Хлопець був трохи здивований, коли дізнався, що дорослий фруктовий дракон виростає до 49 метрів у довжину. На щастя, попереду було ще сім років, поки дракон виросте. Від пана Домінуса хлопець дізнався, що і сам має очі й вуха дракона, бо з'їв драконячу грушу. Лише зовні Михась був схожий на хлопця, а насправді був драконом. Молодший братик теж був драконом, бо трохи надгриз насіння драконячого дерева. Коли домовик зник, дракончик заговорив з Михасем. Хлопець дав йому ім'я Хома.
Хома оселився під Михасевим ліжком і ховався, коли хтось заходив. Вночі Хома вільно ширяв кімнатою. Однієї ночі дракон вилетів у квартирку і повернувся з помаранчем у лапах. Згодом виявилося, що дракони висловлюють своє захоплення, складаючи й співаючи урочисті гімни. Щойно хлопець повертався зі школи і переступав поріг своєї кімнати, Хома починав горлати пісні. Батьки думали, що хлопець вмикає приймач. У Хоми дуже швидко росли зуби, він багато їв, тож Михась мусив якось пояснювати мамі, коди зникають з холодильника фрукти і овочі.
8. Цуценя?
Того дня Михась повернувся зі школи із зауваженням в щоденнику. І ось через що. Хлопець хотів допомогти найкращому другу і сусіду по парті Ігореві Війту, бо на його плечі під час відповіді сиділа похибка. Михась вхопив похибку за довжелезного хвоста, але ніхто не зрозумів, що саме він зробив. Учителька розсердилась і написала в щоденнику, що Михась Вербицький погано поводився на уроці.Вдома хлопець думав, як це пояснити батькам. До кімнати прийшов Котя і почав кататися на Хомі. Хлопці і не помітили, як до кімнати увійшла мама з двома склянками яблучного соку. Мама прийняла Хому за цуценя. З'явився і тато, він не був у захваті від побаченого. Котька кумедно белькотів: "Хо-ма!, Хо-ма!". Це розчулило маму і вона сказала татові, що дітям корисно про когось піклуватися. Михась зрадів, а Хома на радощах миттю висмоктав сік з обох склянок у маминих руках.
9. Інший дракон
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.Авторські права на переказ належать Укрлібу
Після того, як виявилося, що Хома для інших "перетворюється" на собаку, Михась уперше вийшов з ним на вулицю. Хома старанно вдавав собаку – обнюхував дерева й завзято гавкав на котів. Спочатку усе йшло добре. Сусідські дітлахи бачили тільки кумедне цуценя, чухали його й примовляли: "Гарний песик!". Та потім Михась зіштовхнувся з Леліком, який теж вигулював свого вихованця. Лелік – Олелько Пихач – мешкав у сусідньому під'їзді. Пихачі були найзаможнішою родиною на цілий будинок – їхня квартира займала аж два поверхи. Хоча за віком Лелік з Михасем були ровесники, однак вони не товаришували. Юний Пихач навчався десь у центрі міста в престижному ліцеї, а Михась ходив у звичайну школу через дорогу. Лелік завжди тримався окремо й місцевих дітлахів своєю увагою не надто обдаровував.
На вулиці нащадок багатої родини вигулював свого ротвейлера. Та сьогодні Михась побачив, що насправді то не собака, а дракон! Леліків дракон був справжній м'ясоїд, удвічі товщий за Хому, широкий м'язистий тулуб закінчувався коротким хвостом, на кінці якого стирчав гострий і, мабуть, отруйний шпичак. Ясно, що саме завдяки цій "прикрасі" на хвості хижак і отримав своє ім'я Спайк (з англійської означає вістря, шпичак, гострий кінець). Зморшкуваті шкіряні крила були щільно притиснуті до боків, горбату спину замість луски вкривали грубі пластини кольору воронованої криці. А пащека була просто жахлива, бо там була неймовірна кількість гострих кривих зубів. Вже вдома з вікна кухні Михась і Хома побачили, як Спайк полює на горобців. Засмучений Хома, який налякався Спайка, цілий вечір мовчки просидів під ліжком. Він також переживав через те, що Михась більше не любитиме його.
Наступного ранку Хома не хотів виходити навіть з-під ліжка. Домінус Верба сказав, що Хома – нікчемний страхополох, який боїться м'ясоїдного дракона. Домовик переконав дракона, що Вербицькі зроду не були боягузами, що Хома справжній дракон, хоч і грушевий.
10. Моторошно-темний отвір
На наступній прогулянці Михась і Хома побачили дітлахів, які чомусь здивовано витріщилися на них. Діти розповіли, що більше ніхто не гуляє в дворі з тваринами, бо всі тварини почали зникати. Пропав кіт однієї старої, Сонин хом'як, курчата, яких тримала двірничка. Двір справді був порожній, хоч зазвичай тут вешталося багато собак, котів, голубів і горобців. Всі вважали, що в підвалі будинку оселилося якесь страшне чудовисько, яке зжерло всіх тутешніх тварин. Була вже і поліція, але не знайшли нічого, хоч крізь вентиляційний отвір підвалу чути, як воно гарчить і сопе. Михась попрямував до вентиляції. Дракон Хома теж хвилювався, але від Михася не відставав.Діти не наважували ступити ближче, а Михась і Хома підійшли ближче. Згодом стало чутно, що у підвалі справді хтось важко сопе. Хома відчув, що це Спайк. Коли дракон нахилився до самої вентиляції, звідти блискавично вихопилася чорна пазуриста лапа і вчепилася в шию фруктового дракона. Той захрипів. Діти зойкнули і втекли, а Михась цеглиною щосили вгатив по пазуристій лапі. Лапа миттю розтислася і зникла в отворі.
Вдома Котька дізнався від Хоми, як той сміливо рятував Михася, хоч це і була брехня. Домінус Верба назвав дракона "хвалькуватим базікалом". Та цьому було пояснення: дракони – хвальки, а Хома щиро вірив у свої вигадки, бо ще був малям.
11. Сніг
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.Авторські права на переказ належать Укрлібу
Випав перший сніг, і дракон вирішив нікуди не виходити. Адже Хома панічно боявся води і кожне купання зазвичай перетворювалося на гучний скандал з диким вереском. Дракон категорично відмовлявся виходити гуляти під дощ, а що вже казати про сніг. Довелося хлопцеві взяти старого вовняного шалика, усі свої позаторішні кросівки і черевики, а за пів години вони з Хомою були готові до зимової прогулянки. Лапи грушевого дракона були взуті в пару кросівок та пару черевиків, шия щільно закутана смугастим шаликом, а на голові між вухами стирчав Котьчин вовняний капелюшок з помпоном.
Надворі друзі гралися у "снігових слідчих". Аж раптом дракон знайшов дуже дивний слід черевиків зі складним візерунком протекторів у вигляді латинської літери "Р". Досі брати Вербицькі вважали, що вони першими ступили на цьогорічний сніг, але виявилося, що хтось їх випередив. Не змовляючись, обидва Вербицькі рушили за тими слідами, які привели їх до того самого душника, де сталася жахлива подія з пазуристою лапою. Але потім таємничий незнайомець розвернувся і рушив у зворотному напрямку, але вже іншим шляхом – попід парканом. Була там і ще одна несподівана обставина: неподалік душника на снігу лежала смажена куряча ніжка. Отже, хтось ходив годувати чудовисько у підвалі.
12. Господар хижака
Хома і Михась розуміли, що Спайка ходить годувати Лелік. Якщо раніше Михась із Хомою старанно уникали зустрічей з хижаком та його господарем, то тепер несамовито прагнули їх зустріти. Хлопець розпитував двірничку й сусідських дітей, чи не бачили вони Олелька Пихача з його собакою, однак ніхто нічого такого не пригадав. Нарешті Михась наважився піти до квартири Пихачів, щоб особисто про все розпитати. Хлопець хотів з'ясувати, хто сидить у підвалі, бо в небезпеці увесь двір. Перед походом до Пихачів Михась написав лист батькам, у якому попередив, що йде з'ясувати одну важливу справу. Якщо не вернеться – хай викликають поліцію. Також хлопець взяв мамин лак для волосся, бо ніякої іншої зброї вдома не знайшов. Хома теж хотів йти, але на дверях під'їзду була табличка: "З тваринами вхід заборонено".Під'їзд, де мешкала родина Пихачів, був дуже гарним, консьєржка не пустила хлопця, бо його не було запрошено. Михась непомітно шаснув і побіг на третій поверх. Він легко знайшов потрібні двері, бо на них висіла табличка: "Барон Тарквіній Пихач, баронеса Феліція Пихач, спадкоємець Олелько-Рюрик Пихач молодший". Перед дверима стояв охоронець, якому Михась збрехав, що є другом Олелька. Дядько подзвонив до когось, а потім сказав, що в Олелька немає таких друзів. Михась зробив відчайдушну спробу обійти охоронця й дістатися кнопки дзвоника. Однак вартовий викинув Михася в снігову кучугуру біля під'їзду. Там на Михася уже чекав Хома. Раптом друзі побачили біля під'їзду шевроле, з якого вийшов Олелько. Коли машина поїхала, хлопця заскочили брати Вербицькі. Вони побачили слід черевика Олелька з латинською "Р" посередині, отже, "Р" означає "Pyhach". Олелько зі сльозами на очах розповів, що носить їсти драконові, бо Спайк, коли побачив Хому, сказився і убив собі в голову, що мусить з'їсти травоїда. Спайк вкусив Олелькового тата і втік у підвал, а тато Спайкові ніколи не вибачить. Виявилося, що поліція не знайшла дракона, бо він теж вмів прикидатися, але не тільки собакою, а тінню.
13. Згине лютий вороженько
Три доби брати Вербицькі шукали спосіб, як позбутися страшної небезпеки, що оселилася в підвалі їхнього будинку. У роздумах Хома замислено мугикав собі: "Згине лютий вороженько, як роса на сонці…". Якось під час прогулянки вони стали свідками однієї події. Був перший день зимових канікул. До під'їзду, де мешкали Пихачі, підкотило розкішне авто. Пихачі їхали на два тижні на Мальдіви, і Олелько влаштував скандал, бо не хотів їхати. Хлопець кинув повний відчаю погляд на вхід до підвалу й тужливо озирнувся. На якусь мить очі Олелька зустрілися з Михасевими очима. Можливо, Михасеві здалося, але в очах Олелька було благання…Від того часу Михась і Хома втратили апетит. На другий день, десь уже під вечір, до них раптом крізь усі поверхи долинуло моторошно-жалісливе виття, сповнене голодного жаху. Мама вважала, що в когось так страхітливо виють водопровідні крани. А вночі Михась і Хома не витримали і, набравши, ковбаси, пішли годувати дракона.
14. Вуркота
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.Авторські права на переказ належать Укрлібу
Спайк доволі швидко навчився впізнавати Михася й Хому за запахом. Тепер, щойно вони з'являлися поблизу, з чорної діри починав линути радісний вуркіт.