Завантаження

РОЗДІЛ І
"Останніми днями я все думав і думав про вічний день північного літа". Я сиджу тут і думаю про хатинку, у якій жив. Час іде дуже повільно. Я усім задоволений. Мені тридцять років. Недавно я отримав листа, а в ньому два пташиних пера.
Я згадую, що два роки тому час плинув дуже швидко. 1855 року зі мною дещо сталося, чи, може, мені це лише здалося.
У великому білому будинку я зустрів людину, яка захопила всі мої думки. Зараз я вже не згадую про це постійно...