Вони були схожі на коней, але мали крила і голови зі страхітливими дзьобами сталевого кольору й великими очима. На передніх лапах були жахливі пазурі. То були гіпогрифи. Гаррі першим підійшов до гіпогрифа Бакбика і навіть зумів прокататися на ньому. Після цього Мелфой підійшов до Бакбика і назвав його нещасною тварюкою. Гіпогриф поранив хлопцеві руку своїми сталевими пазурами, а Гаррі з друзями зрозумів, що тепер Мелфой зробить з мухи слона і напаскудить Геґріду і Бакбику.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ СЬОМИЙ. Ховчик у шафі
Мелфой відтоді носив на руці пов'язку і вдавав, що терпить сильний біль. На уроці зілля й настійок Снейп доручав Рону і Гаррі допомагати Мелфою готувати інгредієнти для настійки. І тоді Мелфой натякнув Гаррі, що Геґрід не довго буде вчителем, бо його батько, Луціус Мелфой, поскаржився на лісника опікунам школи і Міністерству магії.
На першому уроці захисту від темних мистецтв професор Люпин вчив учнів долати свої страхи. Для цього він знайшов привида-ховчика, який набирав вигляду того, чого людина боїться найбільше. Поки ховчик у пітьмі, він не мав ніякої форми. Та щойно його випустити, він одразу ставав страхом. Майже всі учні побороли свої страхи, а от Гаррі і Герміони професор чомусь не викликав поборотися з ховчиком.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. Втеча Гладкої Пані
Захист від темних мистецтв миттєво став для всіх найулюбленішим уроком. Лише Драко Мелфой насміхався з зовнішнього вигляду Люпина, бо мантія професора була залатана й поношена. Найгіршими для Гаррі, як завше, були уроки зілля й настійок, а ще хлопець мав відразу до уроків професорки Трелоні. На її очах щоразу бриніли сльози, коли вона дивилася на Гаррі. Уроки догляду за магічними істотами навіювали нудьгу, бо Геґрід після першого уроку з гіпогрифами приносив нудних флоберв'яків.
Наближався квідичний сезон, і Олівер Вуд – капітан ґрифіндорської команди, зібрав усіх гравців, щоб обговорити тактику майбутніх матчів. Завданням Гаррі було зловити золотого снича – маленький крилатий м'яч завбільшки з горіх. Гра закінчувалася, коли ловець ловив снича, здобуваючи для своєї команди сто п'ятдесят очок. Наближався також Гелловін, і учні раділи, бо збиралися відвідати Гоґсмід. Нажаль, Гаррі дозволу не мав. Рон і Герміона постійно сварилися, бо Криволапик полював на Скребеса.
Уранці на Гелловін, коли всі пішли у Гоґсмід, Гаррі зустрів професора Люпина. Той запросив Гаррі до себе в кабінет, і хлопець запитав професора, чому він не дав йому позмагатися з ховчиком. Люпин сказав, що боявся, що ховчик постане в образі лорда Волдеморта. Гаррі зізнався, що насправді більше боїться дементора. Під час їхньої розмови до кабінету зайшов Снейп. Він приніс Люпинові келих якогось зілля, яке наказав випити відразу. Гаррі так і не довідався від чого воно, і боявся, що Снейп хоче отруїти Люпина.
Рон і Герміона принесли з Гоґсміду для Гаррі різних солодощів, у Великій залі відбувся бенкет, та коли ґрифіндорці пішли у свою вежу, то побачили дещо страшне. Гладка Пані з портрета, яка пропускала їх у вежу, зникла, а сам портрет був жахливо понівечений. Привид Півз Полтерґейст розповів, що Гладка Пані сховалася від сорому, а її картину порізав Сіріус Блек, бо вона відмовилася впустити його.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ. Зловісна поразка
Професор Дамблдор звелів переляканим ґрифіндорцям, гафелпафцям, рейвенкловцям і слизеринцям ночувати у Великій залі. Усі були вкрай розгублені. Замок ретельно обшукали. Ніхто не розумів, як Блек сюди потрапив, адже усюди пильнували дементори, а шкільний сторож Філч знав всі таємні переходи, і їх давно вже перекрили.
Наступні кілька днів у школі тільки й було розмов, що про Сіріуса Блека. На місці Гладкої Пані з'явився портрет лицаря сера Кадоґана, який викликав учнів на дуель і вигадував безглузді паролі, які дуже часто міняв. Якось на урок захисту від темних мистецтв прийшов Снейп і сказав, що Люпин почуває себе занадто кепсько, щоб провести урок. Потім Снейп оголосив, що вони вивчатимуть вовкулак.
Настав день довгоочікуваної гри. Ґрифіндорці грали з гафелпафцями. Під час гри Гаррі побачив на полі близько сотні дементорів. Хлопець знову почув крики жінки: "Не Гаррі, не Гаррі, тільки не Гаррі... убий замість нього мене...". Хлопець зомлів, а отямився він у шкільній лікарні. Його команда програла, і Гаррі не хотів вірити, що уперше в житті програв у квідич. Рон і Герміона розповіли йому, що під час гри Дамблдор сповільнив падіння Гаррі, дементорів прогнав. Та сталося ще дещо: Гарріна мітла впала на Войовничу Вербу (вона була дуже агресивним деревом), тож з неї лишилися лише купка скіпочок і прутиків.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ. Карта мародера
Гаррі розумів, що "Німбуса" вже не відреставрувати, тому потрібно було придбати нову мітлу. Він тепер знав, що з наближенням дементорів чує останні миттєвості маминого життя: вона намагалася врятувати Гаррі від лорда Волдеморта, а той, убиваючи її, реготав... Від Люпина Гаррі дізнався, що дементори діють на нього сильніше за інших, бо хлопець пережив таке, що нікому й не снилося. Також Люпин розповів, що дементори висмоктують з людини усі гарні відчуття і щасливі спогади. Гаррі попросив професора допомогти йому подолати страх перед дементорами, і той пообіцяв зробити це з наступного семестру.
