Іван Котляревський — Сонце низенько, вечір близенько (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Народна пісня.

Цикл: Родинно-побутовий.

Вид лірики: Інтимна (особиста).

Віршовий розмір: Змішаний; написано 10-складовим віршом (5+5) з використанням хорея (наголошений склад чергується ненаголошеним, _U) та амфібрахія (ненаголошений склад чергується наголошеним і ненаголошеним, U_U):

Сó нце  ни зéнь ко, (5)  вé чір   бли зéнь ко, (5)

Í ди   до  мé не, (5)   мó є   сер дéнь ко! (5)

Римування: Паралельне (АА, ББ).

Рими точні: близенько – серденько, не барися – розвеселися, Галю – кришталю, морозу – вложу, болото – золото, биструю – другую, вдався – вмивався, умиюся – подивлюся, вмивайся – сподобався, перелазом – разом, шита – бита, за що – ледащо.

Строфа: Вірш складається з дванадцяти строф по два рядки в кожній.

Вид строфи: Двовірш.

Провідний мотив, мотиви:

•      Любов – найсильніше почуття, яке здатне долати будь-які труднощі й перепони.
•      Природа як тло романтичного дійства.
•      Сміливість і ніжність у прояві почуттів.

Ідея: Уславлення кохання, що є сенсом життя двох люблячих сердець, не боїться ні холоду, ні осуду з боку родини.

Основна думка: головне у стосунках молодих людей ‒ це вірність та чесність.

Художньо-стильові особливості:

•       Твір не належить до літературних напрямів у традиційному розумінні (бароко, реалізм тощо), оскільки це усна народна лірика, яка формувалася поза межами авторських течій.
•      Інтимна лірика переплітається з побутовими мотивами, що разом утворює симфонічну картину українського побуту та життя.
•     Твір побудовано на діалозі двох закоханих, що перебувають в трепетному очікуванні зустрічі один з одним.
•      У пісні є характерні вигуки ("ой"), пестливі слова, типова для народної творчості повторюваність строф (рефрени), що створює ритм і пісенну мелодику.
•       Наявне внутрішнє римування, характерне для фольклору, як-от "Сонце низенько, вечір близенько".

Художні засоби, стилістичні фігури:

•       Епітети: "дорогий кришталь", "хустина шовками шита".
•      Метафори: "…не бійсь морозу, / Я твої ніженьки в шапочку вложу" ‒ образна передача турботи, тепла; "…я не вдався / Брів через річеньку, та не вмивався" ‒ іронічний натяк на зовнішність чи невпевненість.
•       Риторичні звертання: "моє серденько", "Ой вийди, вийди, серденько, Галю", "рибонько, дорогий кришталю", "моє золото".
•       Повтори: "серденько", "Через річеньку, через болото", Через річеньку, через биструю", "Подай рученьку, подай другую", "Ой біда, біда",
•    Зменшено-пестливі слова: низенько, близенько, серденько, рибонько, ніженьки, річеньку, рученьку ‒ надають м'якості, ніжності.
•       Анафора: "Ой вийди, вийди…" ‒ підсилює ритміку й емоційний тон пісні.
•       Рефрен-приспів: кожен другий рядок строфи повторюється двічі.
•      Риторичні оклики: "Іди до мене, моє серденько!", "Серденько, рибонько, дорогий кришталю!", "Подай рученьку, моє золото!", "Подай рученьку, подай другую!".
•       Інверсія: "битиме мати".
•       Асонанс [о], [е], [и] та алітерація [в], [р], [с].

Образи та символічні образи:

•       Хлопець ‒  відданий, дбайливий, готовий на все, аби побачити милу-серденько.
•      Дівчина Галя ‒ лагідна, але рішуча; йде назустріч коханому, навіть всупереч волі матері.