Рік написання: 1964.
Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-сповідь.
Напрям, течія: Модернізм, неоромантизм.
Вид лірики: Інтимна (любовна) з елементами пейзажної.
Віршовий розмір: Шестистопний ямб; в рядку повних шість стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Цю жíн ку я́ люб лю́. Та кá мо я́ пе чáль.
Та кá мо я́ три вó га í тур бó та.
У стрá сі скíн чив нíч і в стрá сі дéнь по чáв.
Від стрá ху í до стрá ху ця́ лю бó та.
Римування: Перехресне (АБАБ) та у ІІ строфі кільцеве (АББА).
Рими точні: печаль – почав, турбота – любота, іще – плачем, далеко – лелеку, бути – не збути, мені – сні, Цейлону – солому, лиман – гарман.
Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Трагізм кохання (самотність, страх, приреченість, неможливість забуття).
- Фатальність почуттів: усвідомлення любові як долі, якої неможливо уникнути.
- Пам'ять і плин часу (жнива, літо).
- Взаємозв'язок людини і природи.
Тема: Зображення глибокого, всеохопного кохання ліричного героя у зрілому віці.
Ідея: Любов, що дарує не лише щастя, але й біль, залишається найціннішим духовним досвідом.
Основна думка: "Бо так вже склалось — не забуть, не збути, не призабути навіть уві сні".
Художньо-стильові особливості:
- Сюжетна лінія ― це опис внутрішнього стану ліричного героя.
- Класична ритмічна форма твору контрастує з внутрішнім хаосом ліричного героя.
- Асоціативність та психологізм: поєднання різнорідних, логічно не пов'язаних образів (Цейлон, лиман, лелека, гарман) для створення цілісного, напруженого емоційного стану.
- Щирий, сповідальний тон, драматичність.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "посічкана солома", "любов-лелека".
- Метафори: "літо впало у лиман" ― раптовий кінець щасливого періоду; "любов-лелеку вкриваю плачем".
- Персоніфікація: любов-лелека.
- Порівняння: "Як чорний чай, як чорний чай Цейлону, / Мені це літо впало у лиман…".
- Антитеза: "не радістю вкриваю, а плачем".
- Паралелізм: відображення внутрішнього стану героя та його спогадів через пейзажні образи (літо, лиман, молочай, гарман, солома).
- Архаїзм: любота.
- Анафора та повтори: "Цю жінку я люблю…", "Така моя печаль. / Така моя тривога…"; "У страсі скінчив… і в страсі день почав. / Від страху і до страху…", "як чорний чай, як чорний чай …".
- Еліпсис: "Аби ще в жнива — то було б іще…", "Мені це літо впало у лиман…" тощо.
- Інверсія: "воно мені, мабуть, так мало бути", "цвів молочай", "даленів гарман".
- Асонанс [а], [о], [у] та алітерація [с], [т], [н], [ч], [м].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ― досвідчений чоловік, який переживає сильне тривожне почуття, адже кохання не приносить йому втіхи.
- Жінка ― кохана ліричного героя; образ її не конкретизований.
- Любов-лелека — символ високого, ніжного, але й вразливого почуття.