Гафелпаф в листопадовому матчі з Рейвенкловом програв. У Ґрифіндору ще залишалися шанси, але тепер він не мав права програти наступну гру. Вуд несамовито тренував команду.
Наближалися канікули, останні вихідні цього семестру учні проводили в Гоґсміді, але Гаррі мусив залишитися в замку. Та він не сумував, адже Фред й Джордж Візлі зробили йому дуже цінний подарунок. Вони вручили йому аркуш пергаменту – Карту мародера, яку ще у першому класі викрали у сторожа Філча. Її колись створили якісь загадкові Муні, Червохвіст, Гультяй і Золоторіг. З допомогою чарівної палички на аркуші з'являлася деталізована карта Гоґвортського замку й довколишніх територій. По ній рухалися крихітні чорнильні цяточки з іменами, які позначали усіх, хто перебував у школі і довкола неї. На карті було зображено низку переходів, у яких Гаррі ще не бував, і деякі з них вели в Гоґсмід.
Гаррі скористався одним із проходів і пробрався у Гоґсмід. Він опинився у магазині солодощів "Медові руці", де віднайшов Рона й Герміону і розповів про Карту. Рон обурився, що брати ніколи йому не розповідали про Карту, а Герміона боялася, що Блек скористається котримсь із проходів. Гаррі заспокоїв її: на карті сім таємних тунелів, Філч знає про чотири з них, а з трьох інших – один завалився, над входом у другий росте Войовнича Верба, а той, яким Гаррі прийшов... його важко помітити.
Друзі накупили ласощів і зайшли у шинок "Три мітли". У цей час в шинок прийшли професорка Макґонеґел, професор Флитвік, Геґрід і міністр магії Корнеліус Фадж. Герміона миттю сховала Гаррі під стіл, а з допомогою заклинання пересунула різдвяну ялинку так, щоб сховатися за нею. І ось що підслухали друзі з розмови вчителів, Фаджа і хазяйки шинка. Колись Сіріус Блек був найкращим приятелем Джеймса Поттера. Блек був дружбою на весіллі Джеймса і Лілі, а згодом став хрещеним батьком Гаррі. Коли Поттерів почав переслідувати Волдеморт, Дамблдор підказав їм скористатися чарами Довіри, які магічно запечатують якусь таємницю в глибині чиєсь душі. Поттери вибрали Тайнохоронцем Блека, але той швидко зрадив їх. Коли Геґрід забирав маленького Гаррі (Лілі і Джеймс були вже мертві), він останній раз бачив Блека. Той з'явився на своєму летючому мотоциклі і попросив віддати дитину йому. Геґрід не віддав Гаррі, тоді Блек віддав йому свого мотоцикла, щоб лісник швидше відвіз дитину Дамблдору. Блека після цього знайшов Поттерів друг Пітер Петіґру. Блек розірвав його на дрібні шматочки разом з іншими людьми. Утворилася велика вирва посеред вулиці. Блек стояв і реготав з шматочків, які залишилися від Петіґру. Його схопили і запроторили до Азкабану. Перед тим, як Блек втік, Фадж бачив його в Азкабані, і той виглядав нормальним, хоч більшість божеволіють. Блек говорив абсолютно логічно, навіть попросив у Фаджа газету. Можливо, Блек втік, щоб віднайти Волдеморта і знову стати його слугою.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ. "Вогнеблискавка"
Почалися канікули, учні роз'їхалися. Гаррі, Рон і Герміона залишилися і відвідали Геґріда. Лісник розповів, що Міністерство магії розслідує справу про напад гіпогрифа на Мелфоя, а батько хлопця хоче, щоб гіпогрифа знешкодили. Друзі пішли в бібліотеку, щоб знайти хоч щось для захисту Бакбика.
Різдвяного ранку Гаррі був дуже здивований, коли знайшов біля ліжка мітлу "Вогнеблискавку". Ніхто не знав, хто ж її подарував. Коли Рон і Герміона розглядали мітлу, Криволапик кинувся на Рона, в кишені якого був Скребес. Усі здивувалися, коли на кімнату викотився стервоскоп, про який Гаррі вже й забув, і засвітився та закружляв на підлозі. Герміона мусила замкнути Криволапика в спальні.
Гаррі з Роном не могли намилуватися мітлою, але Герміона привела Макґонеґел, і та забрала мітлу, бо на ній могли бути закляття проти Гаррі. Герміона навіть вважала, що мітлу міг прислати Блек.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ. Патронуc
Канікули закінчилися, почався другий семестр. Гаррі після уроків почав вчитися у Люпина, як долати страх перед дементорами. Професор навчив Гаррі викликати заклинанням патронуса, тобто охоронця, якому дементор не страшний. Щоб викликати патронуса потрібно зосередитися на своєму найщасливішому спогаді. Спершу Гаррі було важко, але згодом він навчився викликати величезну сріблясту тінь, що зависала між ним і ховчиком-дементором. Люпин вважав, що коли дементори з'являться на наступному матчі, Гаррі зможе їх трохи затримати й нормально приземлитися. Професор розповів, що під каптуром у дементора – Цілунок. Ним вони висмоктують з людини душу і остаточно знищують.
Через тиждень після початку семестру Слизерин переміг у квідичі Рейвенклов. Команда Гаррі мала ще надію перемогти, до того ж, хлопцеві нарешті віддали його "Вогнеблискавку", бо не виявили в ній нічого злого.