Герміона змінила тему і не дала ніяких пояснень.
Перший урок захисту від темних мистецтв почався несподівано з того, що професор Люпин повів усіх до учительської і сказав, що тут, у старій шафі, ховається привид-ховчик, який набирає вигляду того, чого людина боїться найбільше. Поки він у пітьмі, ховчик не має ніякої форми. Та щойно його випустити, він одразу стане страхом. Люпин навчив учнів заклинання "Рідікулюс!", а потім звелів Невілу розповісти про свій найбільший страх. Хлопець зізнався, що боїться Снейпа. Люпин порекомендував спробувати страховисько перетворити на посміховисько. Наприклад, одягти страх в одяг своєї бабусі. Отож, коли Люпин випустив ховчика, той постав в образі професора Снейпа. Невіл проказав заклинання, і Снейп уже мав сукню, капелюшок і жіночу торбинку. Учні попадали з реготу. Настала черга інших. Усі перемагали свої страхи. Наприклад, Рон боявся великого павука, але павук залишився без ніг. Зрештою ховчик вибухнув, розлетівшись на безліч маленьких хмаринок диму, і щез. Гаррі лише дивувався, чому професор Люпин навмисно не дав йому позмагатися з ховчиком. Невже через ту пригоду в поїзді? Невже Люпин вважає його заслабким і думає, що Гаррі знову знепритомніє? Герміона теж не позмагалася з ховчиком, і Рон вважав, що вона найбільше боїться домашнього завдання, за яке отримала п'ятірку не з трьома, а лише з двома плюсами.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. Втеча Гладкої Пані
Захист від темних мистецтв миттєво став для всіх найулюбленішим уроком. Лише Драко Мелфой насміхався з зовнішнього вигляду Люпина. Але нікого не обходило, що мантія професора Люпина була залатана й поношена. Гаррі лишалося тільки мріяти, щоб інші предмети теж були такі. Найгіршими, як завше, були уроки зілля й настійок. Очі Снейпа лиховісно поблискували на саму згадку про професора Люпина, а Невілові діставалося від нього найбільше. А ще Гаррі мав відразу до уроків професорки Трелоні. На її очах щоразу бриніли сльози, коли вона дивилася на Гаррі. Уроки догляду за магічними істотами навіювали нудьгу, бо Геґрід після першого уроку з гіпогрифами втратив свою впевненість, тож тепер учні займалися флоберв'яками – найнуднішими в світі створіннями.
Наближався квідичний сезон. Одного вечора Олівер Вуд – капітан ґрифіндорської команди, зібрав усіх гравців, щоб обговорити тактику майбутніх матчів. Кожна квідична команда складалася з семи гравців. Завданням трьох загоничів було забивати голи, тобто закидати квафела (червоного м'яча) в одне з трьох кілець на п'ятнадцятиметрових жердинах по кутах поля. Два відбивачі важкими битками відганяли бладжери (два тверді чорні м'ячі, що шугали довкола й намагалися збити гравців). Воротар захищав жердини з кільцями, а ловець, чиє завдання було найскладніше, старався піймати золотого снича – маленький крилатий м'яч завбільшки з горіх. Гра закінчувалася, коли ловець ловив снича, здобуваючи для своєї команди сто п'ятдесят очок.
Ґрифіндор не перемагав уже сім років поспіль. Олівер, який був воротарем, надівся на трьох неперевершених загоничок – Алісію Спінет, Анжеліну Джонсон і Кеті Бел, на двох непереможних відбивачів – Фреда і Джорджа Візлі, і на ловця – Гаррі Поттера. Сповнена рішучості команда почала тренуватися тричі на тиждень.
Після одного з тренувань Гаррі увійшов до ґрифіндорської вітальні, де панувало загальне збудження. Учні раділи, бо збиралися перед Гелловіном відвідати Гоґсмід. Криволапик цього вечора вчепився у Ронів портфель, де сидів Скребес. Через полювання кота на цього пацюка, Рон і Герміона постійно сварилися.
Увесь наступний день Рон не переставав ображатися на Герміону. Він майже не розмовляв з нею на гербалогії, хоч вони усі втрьох поралися біля одної й тієї самої стручкової порхавки. Далі була трансфігурація. Гаррі у кінці уроку попросив у професорки Макґонеґел дозвіл відвідати Гоґсмід, але вона відмовила, посилаючись на те, що дозвіл повинні давати батьки чи опікуни. Всі намагалися розрадити Гаррі, але марно. Рон нерішуче запропонував скористатися плащем-невидимкою, але Герміона нагадала, що від дементорів не сховають навіть плащі-невидимки.
Уранці на Гелловін, коли всі пішли у Гоґсмід, Гаррі зустрів професора Люпина. Той запросив Гаррі до себе в кабінет, показав водяника-ґринділа, пригостив чаєм і поводився дуже приязно. Хлопець запитав професора, чому він не дав йому позмагатися з ховчиком. Люпин сказав, що боявся, що ховчик постане в образі лорда Волдеморта. Гаррі зізнався, що насправді більше боїться дементора. Під час їхньої розмови до кабінету зайшов Снейп. Він приніс Люпинові келих якогось зілля, яке наказав випити відразу. Гаррі так і не довідався від чого воно. Люпин лише сказав, що йому пощастило працювати разом з професором Снейпом, бо це зілля мало хто вміє варити.
Рон і Герміона принесли Гаррі різних солодощів і ділилися враженнями від крамниці магічного знаряддя "Дервіш і Бенґіс", магазину жартів "Зонко", а в "Трьох мітлах" вони пили гаряче маслопиво. Гаррі розповів друзям про настійку Снейпа для Люпина, а потім друзі пішли у Велику залу, де було влаштовано бенкет.
Після бенкету учні побачили, що Гладка Пані з портрета зникла, а сам портрет був жахливо понівечений. Привид Півз Полтерґейст розповів, що Гладка Пані сховалася від сорому, а її картину порізав Сіріус Блек, бо вона відмовилася впустити його.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ. Зловісна поразка
Професор Дамблдор звелів ґрифіндорцям, гафелпафцям, рейвенкловцям і слизеринцям ночувати у Великій залі. Усі були вкрай розгублені. Замок ретельно обшукали. Усіх у залі цікавило одне: як Блек сюди потрапив, адже усюди пильнували дементори, а шкільний сторож Філч знав всі таємні переходи, і їх давно вже перекрили.
Вночі щогодини в залі з'являвся хтось із учителів – перевірити, чи все гаразд. Десь біля третьої ночі, коли майже всі нарешті поснули, увійшов професор Дамблдор і сказав Персі, що знайшов тимчасового охоронця для ґрифіндорського портрета, а Гладка Пані досі перелякана. Коли вона заспокоїться, містер Філч її відреставрує. До Дамблдора підійшов Снейп і висловив припущення, що хтось допоміг Блеку проникнути у замок.
Наступні кілька днів у школі тільки й було розмов, що про Сіріуса Блека. На місці Гладкої Пані з'явився портрет сера Кадоґана разом з його коником. Сер Кадоґан постійно викликав учнів на дуель і вигадував безглузді паролі, які дуже часто міняв.
У суботу мала відбутися перша гра з квідичу. Ґрифіндорська команда під наглядом мадам Гуч (хлопця дуже оберігали) тренувалася з особливою самовідданістю. На останньому тренуванні перед матчем Олівер Вуд повідомив, що вони гратимуть не зі Слизерином, а з Гафелпафом, бо у Мелфоя досі болить рука. У гапелпафців був новий капітан, він же й ловець: Седрік Діґорі. Він зібрав дуже сильну команду.
