Рік написання: 1963.
Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш / вільний вірш.
Напрям, течія: Модернізм; імпресіонізм.
Вид лірики: Пейзажно-філософська.
Віршування: Твір написано верлібром: довжина рядків відрізняється, ритміка рвана.
Провідний мотив, мотиви:
- Злиття людини й природи рідної землі (ліричний герой не просто змок під дощем — він стає його частиною).
- Спокій і гармонія світу.
- Спогади про дитинство (плинність життя).
Тема: Зображення радісного настрою ліричного героя, що разом із довкіллям тішиться теплим дощем.
Ідея: Утвердження думки про органічну єдність людини зі світом природи та про вічну цінність дому як осередку тепла,
Художньо-стильові особливості:
- Твір побудовано як ритмічний монолог ліричного героя, що має синтаксичну повторюваність.
- Вірш умовно можна поділити на дві частини за сюжетом: перша – зображення дощу як життєдайної сили природи; друга – радість від того, що корисний дощик незабаром перестане, а ліричного героя зігріє батьківська хата.
- Переважання образності над подієвістю.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "зелене / холодне волосся дощу", "батьківська хата", "зелений птах", "блакитна стрічка", "притихле дерево".
- Метафори: "я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу", "уплетена дорога... хата... прямокутники дерев... річка... стадо корів... небо".
- Уособлення (персоніфікація): "хмара плете зелене волосся дощу", дощ має "зелене волосся", що апелює до весни та молодості; "дерево притихле стоїть над дорогою", "череда корів, що спочивають на тирлі".
- Порівняння: "хата… як зелений птах", "річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу", "хата… як гніздо".
- Анафора: "уплетений / уплетена / уплетене …", "хто …".
- Повтори (тавтологія): "уплетена/уплетене", "плете", "хто", "волосся дощу", "усім/усі".
- Антитеза: "холодне волосся дощу", проте всім "тепло".
- Градація: перелік дій "хто напасеться, хто набігається, хто нахитається …" ― автор зазначає, що в кожного свій сенс життя.
- Фразеологізм: (змок) весь до нитки.
- Асонанс [о], [е], [а] та алітерація [с], [т], [п], [х].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ― власне поет ― сільський хлопчик, який перебуває під теплою літньою зливою. Він удома, помічає красу у всьому, що його оточує, усвідомлює значення дощу та його мінливість.
- Дощ — є одним з найважливіших чинників доброго врожаю, а значить і достатку. Він є символом життєдайної сили та оновлення.
- Нитка / "плетіння" символізує взаємозв'язок усього живого.
- Дорога як символ життєвого шляху.
- Річка — плин часу.
- Корови — добробут, спокій.
- Батьківська хата на горі уособлює родини захист, духовну опору. Образ гори (висоти, піднесення) може передавати ідею, що це місце, куди з роками потрапити буде дедалі важче; такий сенс підтверджує й образ птаха (політ, можливість зникнути у будь-яку мить): одного дня хлопчик не побачить на вершині рідної домівки.
Примітки та корисна інформація:
Вірш увійшов до збірки "Хлопчик малює літо", 1995 р.