Я з дитинства люблю казки. Чув їх від бабусі та мами. Згодом сам навчився читати. Тепер перечитую мої улюблені казки. Якось задумався над тим, чому інколи в казках щастя й багатство дістаються недолугим Іванкам. У казці "Про жарптицю та вовка" Іванко навіть не мріяв про щастя.
Іванко був найменшим із трьох синів у родині. З нього глузували брати. Все у нього не клеїлося. Він і коня найгіршого вибрав собі, і шлях йому дістався найнебезпечніший. Згодом коня з'їв вовк. Іванко пішов далі пішки. Раптом наздогнав його вовк. Хижий звір запропонував Іванкові стати його конем і вірним другом. Відтоді всі негаразди Іванка скінчилися. Згодом він отримав і жар-птицю, і срібно-золотого коня, і красуню-наречену. Підступні брати вбили Іванка і відібрали його багатство. Вірний товариш вовк знову опинився поруч. Він оживив юнака, а три повернув собі наречену, коня і жар-птицю.
Для себе я зробив висновок, що не Іванкам-дурникам дістається щастя. Насправді доля винагороджує тих, хто не ставить собі за мету здобути щастя за будь-яку ціну. Щастя обходить тих, хто готовий убити брата заради багатства. А ще казка "Про жар-птицю та вовка" вчить не ображати менших братів та сестричок і з вдячністю приймати допомогу несподіваного друга.
Мені здається, що такі казки я ніколи не забуду, навіть коли стану дорослою людиною.