Марк Геддон — Загадковий нічний інцидент із собакою (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Марк Геддон

Загадковий нічний інцидент із собакою

Розповідь веде п'ятнадцятирічний аутист Крістофер Бун

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

2

Біля півночі Крістофер знаходить на моріжку перед будинком сусідки місіс Шиєрс її мертвого собаку. Це був великий чорний пудель, а вбито його було садовими вилами. Собаку звали Веллінгтон. Хлопець наблизився до собаки, погладив Веллінгтона й замислився над тим, хто його вбив і чому.

3

Хлопець розповідає читачу, що його звати Крістофер Джон Френсіс Бун. Він знає всі країни світу, їхні столиці, а також прості числа до 7057. Вісім років тому, коли він познайомився з вчителькою Шивон, вона показала йому цей малюнок

і хлопець знав, що це означає "сумний". Так він почувався, коли знайшов Веллінгтона. Потім Шивон показала,

Крістофер знав, що це "радісний". Так він почувався, коли читав про космічні місії "Аполлон" або коли не спав о третій чи четвертій ранку і міг ходити вулицею та уявляти собі, що він – єдина людина в цілому світі.

Тоді вона намалювала кілька інших малюнків,

Дивіться також

але він не зміг сказати, що вони означають. Хлопець попросив Шивон намалювати багато таких облич і написати поруч чіткі пояснення, що вони означають. Але згодом, коли хлопець не розумів людей, він просто питав, що вони мають на увазі, або йшов геть.

5

Він витягнув із собаки вила, взяв його на руки та обійняв. Хлопець любив собак, бо їх було легко зрозуміти. Вони мали лиш чотири стани: щасливий, сумний, злий і зосереджений. А також собаки вірні й не брешуть, оскільки не вміють розмовляти.

Раптом вибігла місіс Шиєрс. Хлопець був спостережливим, і запам'ятав, що вона була вдягнена в піжаму й домашній халат. Нігті на ногах мали яскраво-рожевий колір, а ноги були босі. Жінка вважала, що це хлопець вбив собаку, і сильно кричала. Крістофер затулив руками вуха, заплющив очі та став скручуватися калачиком, поки не увіткнувся чолом у траву.

7

Хлопець пише, що це детективний роман, у якому розслідується вбивство. Шивон сказала, що він має написати щось таке, що б сам захотів прочитати. Здебільшого Крістофер читав книжки про науку та математику.

Шивон сказала, що книжку слід починати так, аби одразу привернути увагу читачів. Тому Крістофер почав із собаки. Також він почав із собаки тому, що це відбулося з ним, а йому важко уявляти речі, які з ним не відбувалися.

Шивон прочитала першу сторінку й сказала, що роман "незвичайний". Вона сказала, що зазвичай у детективних романах убивають людей. Хлопець зауважив, що в "Собаці Баскервілів" було вбито двох псів – власне гончака та спанієля Джеймса Мортімера, але Шивон пояснила, що головними жертвами вбивці були не вони, а сер Чарлз Баскервіль. За її словами, це тому, що читачі більше співчувають людям, аніж собакам, і якщо в книжці вб'ють людину, то вони захочуть читати далі. Але хлопець не знав нікого, хто б помер не своєю смертю, а також більше співчував собакам, оскільки вони вірні й чесні, а деякі собаки цікавіші та розумніші за деяких людей. Тому він продовжив писати свою книжку.

11

Потім приїхала поліція, а вона подобалася хлопцеві. Поліцейських було двоє, жінка і чоловік. Жінка-поліцейський повела місіс Шиєрс до будинку. Чоловік-поліцейський присів біля хлопця навпочіпки й почав розпитувати. Від безлічі запитань, які накопичувалися в голові хлопця, він розгубився. Крістофер вважав, що його мозок – машина. Йому було так легше пояснювати людям, що відбувається в його голові. Крістофер почав стогнати. Так він робив, коли в його мозок надходило забагато інформації. Поліцейський схопив його за руку й поставив на ноги. Та хлопцеві не подобалося, коли його торкалися, і він вдарив поліцейського.

13

Крістофер говорить, що в цій книжці не буде ніякого гумору, бо він його просто не розуміє. Він не може уявити, що слова мають кілька різних значень. Для хлопця це, наче коли кілька людей одночасно розповідають тобі кілька різних речей.

17

Поліцейський заарештував хлопця за напад. Хлопець сів у патрульну машину, і його повезли у відділок. Була ніч, і Крістофер дивився крізь автомобільне вікно на зірки. Він роздумував про Чумацький Шлях, який дехто вважав довгою низкою зірок, але хлопець знав, що це не так. Він знав, що наша галактика – це величезний диск з мільйонами зірок і діаметром у світлові роки, а наша сонячна система десь на краю цього диска. Потім він подумав про те, як довго вчені не могли розгадати, чому вночі небо темне, хоча у Всесвіті є мільярди зірок. Згодом вчені зрозуміли, що Всесвіт розширюється, що після Великого вибуху зірки розлітаються одна від одної і що далі вони від нас, то швидше рухаються, деякі – майже зі швидкістю світла, тому їх власне світло ніколи до нас не дійде.

19

Зазвичай розділи в книжках позначаються порядковими числівниками 1, 2, 3, 4, 5, 6 тощо. Але Крістофер вирішив нумерувати свої розділи простими числами 2, 3, 5, 7, 11, 13 тощо, оскільки йому подобаються прості числа.

