Дісталося навіть Айболитю (твір на морально-етичну тему у публіцистичному стилі)

Твір на тему

Останнім часом двори нашого міста змінилися. У деяких влаштовано майданчики з тренажерами, де зміцнюють своє здоров'я і дорослі, і діти. А в нашому дворі виросло казкове містечко. Тут оселилися герої казок. Скульптури зроблено з гіпсу, розфарбованого різними кольорами відповідно до того, якого героя зображено. Наприклад, на Червоній Шапочці — червоний капелюшок, червоні черевички, синій фартушок, зелена спідничка. А ось казковий ведмідь — темно-шоколадний. Він несе сірий мішок за плечима. Так і здається, що з нього пролунає голосок дівчинки Маші: "Не сідай на пеньок, не їж пиріжок". Руда Лисиця стоїть біля ошатного клена. Іноді на клен сідають ворони, і складається враження, що Лисиця щосили розхвалює зухвалих птахів. Але скільки б вона не витягувала мордочку вгору, від ворон їй нічого не перепаде. І нема чого дивуватися — адже Лисиця гіпсова. Справжня б, напевно, перехитрила б ворону. А ось лікар Айболить в оточенні вдячних пацієнтів: крокодила і двох ведмежат. Звісно, на лікарі білий халат, капелюшок із червоним хрестом, і руку він підніс угору, ніби вітає представників фауни нашого двору.

Хочу сказати кілька слів про наш двір. У нього виходять під'їзди будинків довоєнної забудови і одного — сучасної. Двір просторий, у ньому багато дерев. Міська влада потурбувалася про зручні внутрідворові доріжки. Вони "одягнуті" в асфальт. Уздовж доріжок — затишні лавочки. Майданчик для наймолодших мешканців — з гойдалками та пісочницею. Здавалося б, живи і радій. Та ні! Підходиш ближче до казкових героїв і бачиш: у крокодила відбито хвоста, у ведмежати немає носа. На багатьох скульптурах — різні надписи чорною фарбою, маркерами. Питаю: хто це міг зробити? Невже краса комусь муляє очі? І доходжу висновку: що більше місто прагне зробити життя і відпочинок харків'ян зручним і затишним, то більше тих, хто руйнує красу.

Дивіться також

Далеко ходити за прикладами не треба. Наш Харків у червні приймає чемпіонат з футболу Євро-2012. До цієї події поблизу однієї з центральних магістралей було споруджено великий квітковий годинник. Якось із телевізійних новин я дізнався, що хулігани зруйнували стрілки цього годинника. Було пошкоджено і квіткову емблему Євро-2012 у центрі міста. Або такий приклад. У нашому сухопутному Харкові дві річки, про які ми всі маємо дбати. Місто реконструювало набережну річки Лопань. Парапети вінчають красиві мармурові кулі. Якось, гуляючи біля річки, ми побачили, що деяких куль бракує. Кому знадобилося руйнувати красу? На це питання ніхто не дасть відповіді.

Як же навчити людей цінувати прекрасне? Треба, щоб кожна сім'я зробила хоча б маленький внесок у благоустрій свого рідного міста, щоб не було думки: це — моє, а це — не моє і мені все одно, що з ним станеться. Тоді, мабуть, цінуватиметься і те, що створено руками інших людей, справжніх творців краси.

Інші варіанти цього твору: