Літературний рід: Лірика з елементами ліро-епосу.
Жанр: Пісня-балада / народна пісня літературного походження.
Напрям, течія: Романтизм.
Час написання: середина XVII ст.
Вид лірики: Інтимна (особиста), побутова.
Віршовий розмір: Змішаний; здебільшого шестистопний хорей з пірихієм (UU), в рядку повних 6 стоп, закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U):
Óй не хó ди, Грú цю, тá й на вé чор нú ці,
Бó на вé чор нú цях дí вки — чá рів нú ці.
Трапляється й тристопний анапест з пірихієм (наголошений склад чергується двома ненаголошеними, _UU), як-от в рядках:
Íн ша дів чú на чор но брú ва я,
Тá ча рів нú чень ка спра вед лú ва я.
А також чотиристопний амфібрахій (ненаголошений склад чергується наголошеним і ненаголошеним, U_U):
Та кá то бі, Грú цю, за тé є за плá та
Римування: Паралельне (АА, ББ).
Рими точні: вечорниці – чарівниці, знала ‒ причарувала, чорнобривая – справедливая, копала – переполоскала, ізварила – отруїла, четвер – помер, п'ятниця – Гриця, била – отруїла, не має – кохає, мені – землі, заплата – хата.
Строфа: Вірш складається з десяти строф по два рядки в кожній.
Вид строфи: Двовірш (дистих).
Провідний мотив, мотиви:
- Сила пристрастей, ревнощі жінки, які призводять до вбивства коханого.
- Смерть як покарання.
- Чари та народні вірування.
- Людина не має права розпоряджатися чужим життям навіть з образи.
- Хто більше винен — Гриць, який вагався, чи дівчина, яка вирішила помститися?
Ідея:
- Засудження зради в коханні.
- За злочин неодмінно настає покарання, однак воно повинно мати міру.
Композиція та сюжет:
- Експозиція: застереження Грицю не ходити на вечорниці, "бо на вечорницях дівки — чарівниці".
- Зав'язка: дівчина не може змиритися зі зрадою Гриця, "у неділю рано зіллячко копала".
- Розвиток дії: "в понеділок — переполоскала", "як прийшов вівторок — зілля ізварила".
- Кульмінація: "у середу рано Гриця отруїла".
- Розв'язка: мати дочку била за те, що та вбила хлопця.
- Епілог: дівчина виправдовує свій вчинок ‒ "Нехай же Грицько нас двох не кохає!".
Художньо-стильові особливості:
- Ознаки балади: наявність сюжету, кількох дійових осіб; в основі – незвичайна подія; дійові особи – прості звичайні люди. Змальовані картини стосуються життя лише окремої людини. Домінує сімейний побут і картини особистого життя; трагічний фінал; драматизм.
- Наявне внутрішнє римування ("Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці"), та 12-складове віршування, притаманне українському фольклору.
- Увага до почуттів, трагічної долі особистості (в даному разі, дівочої долі), мотиви фатального кохання як основні риси романтизму.
- Емоційна оповідь і діалоги персонажів, що передають глибокі переживання. Настрій сумний, трохи гнівний наприкінці твору.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "дівчина чорнобривая", "чарівниченька справедливая", "сира земля", "з чотирьох дощичок дубовая хата".
- Метафора: "Нехай дістанеться та й сирій землі".
- Уособлення: "прийшов четвер", "прийшла п'ятниця".
- Риторичні звертання: "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Ой нащо ж ти, доню, …", "Ой мамо, мамо, жалю в Вас не має…", "Така тобі, Грицю, за теє заплата".
- Риторичне запитання: "Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?".
- Риторичний оклик: "Нехай же Грицько нас двох не кохає!".
- Градація: "У неділю рано зілля копала, / В понеділок — переполоскала, / Як прийшов вівторок — зілля ізварила, / У середу рано Гриця отруїла.