Пауло Коельйо — Алхімік (стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 2 з 4

Він міг би продавати овець арабам, бо вже володів їхньою дивною мовою.

Сантьяго більше не звертався до Уріма з Туммімом, бо Єгипет для нього став такою ж далекою мрією, як Мекка для Торговця. Принаймні, тепер юнак був задоволений своєю працею і думав про день, коли зійде переможцем на берег у Таріфі.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Одного разу юнак запропонував Торговцеві продавати чай у кришталевих чашах тим, хто вибирається на пагорб. Торговцю не дуже хотілося це робити, бо було потрібно розширювати крамничку. Він не хотів нічого міняти і раптом розумів, що багато міг, але нічого не хотів. Торговець сказав "Мактуб", що приблизно означало "Так написано", і погодився з ідеєю хлопця.

Справи у крамничці пішли вгору, Торговець найняв ще двох робітників. Крім кришталю, він почав завозити різні сорти чаю, і його крамничку щодня заповнювали покупці.

Відколи Сантьяго опинився на африканському континенті, пройшло одинадцять місяців і дев'ять днів. Одного ранку він вбрався в арабський одяг з білого полотна, голову покрив хустиною, зробив собі сніданок і випив гарячого чаю з кришталевої чари. Тоді сів на осонні, закурив кальян і почекав, поки прокинеться Торговець. Вони випили чаю, і юнак сказав, що від'їжджає: у нього є гроші на овець, а в Торговця – на паломництво в Мекку. Старий сказав: "Але ти знаєш, що я не поїду до Мекки. І ще ти знаєш, що не вернешся до своїх овець". І поблагословив юнака.

Коли Сантьяго збирав речі, то знайшов Урім і Туммім. Він відчував, що тепер, підкоривши Танжер, зможе підкорити світ. Юнак пішов, не попрощавшись з Торговцем. Боявся, що розплачеться перед відвідувачами крамнички. Випадково він підійшов до тієї таверни, в якій опинився тоді, першого дня. Злодія там не було, а власник подав йому чай. У таверні хлопець подумав, що чабаном зможе стати завжди, а от нагоди дійти до єгипетських Пірамід може більше не трапитись. Він вирішив іти до Пірамід і відчув величезну радість.

Англієць сидів у якомусь складі чи загоні для худоби і гортав сторінки хімічного журналу. Все його життя, всі наукові пошуки мали одне на меті – віднайти унікальну мову, якою говорить Всесвіт. Спочатку він захопився есперанто, тоді релігіями, а тепер ось – Алхімією. Алхіміки хотіли розгадати секрет Архитвору – так званого Філософського Каменя. Англієць розгадав немало загадок, але у своїх пошуках дійшов до межі, перетнути яку не міг. Він уже витратив частину батьківської спадщини, шукаючи Філософський Камінь. Побував у найкращих бібліотеках світу й придбав усі найрідкісніші та найцінніші алхімічні книги. В одній з них він вичитав, що багато років тому Європу відвідав славетний арабський алхімік. Подейкували, що він добув Філософський Камінь та Еліксир Життя. Якось товариш Англійця повернувся з археологічної експедиції в пустелю і розповів про араба, який живе в оазі Аль-Фаюм і вміє будь-який метал перетворювати в золото.

І ось тепер Англієць сидить на якомусь складі, чекаючи на караван, шлях якого пролягатиме через Аль-Фаюм. До нього і підійшов Сантьяго. Виявилось, що їм по дорозі. Коли юнак дістав з кишені камінці й почав їх підкидати, незнайомець раптом вигукнув: "Ого! Урім і Туммім!". Він мав такі самі. Хлопець сказав, що, хоч він простий пастух, та отримав камінці від самого короля. Тоді Англієць пояснив, що пастушки перші побачили короля. Це з Біблії, яка навчила Англійця користуватись Урімом і Туммімом. Ці камінці – єдиний засіб віщування, дозволений Богом. Сантьяго радів, що опинився на цьому складі. Англієць сказав, що у Всесвіті існує мова, зрозуміла для всіх, але, на жаль, уже забута. Він шукав цю Всесвітню Мову, шукав людину, яка її знає – Алхіміка.

Ввечері караван мав відправлятися до Аль-Фаюму у Єгипті. Провідник Каравану, темноокий бородань, говорив, що у його руках життя й смерть кожного, кого він бере з собою, адже пустеля – примхлива жінка, яка може довести до божевілля.

У каравані було двісті людей та вдвічі більше тварин. Вони вирушали рано-вранці, зупинялися, коли спека ставала нестерпною, а під вечір знову пускалися в дорогу. Юнак мало спілкувався з Англійцем, бо той здебільшого читав.

У пустелі царювала тиша, яку порушувало тільки завивання вітру й тупіт копит. Навіть погоничі рідко розмовляли між собою. Юнак хотів навчитися чогось у пустелі, що виглядала старою й мудрою.

Юнак встиг потоваришувати з погоничем. Якось погонич розповів Сантьяго про своє життя: у нього була сім'я, сад, він здійснив паломництво до Мекки, але одного разу Ніл вийшов з берегів і знищив його землю. Чоловік став погоничем верблюдів і зрозумів слова Аллаха: не треба боятися невідомого, бо ми можемо здобути все, що захочемо. Нам страшно втратити те, чим володіємо – життя, майно. Але страх зникає, коли зрозуміти, що й наші долі, й уся світова історія написані однією Рукою. Якось погонич верблюдів сказав, що між племенами почалася війна. Тому наші мандрівники рухалися дедалі швидше.