Якось на урок захисту від темних мистецтв прийшов Снейп і сказав, що Люпин почуває себе занадто кепсько, щоб провести урок. Потім Снейп оголосив, що вони вивчатимуть вовкулак. Ніхто ще нічого не знав про вовкулак, крім Герміони, але Снейп не захотів слухати її відповідь. Рон висловив своє обурення, і Снейп призначив йому покарання. На домашнє завдання Снейп звелів написати двосувійний реферат про методи розпізнавання і знищення вовкулак. Ну а Рон мусив чистити нічні горщики в лікарні без жодних чарів.
На другий день, саме перед грою, Гаррі прокинувся ще до світання. Надворі була буря. Гаррі тихенько вийшов зі спальні у вітальню. Він до світанку просидів перед каміном, час від часу стримуючи Криволапика, що вперто намагався прослизнути сходами до спальні, де був Скребес.
На гру прийшла вся школа. Шалений вітер збивав учнів з ніг і виривав парасолі. Переодягшись у яскраво червону форму, команда ґрифіндорців вийшла на поле. З протилежного краю поля наближалися світло-жовті гафелпафці. Почалася гра, усі були мокрі від дощу. Під час тайм ауту Герміона начаклувала, щоб вода не заважала Гаррі бачити крізь окуляри. Знову почалася гра. У порожньому найвищому ряду Гаррі раптом побачив силует величезного кошлатого пса. Хлопець мало не впав, а коли придивився, пес уже зник. Раптом на стадіоні запала моторошна тиша. Внизу на полі з'явилося близько сотні дементорів. Вони звели до Гаррі свої невидимі обличчя. У голові Гаррі закричала жінка: "Не Гаррі, не Гаррі, тільки не Гаррі... убий замість нього мене...". Гаррі зомлів, а отямився він у шкільній лікарні. Довкола його ліжка зібралася вся команда, були тут і Рон та Герміона. Хлопець дізнався, що Діґорі зловив снича після того, як Гаррі впав. Фред висловив надію, що якщо Гафелпаф продує Рейвенклову, а вони поб'ють Рейвенклов і Слизерин, то є ще надія. Гаррі не хотів вірити, що уперше в житті він програв у квідич.
Коли у палаті залишилися лише Гаррі, Рон і Герміона, дівчина розповіла, що Дамблдор сповільнив падіння Гаррі, а потім націлив паличку на дементорів, вистрілив на них якимось сріблом, і вони відразу змилися... Гаррі також дізнався, що його мітла "Німбус" впала на Войовничу Вербу (вона була дуже агресивним деревом), тож з мітли лишилися лише купка скіпочок і прутиків.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ. Карта мародера
Гаррі розумів, що "Німбуса" вже не відреставрувати. У його палату постійно хтось приходив і намагався підбадьорити: Геґрід, Джіні Візлі, ґрифіндорська команда, Рон і Герміона. Він нікому не розповів про Ґрима, який з'являвся уже двічі, і двічі Гаррі ледь не загинув. Гаррі також тепер знав, що з наближенням до нього дементорів, він чує останні миттєвості маминого життя: вона намагалася врятувати Гаррі від лорда Волдеморта, а той, убиваючи її, реготав...
Професор Люпин знову повернувся на уроки, але мав хворобливий вигляд. Якось він показував учням ліхтарника – створіння, яке заманює подорожніх у болото. Після уроку Люпин поспівчував Гаррі щодо мітли і розповів, що Войовничу Вербу посадили того року, коли він вступив до Гоґвортсу. Від Люпина Гаррі дізнався, що дементори діють на нього сильніше за інших, бо хлопець пережив таке, що нікому й не снилося. Також Люпин розповів, що дементори висмоктують з людини спокій, надію та радість, усі гарні відчуття і щасливі спогади. Дементори прийшли на поле підживитися енергією натовпу, а в Азкабані в'язні потрапляють у пастку власного мозку, в якому не з'являється жодної радісної думки.