Михайло Старицький — Виклик ("Ніч яка, Господи, місячна...") (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Рік написання: 1870.

Жанр: Романс / авторська лірична пісня.

Напрям, течія: Сентименталізм, реалізм.

Вид лірики: Інтимна (любовна) та пейзажна.

Віршовий розмір: Дактиль, чотири— та тристопний; закономірність – наголошений склад чергується двома ненаголошеними (_UU):

Нíч  я ка,  гó спо ди!  Мí ся чна,  зó ря на:

Я́ сно,  хоч  гó лки  зби рáй...

Вú йди,  ко хá на я,  прá це ю  змó ре на,

Хóч  на  хви лú но чку  в  гáй!

Римування: Перехресне (АБАБ).

Рими точні: зоряна – зморена, рай – гай, калиною – хвилею, пан – туман, всипаний – осичині, спить – тремтить, зорями – тополями, краса – роса, ніженьки – хатиноньки, росу – однесу, лебедонько – серденька – хмар – жар, підслухали – окутала, твою – гаю, працею – клятою, сміх – гріх.

Строфа: Вірш складається з восьми строф по чотири рядки в кожній.

Вид строфи: Чотиривірш (катрен).

Провідний мотив, мотиви:

•      Краса людських почуттів: любові, вірності, ніжності.
•      Захоплення мальовничістю й загадковістю української ночі.

Тема: Прагнення ліричного героя зустрічі з коханою дівчиною посеред розкішної природи, що віддзеркалює його почуття.

 Ідея: Оспівування сили високого почуття кохання, яке здатне перемогти втому, злиденність, подарувати людині відчуття розради й духовної величі.

Художньо-стильові особливості:

•   Вплив народнопісенної традиції: ритміка, образи, вживання зменшено-пестливих форм та емоційних вигуків; витончена мова близька до розмовної.
•     Надзвичайна музикальність вірша – плавний ритм, милозвучність.
•     У вірші переважають романтичні настрої, ідеалізація природи та кохання, однак також звучить соціальний підтекст, натяк на тяжку долю простих людей, "окривджених долею клятою".
•     Новизна. М. Старицький одним з перших увів образ нового ліричного героя – українського інтелігента.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•   Епітети: "ніч місячна, зоряна", "кохана працею зморена", "гай чарівний", "струнка та висока осичина", "небо незміряне, всипане зорями", "Божа краса", "перлиста холодна роса", "вороги знуджені працею", "тиха розмова", "нам, окривдженим долею…", "доля клята".
•   Метафори (уособлення): "срібною хвилею стелеться полем туман", "займеться серце, мов жар", "гай…чи загадався, чи спить", "листя пестливо тремтить", "під тополями рає перлиста роса", "нічка поклала всіх, соном окутала", "нас не сполоха їх сміх…".
•  Порівняння: "ясно, хоч голки збирай…", "гай чарівний, ніби променем всипаний", "перлами-зорями грає роса", "займеться зразу, мов жар".
•      Паралелізм: пейзаж перегукується із настроєм ліричного героя.
•      Гіпербола: "І над панами я пан!".
•     Риторичні оклики: "Ніч яка, Господи!", "Хоч на хвилиночку в гай!", "Що то за Божа краса!", "Ані шелесне в гаю!".
•    Риторичні звертання: "Вийди, коханая, працею зморена, …", "Глянь, моя рибонько, …".
•    Риторичні запитання: "Чи загадався, чи спить?", "Чи ж нам, окривдженим долею клятою, й хвиля кохання — за гріх?".
•       Анафора: "Ти не лякайсь, …".
•   Зменшено-пестливі слова: хвилиночку, рибонько, ніженьки, хатиноньки, лебедонько, серденька, нічка.
•      Інверсія: "сядем укупі ми", "стелеться туман", "грає роса", "сплять вороги", "нас не сполоха їх сміх".
•       Асонанс [а], [о], [і], [и] та алітерація [с], [м], [н], [л], [т].

Образи та символічні образи:

•     Ліричний герой – закоханий юнак, турботливий, відкритий. Любов дівчини – це найвища цінність у його житті. І хоч закохані бідні, "працею зморені", "окривджені долею", проте разом щасливі.
•      Коханая ‒ втілення ніжності, жіночої краси, працьовитості.
•     Ніч – символ затишку, захисту, інтимності, моменту, коли можлива свобода й любов.
•     Природа (гай, туман, зорі, роса, місяць) – символ гармонії, краси, джерело натхнення.
•   Злиденність, втома, вороги – символи соціальної несправедливості, життєвих труднощів, які тимчасово відступають перед силою почуттів.
•      Зорові образи: ніч, гай, калина, туман, осичина, листя, небо, зорі, роса, тополі, хатина, місяць.
•     Слухові образи: "тиха розмова", "ані шелесне в гаю", "не чути вітру, не чути хмар", ніжні слова закоханого.
•      Образи кольорів: "срібною хвилею стелеться туман".

Примітки та корисна інформація:

Існує версія, що на написання цього твору автора надихнула зустріч із красунею Степанидою на вечорницях у рідному селі Кліщинці.