Українське січове стрілецтво, яке зародилося перед Першою світовою війною на західноукраїнських землях, вписало героїчну сторінку в історію України. Разом із січовими стрільцями з'явився цілий пласт української пісенної культури. Характерна ознака стрілецьких пісень — їх патріотичність.
Ой у лузі червона калина похилилася
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Стрілецькі пісні поділяються на похідні (маршові) та ліричні. Серед стрілецьких пісень є авторські й народні. Похідні пісні січових стрільців відзначаються почуттям патріотизму, відданості Україні, готовності покласти за неї своє життя:
Гей, видно село, широке село під горою,
Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою.
Іде, іде військо крізь широке поле,
Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи!
Для стрілецьких пісень характерні також образність і ліризм. Образ червоної калини підсилює патріотичне звучання пісні. Золотистий лан пшениці символізує багатство України. Для стрільців бажання розвеселити Україну означає вибороти для неї волю і незалежність. Січові стрільці вірили в те, що про них пам'ятатимуть нащадки:
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!