Рік написання: 1880.
Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Реалізм з романтичними елементами; експресіонізм.
Вид лірики: Громадянська (патріотична).
Віршовий розмір: Тристопний анапест; в рядку повних три стопи, закономірність – два ненаголошені склади чергується наголошеним (UU_):
Не по рá, не по рá, не по рá
Мос ка лé ві й ля хó ві слу жúть!
До вер шú лась У крá ї ни крúв да ста рá, —
Нам по рá для У крá ї ни жúть.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: пора – стара – обдира – мара, служить – жить, кров – любов, раздор – прапор, єсть – честь, боротьбі – тобі.
Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Пробудження національної самосвідомості.
- Утвердження національної гідності.
- Внутрішній розбрат ("мара незгоди") в країні.
- Самопожертва заради Батьківщини.
Тема: Заклик до українців припинити служіння чужим поневолювачам і об'єднатися в боротьбі за свободу та незалежність України.
Ідея:
- Протесту проти соціального й національного гноблення (імперського панування).
- Тільки в єдності народ зможе здобути волю, щастя і честь для своєї держави.
Основна думка: "Нам пора для України жить".
Художньо-стильові особливості:
- Пафос, заклична інтонація та ритмічність наближують твір до гімну або маршу.
- Публіцистичність і декларативність.
- Чітка композиція з анафоричним повтором.
- Мова є яскравою та експресивною, з використанням багатої народної лексики та літературних синтаксичних конструкцій.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "кривда стара", "рідна хата", "незгоди проклята мара", "великая пора", "завзята важка боротьба".
- Метафори: "Довершилась України кривда стара", "За невігласів лить свою кров", "Під України єднаймось прапор".
- Рефрен: "Не пора, не пора, не пора…".
- Риторичне звертання: "Рідний краю, здобути тобі!".
- Риторичні оклики: "Москалеві й ляхові служить!", "В рідну хату вносити роздор!", "Най пропаде незгоди проклята мара!", "Під України єднаймось прапор!".
- Перелічення: "Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь …".
- Антитеза (протиставлення): служіння чужим — життя для України.
- Інверсія: "довершилась кривда".
- Асонанс [о], [а], [і] та алітерація [н], [п], [р], [с].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой — власне автор — патріот-борець, речник нації, який засуджує царепоклонство та внутрішній розбрат і вимагає єднання "під прапор Украйни", заявляючи про готовність до самопожертви заради її слави.
- Москаль (Цар-гнобитель) та лях як уособлення тиранії та експлуатації.
- Прапор України — символ державності, згуртованості.
Примітки та корисна інформація:
Вірш, написаний у бурхливий час жорстоких утисків і заборон на використання української мови та культури, коли українські землі перебували під владою Російської та Австро-Угорської імперій.
Вперше надруковано в журналі "Світ", 1881 року; внесено до збірки "З вершин і низин" (цикл "Україна"), 1893 р.
Твір став одним з найпопулярніших українських гімнів початку XX ст. В альманасі "Січ" за 1909 р. ідеться про велике студентське віче у листопаді 1901 року, під час якого "Не пора, не пора, не пора…" вперше пролунав на вулицях Львова як гімн (музика Б. Сапелюка та Д. Січинського). Згодом вірш увійшов до Січового співаника (1921).
Довгий час був заборонений за польського панування, правління Російської імперії та СРСР. За часів Незалежності твір увійшов до репертуару військових оркестрів ЗСУ, зокрема композиція лунала на ювілейному параді до дня Незалежності.