Літературний рід: Лірика.
Рік написання: 1902.
Жанр: Ліричний вірш-присвята / поетична відповідь.
Напрям, течія: Модернізм, символізм.
Вид лірики: Філософська та громадянська (патріотична).
Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних чотири стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Жи ття́ — се двí про тúв ні сú ли,
Що мíж со бó ю в бíй всту пú ли.
О днá з них — вé ле тень-гно бú тель,
А дрý га — гé ній-ви зво лú тель;
Римування: Паралельне або суміжне (АА, ББ).
Рими точні: друже – байдуже, шалом – ідеалом, болінням – сумлінням, сили – вступили, гнобитель – визволитель, криця – блискавиця, могучий – блискучий, удари – чари, цуратись – ухилятись, зброю – бою, співаю – закликаю, недужі – байдужі, плати – страти, обуха – духа, раювання – страждання, щирі – лірі, мною – бою, своєї – фарисеї, мечами – головами, треба – неба, нездари – базари, вигоди – клейноди, битись – озлобитись, зачерствіти – квіти, пута – закута, простору – вгору, нікчемне – надземне, охопити – зрозуміти, не дурниці – небулиці, нірвану – обітовану, скидають – надихають, збагнути – відчути, утрати – скувати, царицю – в'язницю, напрямок – рамок, сяють – грають, горожанина – людина, перепони – закони, ідеї – моєї, шаноби – вподоби, скрижалі – жалі, надії – мрії, впало – пропало, віком – чоловіком.
Провідний мотив, мотиви:
- Відповідальність митця перед суспільством.
- Співвідношення громадянського обов'язку та творчої свободи.
- Дуалізм життя — життя як битва між двома силами: "велетнем-гнобителем" і "генієм-визволителем".
Тема: Погляди ліричного героя на життя, на своє місце й завдання в ньому, на призначення поезії.
Ідея: Утвердження думки, що поет має не лише висвітлювати злободенні проблеми суспільства, а й просто писати за законами мистецтва, оспівуючи красу світу.
Основна думка: "Моя девіза: йти за віком / І бути цілим чоловіком!" ― бути в гармонії з собою, при цьому зберігаючи вірність ідеалам.
Композиція та сюжет:
Вірш не поділено на окремі строфи, але в ньому чітко виділяються декілька частин, яким можна дати умовні назви:
1. "Життя — се дві противні сили …".
2. "Я, взявши в руки зброю, іду за генієм до бою".
3. "Нехай ідуть всі ті нездари на торговиці та базари".
4. "Душа бажає скинуть пута …".
5. "Моя девіза: йти за віком і бути цілим чоловіком!".
Художньо-стильові особливості:
- Вірш побудовано як монолог-звернення до І. Я. Франка.
- Твір має риторично напружений, декларативний характер. Автор поєднує пафос боротьби з філософськими роздумами, Вірш розгортається як внутрішній діалог і водночас як публічний виступ.
- Мова насичена метафорикою, символами.
- У вірші переважають дружні почуття та довірливий настрій.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "скажений шал", "невгамоване сумління", "дві противні сили", "велетень-гнобитель", "геній-визволитель", "двосічна гостра криця", "велетень могучий", "меч блискучий", "страшні тяжкі удари", "страшні таємні чари", "грізний удар", "щирі, свобідні чуття", "святоблива ліра", "паперові мечі", "нікчемний крам", "дрібні надії", "найвищії клейноди", "брудне, нікчемне життя", "щасливі небулиці", "земля обітована", "свобідний творчий дух", "найкращий скарб душі", "високих дум святі скрижалі", "чарівливі гарні мрії".
- Метафори: "Життя — се дві противні сили, що між собою в бій вступили", "Я, взявши в руки зброю, / Іду за генієм до бою / Рубаюсь з ворогом, співаю, / В піснях до бою закликаю", "замість плати мене чекають кари, страти", "вони тягар життя скидають і душу раєм надихають", "творчий дух скувати", "Я стежу творчості закони / З них повстають мої ідеї", "все, що від тебе в серце впало, не загубилось, не пропало".
- Персоніфікація: дві сили ("Одна з них — велетень-гнобитель, а друга — геній-визволитель"; Поезія ("цариця").
- Уособлення: "буяє творчість духа", "одна хвилина раювання відкупляє страждання", "чуття бринять у лірі" "…серце може озлобитись. Охляти може, зачерствіти, зав'януть…", "Душа бажає скинуть пута, …бажає ширшого простору — схопитись і злетіти вгору …забути і пізнать надземне", "Поезія не зносить рамок …в ній всі кольори сяють, всі чуття і змисли грають".
- Порівняння: "влучна, як з неба блискавиця", "зав'януть, як без сонця квіти".
- Гіпербола: "Одна хвилина раювання там відкупляє всі страждання"
- Риторичні звертання: "Ні, мій учителю і друже, …", "О, друже мій, …", "І ще скажу, мій славний друже, …".
- Риторичні запитання: "В руці тримає меч блискучий?", "Як маю я його цуратись / Чи від ударів ухилитись?", "Та чи ж грізний удар обуха там, де буяє творчість духа?", "Хто кликав їх? Чого їм треба?", "Чи хробакам потрібно неба?", "Чи все ж те розумом збагнути, що дасться серцеві відчути?", "І чи можливо без утрати свобідний творчий дух скувати?", "І хто Поезію-царицю посміє кинуть у в'язницю?", "Хто вкаже шлях їй чи напрямок, коли вона не зносить рамок?".
- Риторичні оклики: "О, ні!", "Нехай ідуть всі ті нездари / На торговиці та базари!", "Нікчемний крам, дрібні вигоди — от їх найвищії клейноди!", "Все неосяжне — охопити, незрозуміле — зрозуміти!", "В ній всі краси кольори сяють, в ній всі чуття і змисли грають!", "Моя девіза: йти за віком і бути цілим чоловіком!".
- Антитеза: "Одна з них — велетень-гнобитель, а друга — геній-визволитель", "Все неосяжне — охопити, незрозуміле — зрозуміти", "Всі наші радощі і жалі,
- Всі ті боління і надії
- Оксиморон: "І паперовими мечами вимахують над головами" — висміює псевдоборців.
- Інверсія: "як маю я", "чекають кари, страти", "буяє творчість духа", "постають надії".
- Асонанс [а], [і], [о], [у] та алітерація [б], [р], [с], [н].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой — сам М.