Хлопець знав, як вирахувати прості числа. Спочатку записуєте всі цілі числа в світі. Потім прибираєте всі числа, які є результатом множення на 2. Потім прибираєте всі числа, які є результатом множення на 3. Потім прибираєте всі числа, які є результатом множення на 4, 5, 6, 7 тощо. Усі цифри, які залишаться, — це прості числа. Правила для обрахунку простих чисел дуже прості, але поки що нікому не вдалося вивести формулу, за якою можна було б обрахувати дуже велике просте число чи передбачити, яким буде наступне. Якщо число дуже-дуже велике, то комп'ютеру може знадобитися не один рік, аби визначити, чи це число просте.

Хлопець вважав, що прості числа схожі на життя. Вони дуже логічні, але їх правила ніколи не вийде збагнути, навіть якщо весь час про них думати.

23

Коли він приїхав до поліцейського відділку, його змусили вийняти шнурівки з взуття та викласти вміст кишень. Там у хлопця був швейцарський армійський ніж з 15 інструментами, пластівці щурячого корму для Тобі, його щура, та ще багато інших речей. Наручного годинника хлопець не віддав, бо завжди мав знати точний час.

Хлопець розповів, що має батька, а мама померла. Крістофер сказав батьків номер. Хлопця посадили у камеру, яку він детально запам'ятав. Він навіть почав придумувати способи втечі. Потім став гадати, чи сказала місіс Шиєрс поліції, що це він вбив Веллінгтона, і чи посадять її в тюрму, коли дізнаються, що вона збрехала.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

29

Хлопець пише, що погано розуміє людей. Перша основна причина полягає в тому, що люди часто спілкуються без слів. А мову міміки і жестів Крістофер не розумів. Друга основна причина полягає в тому, що люди часто спілкуються, використовуючи метафори. Наприклад: Тебе кури засміють, він був закоханий по самі вуха, у неї камінь відпав від серця. Таких висловів хлопець взагалі не розумів, хоч знав визначення слова "метафора", знав його походження. Його ім'я – Крістофер, теж метафора. Воно означає "нести Христа" й походить від двох грецьких слів. Так назвали святого Крістофера, оскільки він переніс Ісуса Христа на протилежний берег річки. Мати говорила, що Крістофер – гарне ім'я, бо ця історія вчить людей бути добрими й чуйними, але хлопець не хотів, аби його ім'я означало історію про доброту та чуйність. Він хотів, аби його ім'я означало його.

31

Крістофер запам'ятав, що батько приїхав у відділок о 1:12 ночі. Коли хлопця відпустили, батько підійшов, підняв праву руку й розвів пальці віялом. Хлопець теж так зробив, і вони торкнулися пучками. Вони так зробили, бо хлопець не любив, коли його торкалися. А цим жестом батько говорив синові, що любить його.

У іншій кімнаті інспектор посадив батька і сина і почав розпитувати. Хлопець сказав, що вдарив поліцейського, бо той його торкнувся, а він цього не любить. Крістофер сказав, що не вбивав собаки, і що брехати він не вміє. Йому зробили попередження і сказали, що коли наступного разу він знову ускочить в халепу, до нього поставляться серйозніше. Батько забрав сина, і вони поїхали додому.

37

Крістофер ніколи не брехав, бо просто не вмів цього робити. Колись мати казала, це тому, що він хороша людина. Хлопець запам'ятав маму маленькою жінкою, від якої приємно пахло. Інколи вона носила теплу рожеву кофту на блискавці та з невеличкою нашивкою зліва на грудях. Брехати хлопець не може тому, що коли уявляє щось, чого не було, то одразу починає думати про всі інші речі, які не сталися.

41

Дорогою додому батько говорив Крістоферу, що йому слід триматися подалі від лиха, не лізти в чужі справи. Хлопець сказав, що хоче дізнатися, хто вбив Веллінгтона. "Це ж собака, Крістофере, чорт забирай, просто собака", — сказав батько. Він стукнув кулаком по керму і просив залишити цю справу.

Удома Крістофер взяв для Тобі морквину і піднявся нагору. Він не лягав спати, а коли пішов на кухню, побачив, що батько не спить і плаче. Хлопець вирішив залишити його на самоті, бо коли йому самому сумно, то він хоче бути на самоті.

43

Хлопець пише, що його мати померла 2 роки тому.

Одного дня він повернувся зі школи, і ніхто не відчинив двері, тож він пішов і дістав потаємний ключ і зайшов у будинок. Батько прийшов із роботи (у нього є своя фірма, і він займається ремонтом бойлерів і опалювальних систем разом із Родрі, своїм підлеглим). Батько сказав хлопцеві, що мати захворіла, у неї проблеми з серцем, але провідувати її не можна, тож він просто передаватиме їй їжу. Крістофер вирішив намалювати мамі листівку. Батько пообіцяв, що віднесе її наступного дня.

47

Наступного ранку, поки Крістофер їхав автобусом до школи, йому трапилися 4 червоні машини поспіль, а це означало Хороший День, тому він вирішив не сумувати за Веллінгтоном.

Містер Джевонс, шкільний психолог, якось питав Крістофера, чому 4 червоні машини поспіль означали Хороший День, 3 червоні машини поспіль – Непоганий День, а 5 червоних машин поспіль — Надзвичайний День, і чому 4 жовті машини поспіль означали Чорний День.

1 2 3 4 5 6

Дивіться також: