Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-мініатюра.
Вид лірики: Пейзажна та філософська.
Напрям, течія: Модернізм з елементами символізму.
Віршовий розмір: Двостопний анапест; в рядку повних 2 стопи, закономірність – два ненаголошені склади чергується наголошеним (UU_):
На ду шí про хо лó да.
На віть пí вень за тúх...
— А ко гó то бі шкó да?
Ка же дíв чин ка:
— Всíх...
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: боса – осінь, поріг – дворі, прохолода – шкода, затих – всіх.
Строфа: Вірш складається з двох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Душевні переживання та неспокій, що викликає осіння пора.
- Дитяча беззахисність перед світом.
- Всеохопність душевного болю.
Тема: Зображення засмученої дівчинки на бабусиному подвір'ї.
Ідея: Уславлення щирого дитячого співчуття.
Основна думка: "— А кого тобі шкода? Каже дівчинка: — Всіх...".
Художньо-стильові особливості:
- Лаконізм, наближеність до розмовної інтонації, діалогічність.
- Психологізм через образи природи (пейзаж як відображення душевного стану).
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "бабусин поріг", "дівчинка боса", "розчарована осінь".
- Метафора: "На душі прохолода" — стан душевного дискомфорту.
- Уособлення: "Розчарована осінь клигає по дворі", "півень затих".
- Риторичне запитання: "А кого тобі шкода?".
- Еліпсис: "Навіть півень затих...", "— Всіх…".
- Інверсія: "плаче дівчинка", "каже дівчинка".
- Асонанс [о], [а], [і] та алітерація [п], [к].
Образи та символічні образи:
- Дівчинка — головної героїні — втілення дитячої щирості, чистоти, милосердя. Вона ще маленька, і сприймає весь біль, усі тривоги світу як свої власні; єдине, чим вона може зарадити — це плачучи поспівчувати.
- Осінь — персоніфікований образ смутку, занепаду, розчарування.
- Бабусин поріг / півень — символи родинного тепла та захисту.