Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-медитація.
Напрям, течія: Модернізм, експресіонізм.
Вид лірики: Пейзажна та інтимна (особиста).
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Ве чíр нє сóн це, дя́ ку ю за дéнь!
Ве чíр нє сóн це, дя́ ку ю за втó му.
За тúх лі сíв про свíт ле ний Е дéм
і зá во лóш ку в жú ті зо ло тó му.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: день – Едем, втому – золотому, зеніт – зеленіть, зеніти – оддзвеніти, сміх – всіх, мушу – душу, натхнень – день, пролито – молитви.
Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Гармонія людини і природи.
- Плинність часу: неповернення "вчора" та надії на "завтра".
- Очищення, духовне зростання через слово.
- Чистота душі та моральна відповідальність.
Тема: Висловлювання вдячності ліричної героїні за кожен прожитий нею день, незалежно від його змісту.
Ідея: Оспівування краси світу, цінності кожної миті життя та здатності бачити світ крізь призму любові.
Основна думка: "Вечірнє сонце, дякую за день!".
Художньо-стильові особливості:
- Вірш несе винятково позитивну енергетику спокою та легкості, що спонукає до тихого спостереження за природою й філософських роздумів.
- Ліризм, емоційна щирість, сповідальність.
- Ритмічна плавність і повтори, що надають текстові пісенного звучання.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "просвітлений Едем", "жито золоте", "обпечені зеніти", "дитячий сміх".
- Метафори: "небо в небі", "за всіх, котрі нічим не осквернили душу", "десь у світі кров ще не пролито".
- Уособлення: "завтра хоче зеленіть… жде своїх натхнень", "вчора встигло оддзвеніти".
- Анафора (єдинопочаток): "Вечірнє сонце, дякую …", "За те, що …", "за …".
- Рефрен: "Вечірнє сонце, дякую за день" надає тексту ритмічності.
- Риторичне звертання: "Вечірнє сонце, …".
- Риторичний оклик: "Вечірнє сонце, дякую за день!".
- Алюзія на божественний сад: "За тих лісів просвітлений Едем".
- Порівняння: "за цю потребу слова, як молитви".
- Антитеза: "За те, що завтра хоче зеленіть, / за те, що вчора встигло оддзвеніти", "За те, що можу, і за те, що мушу".
- • Паралелізм стану природи і настрою ліричної героїні.
- • Алітерація [в], [с], [н], [з] та асонанс [е], [а], [о].
Образи та символічні образи:
- Сонце — головний образ — символізує світло, тепло, добро та божественну благодать.
- Волошка — краса в простоті.
- Жито — життя, родючість.
- Лісів просвітлений Едем — символ природної гармонії та первісної чистоти.
- День / вечір / світанок / зеніт — циклічність буття.
- Слово-молитва — символ творчості як духовного дійства.
Зорові образи: сонце, ліси, волошка, жито, світанок.
Слухові образи: дитячий сміх (невинність, щира радість).
Образи кольорів: "волошка в житі золотому".