Літературний рід: Лірика.
Жанр: Лірична декларація / вірш-маніфест.
Рік написання: 1886.
Напрям, течія: Ранній модернізм, неоромантизм.
Вид лірики: Громадянська (патріотична) та інтимна лірика з філософським забарвленням.
Віршовий розмір: Чотиристопний амфібрахій; в рядку повних чотири стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним і ненаголошеним (U_U):
Хай лю́ ди же нý ться за втí ха ми свí ту?
Же нý ться за бря́з ко том злó та дзвін кúм,
За тóп та ну дý шу, ба гнóм о по вú ту,
Во стá ннє за тóп чуть не хáй пе ред ї́м.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: світу – оповиту, дзвінким – (перед) їм, світі – политі, страшним – їм, світі – діти, запашним – їм, слави – ласкавий, золоті – святі, очі – ночі, ясний – палкий, вагання – кохання, золотих – всіх, кохаю – краю, уста – золота, не знав – придбав, жити – світі, рай – край.
Строфа: Вірш складається з дев'яти строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Протиставлення справжніх духовних цінностей матеріальним спокусам.
- Патріотизм як найвищий сенс людського життя.
- Щастя як філософська категорія, яка поєднує в собі особисте й суспільне.
- Смерть в ім'я ідеалу трактується не як трагедія, а як тріумф волі та шлях до вічності.
Тема:
Роздуми ліричного героя про істинне щастя.
Ідея:
Утвердження найвищої цінності жертовного служіння Батьківщині, яке перевершує всі матеріальні блага, суспільне визнання та навіть незрадливе кохання.
Основна думка: "Але ж я віддав би усе на цім світі / За змогу умерти за рідний свій край!".
Художньо-стильові особливості:
- Твір побудовано на різких контрастах: егоїстичні прагнення ("брязкіт злота", "слава", "право веліти") та справжні "скарби" ("милої погляд ласкавий", "кохання хвилини святі").
- Вірш має чітку тричастинну градаційну структуру: заперечення фальшивих благ (1-3 строфи) → піднесення кохання як найвищої форми особистої радості (4-6 строфи) → заява ліричного героя про готовність віддати все, включно з коханням, "за змогу померти за рідний край" (7-9 строфи).
- Твір вважається одним із перших і найяскравіших прикладів українського неоромантизму, що кодифікував його основні принципи: культ сильної вольової особистості, трактування життя як боротьби та естетизацію жертовного подвигу.
- Романтичний пафос і піднесена інтонація.
- Виразна суб'єктивність, щирість авторського висловлення.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "дзвінкий брязкіт", "затоптана душа", "страшне право", "фіміам запашний", "золоті гори", "ласкавий погляд", "кохання хвилини святі", "карії очі", "райськії місячні ночі", "золоті втіхи", "палке кохання", "рожеві пишні уста", "солодке раювання", "золота доба кохання".
- Метафори: "затоптану душу, багном оповиту", "вганяють за правом веліти страшним", "І хай Рубікони, всі кров'ю политі, / Не страшно для його проходити їм", "сяйво від слави", "раювання солодке без краю, / Що дасть нам кохання доба золота", "І хоч я на мить тільки й бачив би рай".
- Порівняння: "знаходять нехай, немов діти", "за погляд, за усміх, як щастя ясний", "поцілунок, як сонце палкий".
- Градація: від ницих матеріальних благ до високого почуття кохання і, нарешті, до найвищого ідеалу — жертовної смерті за Батьківщину.
- Гіпербола: "Востаннє затопчуть нехай перед їм", "…, всі кров'ю политі, …", "Усе, що бажали, що марилось їм", "А з їм і ті гори усі золоті / Віддам я …", "Я дужчий, щасливіший буду за всіх", "Але ж я віддав би усе на цім світі …".
- Анафора: повтор "Хай люди …", що створює градацію спокус, яких герой відкидає; "Але ж …", "І хоч …".
- Антитеза: матеріальне / духовне, насолоди / подвиг, інтимне щастя / патріотична жертва.
- Риторичне запитання: "Хай люди женуться за втіхами світу?".
- Риторичний оклик: "За змогу умерти за рідний свій край!".
- Інверсія: "віддам я".
- Асонанс [о], [и], [е], [і] та алітерація [ж], [з] ("За змогу умерти за рідний свій край"), [в] та [л].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ― центральний образ твору.