Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш-медитація / лірична мініатюра.
Напрям, течія: Модернізм, експресіонізм.
Вид лірики: Громадянська (патріотична) та пейзажна.
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб; в рядку повних п'ять стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Бу вá є, чá сом слíп ну вíд кра сú.
Спи ню́сь, не тя́ млю, щó во нó за дú во, —
о цí сте пú, це нé бо, цí лі сú,
у сé так гáр но, чú сто, нé зрад лú во,
Римування: Перехресне (АБАБ), 1-4 рядки та кільцеве (АББА) – 5-8 рядки.
Рими точні: краси – ліси, диво – незрадливо, явори – говори, Україні – нетлінна.
Строфа: Вірш складається з однієї строфи з восьми рядків.
Вид строфи: Восьмивірш.
Провідний мотив, мотиви:
- Духовне піднесення через споглядання природи.
- Краса пробуджує в людині почуття вдячності, любові, наближає до Бога.
- Гармонія людини й світу.
Тема: Зізнання ліричної героїні в любові до рідної землі.
Ідея: Оспівування мальовничості Батьківщини.
Основна думка: "усе моє, все зветься — Україна"
Художньо-стильові особливості:
- У творі поєднуються естетизм, інтелектуальність і духовний підхід до сприйняття світу.
- Лаконічність, глибина думки, мелодійність.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "краса висока і нетлінна", "усе… гарно, чисто, незрадливо"
- Метафора: "сліпну від краси", "спинись і з Богом говори".
- Паралелізм: поєднання опису природи й внутрішнього світу ліричної героїні.
- Перелічення: "оці степи, це небо, ці ліси".
- Гіпербола: "усе моє, все зветься — Україна".
- Анафора (єдинопочаток): "усе…".
- Асонанс [а], [і], [о], [е] та алітерація [с], [ц], [в], [н].
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня ‒ власне поетка ‒ щира, відчуває нерозривний зв'язок з Батьківщиною, захоплюється її краєвидами.
- Україна ‒ символ дому, духовного простору, де людина знаходить сенс і натхнення.
- Природа (степи, небо, ліси, дорога, явори) як втілення прекрасного.
- Зорові образи: степи, небо, ліси, дорога, явори.