Однієї ночі Англійцеві не спалося. Він покликав юнака й вони вирішили прогулятися довколишніми дюнами. Юнак описав Англійцеві своє життя. Англієць був у захваті, коли хлопчина розповів про працю у крамничці та про досягнутий там успіх. Він сказав, що Світова Душа керує всім: коли прагнеш чогось усім серцем, тоді ти найближче до Світової Душі. Він також сказав, що все на Землі має душу – мінерали, рослини, тварини й навіть звичайні думки.

Юнак вирішив почитати Англійцеві книжки з алхімії. Майже скрізь повторювалася одна ідея: все походить з єдиного джерела. В одній книжці він прочитав, що найважливіший текст Алхімії складався з кількох рядків, викарбуваних на поверхні звичайного смарагда. Книга, яка зацікавила хлопця найбільше, розповідала про відомих алхіміків. Вони вірили, що, коли протягом багатьох років розігрівати метал, він втрачає всі свої індивідуальні властивості, залишаючи екстракт – Світову Душу. Ця Унікальна Субстанція давала алхімікам змогу пізнати все на Землі. Цей Архитвір, як його назвали, складався з двох частин – рідкої й твердої. Рідка частина називалася Еліксиром Життя і виліковувала всі хвороби, запобігаючи старінню. Тверда частина називалася Філософським Каменем і могла перетворювати величезну кількість простого металу в золото.

Коли юнак захотів з'ясувати, як оволодіти Архитвором, він цілковито розгубився. Англієць пояснив, що лише ретельні й наполегливі оволодівають Архитвором. Тому він і шукав справжнього Алхіміка, який допоміг би все те розшифрувати.

Одного дня хлопець віддав Англійцеві книжки і сказав, що довідався, що світ має Душу й той, хто зрозуміє цю Душу, розуміє мову речей. Хлопець дізнався, що багато алхіміків прожили свою Леґенду, відкривши в результаті Світову Душу, Філософський Камінь та Еліксир Життя. Але, передусім, хлопець зрозумів, що це все просто. Англієць подумав про юнака: "Мабуть, душа у нього надто примітивна". Юнак зрозумів, що вони з Англійцем різні, але обоє шукають свою Леґенду.

Нарешті мандрівники добралися до оази Аль-Фаюм, яка складалася з 300 джерел, 50 000 пальм і безлічі барвистих наметів. Оази, як пояснив юнакові погонич, завжди вважалися нейтральними територіями, адже мешкали там переважно жінки й діти. Битви між племенами велися тільки в пустелі, а оази були місцем захистку. Мандрівники мали тут лишатися доти, доки не скінчиться війна між племенами.

Юнак думав про свій скарб: чим ближче до мрії, тим більше перешкод. Першої ночі він спав далеко від Англійця, у шатрі з 5 парубками його віку. Всі вони мешкали в пустелі й хотіли почути розповіді про великі міста. Юнак говорив з ними, та прийшов Англієць і попросив його допомогти знайти Алхіміка.

Вони шукали скрізь, виявивши, що оаза значно більша, ніж вони уявляли. Юнак знав арабську, тому розпитував, де тут Алхімік, або той, хто лікує хвороби. Він побачив дівчину, яку теж хотів запитати. Цієї ж миті зупинився час, і Світова Душа заповнила його єство. Коли він побачив її чорні очі, ледь вловиму посмішку на вустах, то закохався. Юнак відчув, що перед ним стоїть його дружина, й вона також збагнула це без слів. "Мактуб", — подумав юнак.

Дівчину звали Фатіма. Юнак запитав про чоловіка, котрий лікує хвороби. Фатіма сказала, що цей чоловік знає всі таємниці і спілкується з духами. Дівчина показала на південь, де мешкав цей дивний чоловік. Тоді наповнила свій глек водою й пішла. Англієць побіг шукати Алхіміка. А хлопець ще довго сидів біля джерела, думаючи про дівчину. Він вважав, що тепер завдяки цьому коханню йому відкриються всі скарби світу.

Наступного дня юнак знову прийшов до джерела, щоб зустріти дівчину. На його подив, там був Англієць. Він розповів про зустріч з Алхіміком. Той сказав Англійцеві ще раз спробувати перетворити свинець у золото. Англієць був розчарований: він подолав такий довгий шлях, аби почути те, що й так уже знав.

Зустрівшись з дівчиною, юнак відразу ж запропонував їй бути його дружиною. Відтоді вони щодня зустрічалися біля джерела. Він розповів їй про своє життя чабана, про короля й крамничку з кришталем.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Минув майже місяць в оазі. Провідник Каравану сказав мандрівникам, що невідомо, коли скінчиться війна, тому вони не можуть продовжити подорож, а бої могли тривати роками. Ввечері юнак зустрівся з Фатімою. Вона сказала, що з дитинства мріяла отримати від пустелі дарунок, і нарешті отримала цей дар – його. Дівчина просила юнака йти за своєю Леґендою. Якщо вона частинка його Леґенди, колись він повернеться. Після цієї зустрічі з Фатімою юнак зажурився. Наступного дня вона сказала, що чекатиме, бо вона – жінка пустелі і хоче, щоб її чоловік був вільним, як вітер.

Бродячи пустелею, юнак побачив у небі двійко яструбів. Зненацька один з птахів стрімголов кинувся вниз, напавши на другого. В цю мить перед юнаком промайнув раптовий образ: на оазу, звівши мечі, насувається військо. Він зрозумів, що це відбудеться насправді. Згодом юнак розповів погоничу верблюдів про своє видіння.

Хлопець пішов до вождів і розповів, що на оазу насувається небезпека. Один вождь сказав, що оаза – нейтральна, тому ніхто не нападе.

1 2 3 4

Дивіться також: