Один був військовим, другий – поетом. Якось уночі батькові приснився сон, що цілий світ століттями вивчатиме й повторюватиме слова одного з його синів. Старий невдовзі помер і потрапив на небеса. Там він попросив янгола, щоб йому дозволили почути знамениті слова свого сина в далекому майбутньому. Виявилось, що це не слова сина-поета, а слова сина-воїна, який став центуріоном. Він був добрим і справедливим чоловіком. Одного разу смертельно захворів його слуга. Центуріон почув про цілителя, який лікував недуги, й вирушив на його розшуки. Дорогою він довідався, що шукає Сина Божого. Чоловік навернувся до нової віри, і одного ранку він стрів самого Учителя. Чоловік розповів про хворобу слуги, й Учитель погодився зайти в його дім. Центуріон був глибоко віруючою людиною і промовив: "Господи, я недостойний, щоб ти увійшов під мою покрівлю. Скажи лише слово, і слуга мій видужає".
Хлопець вибирався на дюну. Минуло 30 днів, відколи він покинув оазу. Коли він сягнув вершечка дюни, перед ним постали Піраміди Єгипту. Юнак впав навколішки і заридав. Він дякував Богові за віру в свою Леґенду, за зустрічі з королем, торговцем, англійцем та алхіміком. І перш за все – за зустріч із жінкою пустелі, яка сказала, що Любов ніколи не розлучить людину з її Леґендою. Юнак опустив очі й побачив, що там, де падали сльози, повзе жук скарабей. Юнак почав копати на тому місці. Він копав усю ніч, але нічого не знайшов. Та він не спинявся. Раптом до нього наблизились араби. Вони знайшли у торбі юнака золото, яке дав Алхімік. Араби думали, що у ямі золото і примусили юнака копати далі. Він копав, але там не було нічого. Тоді чоловіки побили юнака. Юнак відчув, що помирає. Нарешті він сказав, що шукає скарб, і розповів про свій сон. Тоді чоловік-ватажок посміявся з хлопця і сказав, що 2 роки тому йому на цьому самому місці також приснився двічі один сон. Йому снилося, що він має помандрувати до Іспанії й знайти там у полі зруйновану церкву, де зупиняються на ніч чабани зі своїми вівцями. У церкві росте платан, під корінням якого є скарб. Коли чоловіки пішли, юнак підвівся й ще раз оглянув Піраміди. Вони всміхнулися йому, й він посміхнувся у відповідь. Його серце вибухало від щастя, бо він знайшов свій скарб.
ЕПІЛОГ
Сантьяґо дійшов до маленької занедбаної церковці якраз коли настала ніч. Платан і далі височів серед захристії. Юнак пригадав, як колись ночував тут разом з вівцями. Тепер він тут без отари. Зате з лопатою. Хлопець задрімав, а прокинувся, коли сонце було вже високо. Він почав копати. Через годину він відкрив скриню, повну старовинних золотих монет. Ще там були коштовні камені, золоті маски й камінні статуетки, оздоблені діамантами, забуті усіма трофеї, про які невідомий конкістадор не встиг сказати своїм дітям.
Юнак витягнув з торби Уріма й Тумміма. Заховав камінці до скрині. Вони були часткою його скарбу. "Життя справді щедре з тими, хто живе Леґендою", — подумав юнак. Тоді згадав, що мусить дійти до Таріфи, щоб віддати десяту частку скарбу циганці. Повіяв вітер, це був левант, який долітав з Африки. Юнак відчув аромат знайомих парфумів і дотик цілунку. Він усміхнувся. Вона це зробила вперше. "Я повертаюсь, Фатімо", — вимовив він.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу