Літературний рід: Лірика.
Рік написання: 1891.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Модернізм, неоромантизм.
Вид лірики: Пейзажна та патріотична.
Віршовий розмір: Змішаний; неповний 3-стопний дактиль (наголошений склад чергується двома ненаголошеними, _UU) в репліках сина:
"Чóм же во нá не вті кá ?
Нá що мо рó зу че кá?"
Та 3-стопний анапест (два ненаголошені склади чергується наголошеним, UU_) в репліках матусі:
"Не бо ї́ ться мо рó зу во нá,
Не по кú не кра ї́ ни рід нó ї,
Римування: Римування за схемою АБАВБВ ― І та V строфи, перехресне (АБАБ) ― ІІ та VI строфи, паралельне / суміжне (АА) ― ІІІ та VIІ строфи, та кільцеве (АББА) ― ІV та VIІІ строфи.
Рими точні: зима – нема, вкриває – літає, пташина – дитина, мати – хати, сивенька – маленька, втіка – чека, вона – весна, рідної – навісної, пташки – такі, дуже – байдуже, так – як, синку – краплинку, дбати – шукати, чудна – зерна, одна – весна, веселенько – серденько.
Строфа: Вірш складається з восьми строф; написано довільним байковим віршом з різними видами строф та римування.
Вид строфи: Секстина (шестирядкова строфа), двовірш (дистих), чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Любов до рідного краю.
- Віра у відродження (весну).
- Єдність усього живого.
- Мужність і витривалість у випробуваннях.
- Контраст між дитячим та дорослим сприйняттям.
Тема: Розмова сина й матері про нелегку зимівлю пернатих.
Ідея: Прославлення вірності Батьківщині, стійкості духу та оптимізму у найтяжчі часи.
Основна думка: "Не покине країни рідної, / Не боїться зими навісної".
Художньо-стильові особливості:
- Діалогічна форма — головний стилістичний прийом, що створює ефект живого мовлення, надає текстові щирості та безпосередності.
- Поєднання побутового й символічного.
- Лагідний емоційний тон завдяки вживанню окличних речень, звертань та зменшено-пестливих форм.
- Мелодійність, природний ритм, наближений до народнопісенного.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "пташка сивенька, маленька", "країна рідная", "зима навісная", "сиві пташки сміливі / безпечні", "пташка малесенька", "співа веселенько".
- Метафори: "спів пташині потіха одна", "розважає пташине серденько".
- Уособлення: "іде вже зима, снігом травицю вкриває", "пташина скаче біля хати", "не боїться морозу, …мусить дбати (пташка)", "прилине весна", "не байдуже тій пташці".
- Порівняння: "мов їм про зиму байдуже".
- Риторичні звертання: "мамо", "мій синку".
- Риторичні запитання: "…чи кожна пташина / В вирій на зиму літає?", "Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?", "Нащо ж співає?".
- Риторичні оклики: "Мов їм про зиму байдуже!", "Бач – розспівалися як!", "Чудна! Краще шукала б зерна!".
- Анафора: "Мамо, …", "Не боїться …", "Не покине …", "Не байдуже …".
- Рефрен: "Жде, що знову прилине весна" — передає надію.
- Зменшено-пестливі слова: ненька, пташка, серденько, синку, сивенька, маленька, малесенька, краплинку, поживку, веселенько — додають ніжності.
- Інверсія: "іде зима", "спитала дитина", "одказує мати", "пташина сивенька", "зосталась пташина маленька", "не боїться вона", "не байдуже пташці", "мусить пташка дбати", "прилине весна".
- Асонанс [о], [а], [е] та алітерація [с], [в], [ш], [х].
Образи та символічні образи:
- Мати — уособлення любові, мудрості, досвіду; символ народу.
- Дитина уособлює молоде допитливе покоління; символ чистоти, наївності, прагнення пізнати світ.
- Пташка — головний образ — символ людини-патріота, яка залишається на рідній землі, не зрікається її навіть у скруті.
- Зима — труднощі, "темні часи".
- Весна — символ оновлення, надії на майбутній розвиток України.
Примітки та корисна інформація:
Вперше вірш опубліковано в журналі "Дзвінок", 1890, № 22, стор.