"Слово" є лицарською поемою. За характером вона подібна до старофранцузької "Пісні про Роланда". У "Слові" теж виступають постаті сміливих лицарів, котрі вміють постояти за честь і славу своєї держави. Таким лицарем є князь Ігор. Його не зупиняють зловісні знаки. Він вирушив у похід, і вже ніщо його не може повернути назад. Сила волі, мужність, хоробрість, бажання слави є головними рисами його лицарської вдачі. Ось його слова, гідні князя:
Лучше згинемо всі у поході,
Лучше зложимо голову в полі,
Ніж будем каратись в неволі.
(Переспів Богдана Лепкого)
Таким же лицарем виступає і брат Ігоря —, Буй-Тур Всеволод. Він пишається своєю військовою дружиною. Всеволод сміливий і відважний, як тур українських степів:
Всеволод, ярий туре!
Перший ти в борні завзятій,
Мечеш стрілами, мов буря,
І гримиш мечем булатним.
(Переспів Святослава Гординського)
Цінність лицарської поеми в тому, що її персонажі відзначаються хоробрістю, мужністю, любов'ю до рідної землі, яку вони прагнуть захистити від посягань ворога. А тому і б'ються відчайдушно, не шкодуючи власного життя.
Чорна земля поборена,
Копитами поорана,
Кістьми була посіяна,
А кров'ю поливана —
Зійшла в українській землі туга...
(Переспів Миколи Матвіїва-Мельника)
Ще один лицар поеми — князь Святослав, чиє серце болить і тужить від нерозважливості братів Ігоря і Всеволода, болить через відсутність єдності і порозуміння між князями руськими. "Золоте слово" Святослава, мовлене у "Слові", — це напутнє слово для всіх поколінь українців. Він дорікав князям Ігорю і Всеволоду, що пішли походом самі, не повідомивши інших князів. А значить — не заради слави держави, а заради власної слави. Тож, не здобувши слави у кривавій борні, лише осоромили Святослава.
Дуже цінна в поемі присутність автора. Він зовсім не сторонній спостерігач і оповідач, він ніби учасник подій. Усі болі й негаразди проходять крізь його серце, а тому й він має право докоряти своїм персонажам, звертатися просто до них. Так він закликає Ярослава Осмисла, який здійснив немало героїчних походів до далеких і близьких земель:
Стріляй же і в кощея Кончака
За землю руську і за Ігореві рани.
(Переспів Святослава Гординського)
Поруч з ідейною цінністю "Слово про похід Ігорів" має і мистецьку цінність. Це підтверджують барвисті, живі описи походу, боротьби, сильні і змістовні звернення до князів, болючі згадки про міжусобиці князів руських, а також жива участь природи. Природа надсилає Ігорю недобрі знаки, сумує і тужить після розгрому руських дружин, допомагає під час втечі князя Ігоря з полону. Цінність "Слова" також у тому, що автор перебуває під сильним впливом народної поезії. З усної народної творчості черпає автор звичні епітети: синє море, чисте поле, сірі вовки, чорний ворон; повторні тавтологічні вислови: труби трублять, ні мислю змислити, ні думкою здумати тощо. Ритмічна будова "Слова" наближена до українських народних дум.
Про популярність "Слова" свідчить той факт, що давню поему неодноразово переспівували українські письменники Михайло Максимович, Тарас Шевченко, Юрій Федькович, Степан Руданський, Панас Мирний, Василь Щурат і згадувані в цьому творі Богдан Лепкий, Святослав Гординський, Микола Матвіїв-Мельник.