Літературний рід: Лірика.
Рік написання: 1880 (м. Луцьк).
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Модернізм, неоромантизм.
Вид лірики: Особиста (інтимна) та громадянська (патріотична).
Віршовий розмір: Чотиристопний амфібрахій; в рядку повних чотири стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним і ненаголошеним (U_U):
Ні дó лі, ні вó лі у мé не не мá,
Зо стá ла ся тíль ки на дí я о днá:
Римування: Паралельне або суміжне (АА, ББ).
Рими точні: нема – одна, Вкраїну – країну, Дніпро – все одно, могилки́ – гадки́.
Строфа: Вірш складається з п'яти строф по два рядки в кожній.
Вид строфи: Двовірш (дистих).
Провідний мотив, мотиви:
- Любов до України.
- Туга за Батьківщиною (самотність вигнанця).
Тема:
Сподівання ліричної героїні на повернення до рідної країни.
Ідея:
Утвердження думки, що навіть у найскрутніших ситуаціях не можна втрачати надію на краще.
Основна думка: "Ні долі, ні волі у мене нема, зосталася тільки надія одна".
Художньо-стильові особливості:
- У творі присутні риси романтизму, що виявляється в піднесеній емоційності, культі почуттів, ідеалізації Батьківщини, мотиві вигнання.
- Перша та остання строфи виконують роль зачину та кінцівки, обрамлюючи основну лаконічну частину твору.
- Наявні ознаки елегії, оскільки твір пройнятий смутком, тугою, роздумами над власною долею.
- Щирість і сповідальність інтонації.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "рідна країна", "синій Дніпро", "палкії гадки".
- Метафори: "Ні долі, ні волі у мене нема", "зосталася тільки надія".
- Антитеза: "Там жити чи вмерти, мені все одно".
- Анафора: "Поглянути ще раз …".
- Рефрен (кільцеве обрамлення): "Ні долі, ні волі у мене нема, / Зосталася тільки надія одна".
- Інверсія: "зосталася надія", "мені все одно".
- Асонанс [і], [о], [а] та алітерація [н], [л].
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня — уособлення поневоленого українця, який, однак, не втрачає незламності духу.
- Надія — центральний образ — єдина духовна опора, що підтримує життя.
- Вкраїна — символ духовного дому, краси й свободи.
- Дніпро, степ, могилки — символи рідної землі, національної історичної пам'яті, предків.
Примітки та корисна інформація:
Маленька поетка написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі.
Вперше надруковано в журналі "Зоря" 1887 року.
Цікаво! 14 березня 2023 року французька акторка Катрін Денев в етері каналу "TV5 Monde" зачитала цей вірш у перекладі французькою на знак підтримки України. 16 травня того ж року вона вдруге прочитала вірш "Надія", цього разу з головної сцени під час відкриття Каннського кінофестивалю.