Тарас Шевченко — Сон ("На панщині пшеницю жала...") (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Рік написання: 1858.

Жанр: Елегія.

Напрям, течія: Реалізм з елементами романтизму.

Вид лірики: Громадянська (соціальна).

Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм (UU): в рядку повних 4 стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_):

У жé  не   пáн ський,   á  на   вó лі;

Та   нá  сво ї́м  ве сé лім   пó лі

Сво ю́-та кú  пше нú цю   жнýть,

А   ді то чкú  о бíд   не сýть.

Римування: Змішане: перехресне (АБАБ) та паралельне/суміжне (ААББ) – напр., "І усміхнулася небога, / Проснулася — нема нічого", та кільцеве (АББА) – "І сниться ій той син Іван / І уродливий, і багатий, / Не одинокий, а жонатий / На вольній, бачиться, бо й сам".

Рими точні: жала – пошкандибала, спочивать – годувать, нагодувала –задрімала, снопом – сном, Іван – сам, багатий – жонатий, волі – полі, жнуть – несуть, небога – нічого, взяла – сповила – пішла.

Строфа: Вірш складається з 23 рядків, неподілених на строфи.

Провідний мотив, мотиви:

•      Материнство, любов до дитинки.
•      Протиставлення гіркої реальності та мрії про волю.
•      Кріпацтво як суспільне зло.
•      Непосильна праця селян.
•      Співчуття до поневоленого народу.

Тема:

Зображення тяжкого життя матері-кріпачки, яка, попри втому та безправ'я, не втрачає надію на краще майбутнє свого сина.

Ідея:

Осуд кріпосницької системи, що калічить людські долі, лишає народ можливості вільно жити й працювати на рідній землі.

Основна думка: "І усміхнулася небога, / Проснулася — нема нічого…".

Художньо-стильові особливості:

•       Композиційно твір побудований за принципом антитези: реальність (змальована дуже скупо) протиставляється сну головної героїні (щасливі емоції, виражені яскравими епітетами та пестливими словами). Різка зміна подій передається коротким безсполучниковим складним реченням: "Прокинулась ― нема нічого".
•     Глибокий психологізм, співчутливий, трагічно-стриманий тон, характерні для пізньої творчості Шевченка.
•       Простота й лаконічність викладу.
•       Народна розмовна мова ("пошкандибала")

Художні засоби, стилістичні фігури:

•       Епітети: "вольній", "уродливий, багатий", "веселім полі".
•       Порівняння: "Попестила; і ніби сном / Над сином сидя, за­дрімала".
•   Повтори: "дожать… дожинать", "вольній… волі" – підкреслюють безперервність тяжкої праці та прагнення свободи.
•       Перелічення: "Розповила, нагодувала, попестила".
•     Антитеза: "Не одинокий, а жонатий", "Уже не панський, а на волі", "Проснулася — нема нічого…"; сон (свобода) – реальність (кріпацтво).
•       Зменшено-пестливі слова: діточки, тихенько.
•       Інверсія: "усміхнулася небога", "нема нічого".
•       Асонанс [а], [о], [и], [і] та алітерація [п], [ш], [ж], [с], [н].

Образи та символічні образи:

•       Мати — узагальнений образ поневоленої української жінки. Змучена селянка, яка жне пшеницю на панському полі. Вона ледве стоїть на ногах від виснаження, але змушена працювати далі. Поруч, у снопах, плаче її немовля — єдина розрада. Слід зазначити, що доля жінки-кріпачки була близькою серцю поета. Він рано втратив матір, невтішно склалось життя й рідних сестер.
•       Сон — символом сподівань кріпачки на світле майбутнє. Її прагнення здобути волю хоч не собі, а своєму синові.
•      Син Іван як втілення майбутнього покоління.
•       Пшениця — життя, праця, добробут.
•       Панщина — символ рабства, знеособлення.
•       Діти, що несуть обід (уві сні) — гармонійний, вільний світ.

Примітки та корисна інформація:

Твір написано напередодні скасування кріпацтва (1861).