'ятав уроки Лихоманчиної бабусі, яка розповідала, що зворотному боці Місяця є дивовижна країна, де мешкають усі чарівні істоти з планети Земля. Колись вони мусили туди перебратися, щоб не заважати розвитку людства. Коли Пиха повернули назад, він побачив у Дніпрі відображення Місяця і цього разу кинувся вниз. Дракон мало не втопився, але Хома, Скіпка і Скалка врятували його. Михась пояснив Пиху дещо про оптичні ілюзії, і нарешті цей дракон визнав хлопця Навігатором.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Було вже далеко за північ, коли Михась угрівся на теплій спині велетня й заснув. Котька теж давно вже спав, згорнувшись клубочком у лапах Лихоманки. У Хоми теж злипалися очі, тож він зачепився однією лапою за довжелезний смарагдовий хвіст Хай-Тобі-Греця, заплющив очі і дрімав на льоту. Та невдовзі зчинився неабиякий шарварок неподалік від Навігатора. У небі летів літак, що виконував рейс 785/17 Київ–Стамбул. На борту було 148 пасажирів. Скіпка і Скалка прийняли літак за дракона. Кожна з сестер почала смикати літак у свій бік. У салоні літака зчинився жахливий лемент. Досвідчений пілот облітав майже увесь світ, але вперше втрапив у таку жахливу ситуацію. На щастя Михась прокинувся і з допомогою вуркоти спинив драконів. Борт пішов на аварійну посадку на дніпропетровському летовищі, але Михась зі своєю крилатою командою з невеликої відстані споглядав посадку літака, щоб пересвідчитися, що дракони не пошкодили літак і з ним не станеться лиха. На жаль, літак був пошкоджений і падав. Хлопець наказав драконам летіти на допомогу. Дракони дбайливо підтримали літак, і з пасажирами все було добре.
Наступна пригода трапилася з Лихоманкою. Лихоманка поцікавилася, чому у міста Запоріжжя така назва. Михась почав розповідати про пороги і те, що місто збудували за порогами – все просто. Потім він докладно розповів про свої пригоди на дослідній ділянці № 77. Лихоманці хотілося дослідити все, тому вона непомітно злинула вниз. Вона трохи покружляла над Хортицею, а тоді ковзнула уздовж Преображенського мосту у напрямку міста. Вона роздивлялася згори парк "Алюмінієва балка". Нарешті вона натрапила на дитячий майданчик і, спустившись униз, почала розгойдувати гойдалки і крутити каруселі.