Літературний рід: Лірика.
Жанр: Народна пісня.
Цикл: Родинно-побутовий.
Вид лірики: Інтимна (особиста).
Віршовий розмір: Змішаний; написано 10-складовим віршом (5+5) з використанням хорея (наголошений склад чергується ненаголошеним, _U) та амфібрахія (ненаголошений склад чергується наголошеним і ненаголошеним, U_U):
Сó нце ни зéнь ко, (5) вé чір бли зéнь ко, (5)
Í ди до мé не, (5) мó є сер дéнь ко! (5)
Римування: Паралельне (АА, ББ).
Рими точні: близенько – серденько, не барися – розвеселися, Галю – кришталю, морозу – вложу, болото – золото, биструю – другую, вдався – вмивався, умиюся – подивлюся, вмивайся – сподобався, перелазом – разом, шита – бита, за що – ледащо.
Строфа: Вірш складається з дванадцяти строф по два рядки в кожній.
Вид строфи: Двовірш.
Провідний мотив, мотиви:
- Любов – найсильніше почуття, яке здатне долати будь-які труднощі й перепони.
- Природа як тло романтичного дійства.
- Сміливість і ніжність у прояві почуттів.
Тема: Зображення щирих почуттів закоханих хлопця й дівчини, їхньої зустрічі ввечері, хвилювання, сподівань та емоційної близькості.
Ідея: Уславлення кохання, що є сенсом життя двох люблячих сердець, не боїться ні холоду, ні осуду з боку родини.
Основна думка: головне у стосунках молодих людей ‒ це вірність та чесність.
Художньо-стильові особливості:
- Твір не належить до літературних напрямів у традиційному розумінні (бароко, реалізм тощо), оскільки це усна народна лірика, яка формувалася поза межами авторських течій.
- Інтимна лірика переплітається з побутовими мотивами, що разом утворює симфонічну картину українського побуту та життя.
- Твір побудовано на діалозі двох закоханих, що перебувають в трепетному очікуванні зустрічі один з одним.
- У пісні є характерні вигуки ("ой"), пестливі слова, типова для народної творчості повторюваність строф (рефрени), що створює ритм і пісенну мелодику.
- Наявне внутрішнє римування, характерне для фольклору, як-от "Сонце низенько, вечір близенько".
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "дорогий кришталь", "хустина шовками шита".
- Метафори: "…не бійсь морозу, / Я твої ніженьки в шапочку вложу" ‒ образна передача турботи, тепла; "…я не вдався / Брів через річеньку, та не вмивався" ‒ іронічний натяк на зовнішність чи невпевненість.
- Риторичні звертання: "моє серденько", "Ой вийди, вийди, серденько, Галю", "рибонько, дорогий кришталю", "моє золото".
- Повтори: "серденько", "Через річеньку, через болото", Через річеньку, через биструю", "Подай рученьку, подай другую", "Ой біда, біда",
- Зменшено-пестливі слова: низенько, близенько, серденько, рибонько, ніженьки, річеньку, рученьку ‒ надають м'якості, ніжності.
- Анафора: "Ой вийди, вийди…" ‒ підсилює ритміку й емоційний тон пісні.
- Рефрен-приспів: кожен другий рядок строфи повторюється двічі.
- Риторичні оклики: "Іди до мене, моє серденько!", "Серденько, рибонько, дорогий кришталю!", "Подай рученьку, моє золото!", "Подай рученьку, подай другую!".
- Інверсія: "битиме мати".
- Асонанс [о], [е], [и] та алітерація [в], [р], [с].
Образи та символічні образи:
- Хлопець ‒ відданий, дбайливий, готовий на все, аби побачити милу-серденько.
- Дівчина Галя ‒ лагідна, але рішуча; йде назустріч коханому, навіть всупереч волі матері.