Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Модернізм, експресіонізм.
Вид лірики: Інтимна (любовна) з елементами філософської.
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Спи нú ме нé о тя́м ся í о тя́м
та кá лю бóв бу вá є рáз в ні кó ли
во нá ж про мчúть над злá ма ним жи ття́м
за нé ю ж бý дуть бíг ти вúд но кó ли
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: отям – життям, ніколи – видноколи, струни – схамени, вустами – востаннє, не можу – відморожу, зорю – згорю.
Строфа: Вірш складається з дванадцяти рядків, неподілених на строфи.
Провідний мотив, мотиви:
- Емоційна вразливість жінки.
- Усвідомлення неповторності й фатальності кохання ("раз в ніколи").
- Внутрішня боротьба розуму й почуття.
- Страх перед майбутнім.
Тема: Монолог жінки, яка відчуває свою слабкість перед силою всепоглинального кохання; її прохання про порятунок.
Ідея: Утвердження кохання як стихії, що може одночасно піднести й знищити людину.
Художньо-стильові особливості:
- Уриваність ритму, відсутність розділових знаків створює ефект потоку свідомості, що передає схвильованість ліричної героїні. Особливість такого вірша полягає в тому, що кожен може читати його зі своєю інтонацією, роблячи паузи там, де це відчуватиметься індивідуально.
- Поєднання простоти лексики з глибокою метафоричністю.
- Висока емоційність, драматизм.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітет: "зламане життя".
- Метафори (уособлення): "любов промчить над зламаним життям", "за нею ж будуть бігти видноколи" ― настільки велика, що навіть горизонти за нею не встигають; "порве нам спокій до струни" ― спокій як музичний інструмент; "слова поспалює вустами", "настала черга й на мою зорю", "душу відморожу", "полум'ям згорю".
- Гіпербола: "така любов буває раз в ніколи", "поки можу думати востаннє".
- Градація: поступове нарощення емоційного напруження (від прохання до капітуляції).
- Повтор (тавтологія): "спини мене спини" ― як внутрішній крик.
- Антитеза: "ще поки можу але вже не можу", "чи біля тебе душу відморожу / чи біля тебе полум'ям згорю".
- Анафора: "спини мене …", "вона ж …", "ще поки можу …", "чи біля тебе…".
- Інверсія: "будуть бігти видноколи", "настала черга".
- Асонанс [о], [и], [а] та алітерація [с], [ж], [п], [м].
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня ― сильна, розумна, але беззахисна перед коханням жінка. Вона не може. Відчуваючи, що в неї немає сили вчасно впоратись зі своїми емоціями, героїня звертається до коханого, сподіваючись, що він, як чоловік, зупинить її. Врешті-решт вона погоджується прийняти будь-який розвиток подій.
- Любов — потужне почуття, що підкорює розум і волю. І саме ця неконтрольована природа робить його небезпечним.
- Струна як межа між терпінням і зривом, край емоційної напруги.
- Душа як осередок вразливості.
- Вуста як вогонь, що несе біль.
- Зоря ― символ моменту істини, час змін.
- Полум'я ― символ пристрасті, що руйнує особистість.
- Мороз ― символ емоційної байдужості.