Літературний рід: Лірика.
Рік написання: 1961, 22 листопада.
Жанр: Ліричний вірш-медитація.
Напрям, течія: Модернізм, шістдесятництво.
Вид лірики: Інтимна (любовна) та філософська.
Віршовий розмір: Змішаний; анапест (два ненаголошені склади чергуються наголошеним, UU_), та ямб (ненаголошений склад чергується наголошеним, U_):
Бо те бé і ме нé б су дú ла
Не об рá за, не гнíв — лю бóв.
В душі щéд ро во нá б сві тú ла,
О нов ля́ ла їх знóв і знóв.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: свята – заховати, жаль – вуаль, гірко – зірка, сум – дум, разу – образи, час – нас, судила – світила, любов – знов, мову – чудова, мить – жить.
Строфа: Вірш складається з п'яти строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Єдність протилежностей як сутність живої природи любові, що відрізняє її від штучних ідеалів.
- Випробування почуттів і стосунків (кохання деколи завдає страждань, проте воно й зцілює).
- Перемога любові над образами й сумнівами.
Тема: Розуміння багатогранності й складності істинного почуття.
Ідея: Утвердження непохитної віри в силу кохання ліричних героїв, яке здатне витримати всі життєві негаразди.
Основна думка: "Є в коханні і будні, і свята, / Є у ньому і радість, і жаль".
Художньо-стильові особливості:
- Характерні риси шістдесятництва: психологічна заглибленість, гуманістичність, чесність перед собою, пріоритет внутрішніх духовних цінностей.
- Основна сюжетна лінія твору розгортається як потік свідомості та внутрішній монолог-роздум: формулювання філософської тези про подвійну природу кохання (експозиція) → гіпотетичне моделювання майбутніх труднощів (розвиток дії) → тверде переконання у всепереможності любові (кульмінація) → емоційне освідчення, що стає підсумком глибокого усвідомлення (розв'язка).
- Щирість інтонації, поєднання розмовної мови з образною поетикою.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "рожевих ілюзій", "тривожних дум", "дріб'язкові хмарки", "тривожну мить", "ненаглядна, злюща, чудова".
- Метафори: "життя заховати / За рожевих ілюзій вуаль", "дріб'язкові хмарки образи / Не закрили б сонце від нас", "У мою б увірвалася мову (любов)".
- Уособлення: "обіймав би нас часто сум", "темніла зірка / У тумані тривожних дум", "В душі щедро вона б світила" (любов) / Оновляла їх знов і знов.
- Риторичний оклик: "Я без тебе не можу жить!.." ― виражає найвищий ступінь емоційної напруги та є кульмінацією почуття.
- Антитеза: "Є в коханні і будні, і свята", "Є у ньому і радість, і жаль", "Не образа, не гнів — любов" ― контраст світлих і тривожних образів відображає діалектичне світосприйняття автора.
- Оксюморон: "Ненаглядна, злюща, чудова" ― поєднання непоєднуваних характеристик для зображення складності, повноти та реалістичності образу коханої жінки.
- Анафора: "Є в коханні …", "Є у ньому …".
- Інверсія: "не можна життя заховати", "обіймав би нас сум", "судила не образа".
- Асонанс [о], [а], [і] та алітерація [в], [н], [т], [б].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ― зріла особистість, реаліст, який не боїться потенційних криз.
- Кохана (через сприйняття героя) постає звичайною живою жінкою, а не романтизованою Музою. Вона може бути різною, і герой любить будь-яку її, що є найвищим ступенем прийняття іншої особистості. Удвох вони є образами духовної єдності та взаємної відповідальності.
- Рожевих ілюзій вуаль ― символ інфантильного, наївного світосприйняття, від якого відмовляється герой.
- Дріб'язкові хмарки образи, туман ― дрібні побутові конфлікти, тимчасові непорозуміння, хвилювання.
- Сонце — символ вищої істини, джерело світла, тепла, щастя в їхніх стосунках.
- Зірка — надія, що може тьмаритися сумнівами.
Примітки та корисна інформація:
Вірш увійшов до першої збірки поета "Тиша і грім", виданої 1962 року (м. Київ).